Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Jun. 18, 2018

Як захистити Києво-Печерську Лавру від… Церкви?

Автор:

|

Квітень 21, 2016

|

Рубрика:

Як захистити Києво-Печерську Лавру від… Церкви?
Церква Спаса на Берестовім штучно вилучена з туристичного й екскурсійного маршрутів

Церква Спаса на Берестовім штучно вилучена з туристичного й екскурсійного маршрутів

Прогулянка територією Києво-Печерської лаври — наче мандрівка між двома реальностями. Важкий залізний замок висить на дверях до церкви Спаса на Берестовім, пам’ятки архітектури ХІІ-ХІХ ст. Гарно вимощена бруківка довкола не маскує полущені фасади та вибиті шибки храму, що не діє. А от корпуси на території Нижньої лаври вразили чистотою, доглянутістю, пишністю, розкішшю і… кількома десятками незаконних перебудов. Церквою Спаса на Берестовім опікується Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Нижня Лавра перебуває у віданні Києво-Печерського монастиря. Чому між різними спорудами однієї пам’ятки ЮНЕСКО такий контраст? Знайти відповідь допоміг Микола Пархоменко, заступник голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК).
УТОПІК нещодавно підготував постанову, в якій визнав роботу заповідника з утримання Лаври незадовільною. Претензії були якраз до церкви Спаса на Берестовім, яка вже років 20 стоїть зачинена і потребує ремонту, та до території Нижньої лаври, де просто зараз зводиться багатоповерховий корпус — без відома ЮНЕСКО. Як пояснив п. Пархоменко, зі ста споруд Лаври лише 30 перебуває у власності заповідника, а за рештою він має вести контроль і нагляд. Вочевидь, ці функції він не виконує.
Пам’яткознавець дивується, як у заповіднику знайшли 3 млн грн на розробку плану організації території, а на ремонт славетного храму немає й копійки? Церква зачинена для туристів і вірян, а це ж — усипальниця Юрія Долгорукого, сина Володимира Мономаха, одна з нечисленних пам’яток домонгольського періоду.
«На церкву не треба дуже багато грошей: реставрації потребує дах, відливи та фасади, всередині так само має бути ремонт, — зазначає Микола Пархоменко, показуючи на трохи поржавілі водостічні труби з полущеною фарбою та фундаменти, що потерпають від опадів. — Розраховувати лишень на бюджетні гроші — дуже важко, треба залучати інвесторів, меценатів, може, провести благодійні заходи, публічні акції, але заповідник цього не робить».
Кілька років тому планувалася реставрація церкви, готувалися відповідні проекти. Та відновили лише бруківку. Реального стану пам’ятки ніхто не знає. Зовні видно, що є вікна з побитими шибками, можливо, треба змінювати дерев’яні елементи, яка церква всередині — також невідомо. «Відкриті фасади показують кладку. Тут біля вікна цегла ХVІІІ ст., а жовтувата частина — це автентична плінфа (плитоподібна цегла. — Ред.), — коментує Микола Трохимович, оглядаючи фасади. — Років 15 тому пустили сюди релігійну громаду, але віряни почали у стіни забивати цвяхи, що неприпустимо. Зараз є багато претендентів на церкву. Вважаю, що на це можна піти, але оформити охоронну угоду: спочатку реставрація, а далі користування й утримання у належному стані».
Піклуватися про церкву — прямий обов’язок заповідника. Так само, як утримання Мазепинської стіни, пам’ятного об’єкту ХVІІІ ст. Після розголосу навколо того, що заповідник занедбав Лавру, ворота до мурів зачинили. За словами п. Пархоменка, вони — у значно гіршому стані, ніж церква: кладка руйнується, а подвір’я заростає самосівами.
Дорогою до Нижньої лаври співрозмовник звертає нашу увагу на в’їзні ворота. Пам’ятка ХVІІІ ст. заважала проїзду будівельної техніки, тому її знесли. Збудували нові ворота, значно вищі — і, відповідно, неавтентичні. Спускаємося дорогою, викладеною бруківкою, донизу, а далі — ще цікавіше. Микола Трохимович показує прибудований (!) перший поверх до мурів, що розділяють Верхню та Нижню лавру. Тепер із ними сусідить цілком нове приміщення, де розташована церковна крамниця. Таких будівельних трансформацій за останні роки набереться до двох десятків.
«Це збудовано десь років три тому. А далі — так званий 40-й корпус на два поверхи, зведений повністю з нуля. Аргумент такий: 200 років тому тут щось було, — бідкається пам’яткознавець. — Мовляв, монастир збільшує площу, яку можна використовувати під власні потреби. Ніхто у це не втручається. Та перш ніж щось будувати, монастир має погодити плани з Міністерством культури й ЮНЕСКО. За минулої влади вони це легко робили. Проте видавалися дозволи, але не на будівництво 40-го корпусу, а на зміцнення схилів, укріплення чи реставрацію».
Незаконні перебудови маскували у документах під заходи, за які ЮНЕСКО не сваритиме. Приховується також нове кричуще перетворення у Лаврі. Спочатку дивимося на нього крізь шпарину у кованому паркані. У монастирському саду ченці обрізали сухі гілки на деревах. А прямо за ними працює будівельний кран. Судячи з міцного фундаменту та забитих паль, споруда буде більшою, ніж на два поверхи. За документами, це — укріплення схилу та реконструкція давнього льоху.
За будівельним майданчиком експерт показує два інші корпуси, зведені нещодавно з нуля. В одному з них працює трапезна. Усі монастирські споруди виглядають так, ніби щойно завершився капітальний ремонт. Разом із тим скрізь присутнє кричуще порушення пам’яткоохоронних норм.
Доки у монастиря зростають апетити до розширення, заповідник в особі держави закриває на це очі. Здається, для ЮНЕСКО, як завжди, Україна має намір підготувати нейтрально-маскувальний звіт. Громадськість обіцяє розказати правду у своєму альтернативному документі — через що наражається на конфлікт і з Церквою, і заповідником. Та мусить же хтось сказати правду.

Інна Лиховид, «День»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...