Новини для українців всього свту

Thursday, May. 28, 2020

Як у селі на Волині МП дурить людей

Автор:

|

Лютий 26, 2020

|

Рубрика:

Як у селі на Волині МП дурить людей
Храм Благовіщеня Пресвятої Богородиці

Непроста ситуація склалася у селі Раків Ліс Камінь-Каширського району Волині. Торік релігійна громада прийняла рішення про зміну конфесійної належності храму Благовіщеня Пресвятої Богородиці з Української православної церкви (УПЦ) Московського патріархату (МП) до Православної церкви України (ПЦУ). Відтоді немає спокою у селі.

Відбудовував церкву з Кучмою
Село Раків Ліс розташоване фактично на околиці райцентру. Людей тут живе близько 3,5 тис. Церква Благовіщеня Пресвятої Богородиці височіє тут здавна. «За Польщі», до 1939 року, вона належала до Київської митрополії, — пояснює парафіянка Галина Сус. — А після війни, як і всі інші в Україні, відійшла до МП. Наша церква закривалася, відкривалася, знову закривалася. А з 1987 року у ній правлять і донині. 26 років святинею і церковною громадою опікується священник Микола Смолярчук. Люди з великою повагою говорять про свого духовного наставника. Бо витримав разом із ними непрості часи».
Було, з руїн храм підіймав. І коли стихія купол зруйнувала, звертався про допомогу всюди — до самого президента Кучми дійшов, у Київ! З допомогою Леоніда Даниловича й засяяли на церкві нові бані.
«Завдяки настоятелю й опалення в храмі провели, і вікна замінили, і тротуар постелили, маємо на подвір’ї гарні фігури!» — навперебій розповідають жителі села, котрі зібралися у сільській раді, щоб розповісти кореспонденту про наболіле. Не могли не згадати і про те, як 2014-го їм «прислали» ще одного батюшку, о. Ростислава (Руслана Сіжука). Він не мав де жити, то йому запропонували тимчасово приміщення на церковному подвір’ї. Люди з болем у голосі розповідають, як торік на Різдвяні свята село сколихнула трагедія. Для онкохворого жителя зголосився збирати кошти в Америці їхній оносельчанин. І раптово там помер. Чоловіка відспівували за океаном в українській церкві. А згорьована матір у Раковому Лісі, яка дивилася похоронну процесію по «скайпу», попросила, аби церковний хор розділив із нею горе співом. Але жінці відмовили.
«Тоді вже Україні дали томос. Ми між собою погомоніли, що треба бідну матір підтримати. І на наступну Службу передали в церкві записку: «Просимо оголосити, що громада хоче вийти з МП і приєднатися до ПЦУ», — згадують парафіяни. — Як почався крик, як почали нас клясти».
Невдовзі представники обох конфесій зібрали списки своїх прихильників та скликали збори. Дві третини присутніх проголосували за Православну церкву Україну. Тоді запитали у священників, чи вони підтримають рішення громади. Отець Миколай відповів: «Де люди, там і я». А батюшка Ростислав залишився вірним Московському патріархату. Здавалося б, питання вирішене. Але наступної неділі Служби Божої у храмі не було. «Не дали настоятелю служити, — нарікають люди. — Прихильники МП блокували церкву, намет ставили, ланцюгами хвіртки позамикали. Люди звернулися у сільську раду — і храм із подвір’ям опечатали.

«Святу справу почали з брехні»
Володимир Ніщик, сільський голова Раковоліської ради зауважує, що коли громада ПЦУ оформила всі необхідні документи, рішення про опечатання скасували. Опоненти навіть подавали до суду, але програли. Та навіть після цього не відразу вдалося вірянам зібратися на молитву у святині.
«Ми прийшли відчиняти церкву, запросили поліцію. Але інша сторона привезла людей, навіть із інших районів, почалися колотнечі, — згадує сільський голова. — Тож прийняли рішення зачекати з відкриттям. А наступної неділі прибула рота «Світязя» з Луцька — і все відбулося мирно. Нарешті у Раковому Лісі служили українською. Та невдовзі село загуло, бо побачило, що прихильники МП, котрі раніше служили у спеціально спорудженому наметі, взялися за зведення нової церкви. Вона вже височіє неподалік від храму Благовіщеня Пресвятої Богородиці. Хоча…
«Друга громада ніде не зареєстрована, — розповідає Володимир Васильович. — Там за документами ведуть будівництво житлового будинку. Сільська рада писала звернення у будівельну інспекцію до Луцька, і нам дали пояснення, що будівництво йде законно, там зводять житловий будинок, будівельний паспорт відповідає формі будови».
Ту земельну ділянку виділили для будівництва й обслуговування житлового будинку. А для зведення храму мали б найперше змінити цільове призначення землі. Щодо церковної хати, в якій живе о. Ростислав, сільський голова пояснює: «Насправді і земля, і храм, і ця споруда юридично належать ПЦУ. Церковна хата стоїть на землі ПЦУ. Будівля не оформлена як житловий будинок, священник був зареєстрований у ній трошки незаконно. Тепер о. Ростислав не впускає представників бюро технічної інвентаризації. Навіть були з поліцією, все одно не впустив. Отже, російський батюшка живе на території української церкви, адже будинковий номер приміщення і храму — єдиний! А виселити його звідти може лише суд».
«Вони почали будівництво храму з брехні, — нарікають парафіяни. — До цього ходили на Службу Божу в наш храм до о. Миколая, просили його благословення, цілували руки і хрест. А зараз кажуть: не той Бог, не той хрест. А ми далі будемо молитися у нашій церкві за Україну, український народ. І за них».
…Тим часом зі згаданої новобудови у Раковому Лісі впав робітник і розбився на смерть.

Наталія Кравчук, «Високий Замок»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply