Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 21, 2019

Випробування для УГКЦ

Автор:

|

Квітень 07, 2016

|

Рубрика:

Випробування для УГКЦ
Митрополит Ігор Возьняк

Митрополит Ігор Возьняк

Смуга випробувань для Української греко-католицької церкви (УГКЦ) не закінчується. Ледве призабулися суперечки навколо пам’ятника Андрею Шептицькому, а Церква знову опинилася в епіцентрі скандалу, цього разу — через зрив ЛГБТ-квесту у Львові.
Про своє ставлення до анонсованої акції ЛГБТ УГКЦ заявила заздалегідь. За визначенням митрополита львівського Ігоря Возьняка, це є «провокацією і знаком диявольської війни, несправедливості, що чиниться у перший тиждень великого посту». Разом із тим, владика закликав міську владу «не допустити провокацій, які могли б викликати кровопролиття, масові безпорядки й очорнення міста».
Однак, безлади таки сталися. Невідомі чоловіки в масках жбурляли каміння в автобуси з представниками ЛГБТ, а потім намагалися викурити їх із готелю «Дністер», звідки тих евакуювала поліція. В підсумку, ЛГБТ-активісти покинули Львів, а в пресі здійнялася інформаційна хвиля.
У деяких українських медіа звучали версії про руку Кремля, але європейська преса відреагувала цілком однозначно: або українська влада не здатна приборкати марґіналів-гомофобів, або українці самі є гомофобами, готовими каменувати своїх жертв. І все це — напередодні референдуму в Нідерландах щодо ратифікації угоди про асоціацію Єропейського Союзу з Україною! То ж свою дозу «очорнення» отримав і Львів, і вся Україна.
Свою порцію «чорноти» отримала й УГКЦ. Прямих доказів причетності Церкви до розгону ЛГБТ-маршу не існує. За версією самих ЛГБТ-активістів, погромники належать до середовища футбольних фанатів, котрі ніколи не вирізнялися релігійністю. Та й ультраправі, хоча і обстоюють «традиційні цінності», зовсім не є оплотом Церкви. Організація Misanthropic Division, яка взяла на себе відповідальність за розгін ЛГБТ-маршу, позиціонує себе швидше як атеїстичне чи язичницьке, але аж ніяк не християнське.
Однак, задекларувавши своє негативне ставлення до ЛГБТ, УГКЦ потрапила по один бік барикад із погромниками. І відкараскатися від цієї сумнівної компанії — дуже непросто. Зі зрозумілих причин, висловлювати солідарність із ЛГБТ-активістами УГКЦ не буде. Поряд із цим, відсутність оперативної реакції Церкви на події у Львові підживлює підозри про те, що УГКЦ мовчазно схвалює дії радикалів. Та й після недвозначної заяви львівського митрополита будь-які спроби УГКЦ відмежуватися від погромників тпере виглядатимуть непереконливо.
Фактично УГКЦ стала заручником ситуації, яку не створювала. Чому ЛГБТ вирішили провести свій марш саме у Львові — питання до самих ЛГБТ-активістів. Реакція їхніх протагоністів у балаклавах — також закономірна. В Києві минулорічний Марш рівності закінчився кривавими сутичками, 2014-го його скасували самі організатори, 2013-го також були бійки. Причому «руку Церкви» не змогли розгледіти в цьому навіть найзатятіші антиклерикали.
Інша річ — Львів, де УГКЦ має величезний вплив і через це приречена бути фігурантом майже всіх скандалів, які відбуваються в місті. А якщо йдеться про конфлікти навколо цінностей, то Церква не має жодних шансів залишитись осторонь. Навіть повне дистанціювання УГКЦ від ситуації навколо ЛГБТ було б інтерпретоване, як форма участі в ній, наприклад, як мовчазне потурання комусь чи цинічне ігнорування чогось.
Варто взяти до уваги й інформаційний фон, на якому відбулися сутички у Львові. Після Євромайдану УГКЦ мала імідж прогресивної Церкви, яка не залишає народ сам-на-сам зі злочинним режимом. Але з тих пір минуло багато часу. Тепер на рахунку УГКЦ — кілька гучних скандалів: навколо пам’ятника митрополиту Шептицькому, навколо відставки керівника управління культури Львівської міської ради Ірини Магдиш, а тепер — ще й навколо розгону ЛГБТ-маршу.
Схоже, тепер ми спостерігаємо кумулятивний ефект цих скандалів, який руйнує позитивний імідж УГКЦ в Україні. Якщо два роки тому УГКЦ була своєрідним антиподом Російської православної церкви (РПЦ), то тепер і їй все частіше починають закидати клерикалізм та антиєвропейську спрямованість. Більше того, ці скандали згуртовують громадську опозицію до УГКЦ. Якщо так піде далі, рано чи пізно десь у Галичині знайдуться власні Pussy Riot, або претенденти на цю роль.
Крім того, скандали завдають удару і по середовищі греко-католиків. Яскравий приклад — Український католицький університет (УКУ), який ризикує стати осередком внутрішньої опозиції УГКЦ. Приміром, під час скандалу навколо пам’ятника митрополиту Шептицькому Отар Довженко, викладач УКУ, був серед провідних захисників скверу, а його колега Сергій Лещенко відвідував минулорічний ЛГБТ-марш у Києві.
Схоже, що УГКЦ доведеться обживатися в новій реальності, з її викликами та загрозами. Крім усього іншого, йдеться про позиціонування Церкви в українському суспільстві та створення каналів комунікації з різними середовищами. У своїй заяві щодо ЛГБТ-маршу львівський митрополит засудив «діалог із гріхом». Однак християнство вчить ненавидіти гріх, а не грішника. Можливо, Церкві краще самій спілкуватися з ЛГБТ-активістами, ніж чекати, поки з ними почнуть «спілкуватися» радикали?
Тим більше, УГКЦ не є суто галицькою Церквою. Тому її чіткі та зрозумілі сигнали мають отримувати не лише львів’яни, але й усе українське суспільство. Зараз медіа активно цитують стару заяву Блаженнійшого Святослава про те, що гріх гомосексуалізму прирівнюється до вбивства людини. Це все, що українці дізналися про ставлення УГКЦ до ЛГБТ з 2013 року. Не дивно, що таке дає привід для упереджень і домислів, тим більше після інциденту у Львові.
Якщо УГКЦ не зможе подолати свою закритість, вона ризикує втратити свій позитивний імідж. А разом із ним — і шанс стати для України чимось більшим, ніж просто ще одна Церква.

Григорій Швець, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...