Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Внесення до списку Світової спадщини — це визнання творчого генію нашого народу

Автор:

|

Липень 04, 2013

|

Рубрика:

Внесення до списку Світової спадщини — це визнання творчого генію нашого народу

Це все-таки сталося! Унікальні дерев’яні церкви Карпат нарешті внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Експерти ООН залишили за святинями оригінальну назву – tserkva. Відповідне рішення було ухвалене на засіданні 37-ї сесії ЮНЕСКО в Камбоджі.

Достойне поповнення реєстру ЮНЕСКО
До переліку Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні та природні цінності, що становлять надбання всього людства. Досі Україна була представлена в списку Світової спадщини ЮНЕСКО шістьма об’єктами: собором Святої Софії та Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.
Та й то двом українським пам’яткам – Софії Київській і Києво-Печерській лаврі – загрожувало виключення зі списку у зв’язку із забудовою буферних зон. На наше щастя, уже в перші дні роботи сесії ЮНЕСКО було ухвалене рішення не виключати Національні заповідники “Софія Київська” і “Києво-Печерська лавра” з реєстру ЮНЕСКО.
І ось акурат на Зелені свята поважне зібрання, яке відбувається тільки раз на рік, постановило поповнити список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ще однією українською номінацією – дерев’яними церквами Карпат. До слова, у липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві до списку пам’яток Світової спадщини.
Приблизно 50 об’єктів із різних країн номінувалось на внесення до списку ЮНЕСКО, і третина з них не була включена. Обговорення нашої номінації “Дерев’яні церкви Карпат” тривало до 40 хвилин. Нас підтримали Індія, Камбоджа, Росія, Японія, Китай і інші. І тільки дві країни були проти.

Українсько-польський проект
Повна назва об’єкту – “Дерев’яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні” (Woodden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine). До переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО потрапило 16 церков: по вісім від України та Польщі.
Найвищий пам’яткоохоронний статус отримали: церква Святого Юрія в Дрогобичі (Львівська обл.; друга половина XVII ст.), церква Пресвятої Трійці в Жовкві (Львівська обл.; 1720 р.), церква Собору Пресвятої Богородиці в Маткові (Львівська обл.; 1838 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці в Нижньому Вербіжі (Івано-Франківська обл.; 1808 р.), церква Зішестя Святого Духа у Потеличі (Львівська обл.; 1502 р.), церква Зішестя Святого Духа в Рогатині (Івано-Франківська обл.; поч. XVI ст.), церква Собору святого Архангела Михаїла в Ужку (Закарпатська обл.; 1745 р.), церква Вознесіння Господнього в Ясіні (Закарпатська обл.; 1824 р.).
Дерев’яні церкви, розташовані на теренах Польщі теж, по суті, є українськими. Вони збудовані за унікальною українською традицією та свого часу використовувалися (або й використовуються) нашими земляками: це – церква святого Архангела Михаїла у Брунарах (Малопольське воєводство; 1830 р.), церква святої Параскеви у Квятоні (Малопольське воєводство; 1810 р.), церква Покрови Богородиці в Овчарах (Малопольське воєводство; 1653 р.), церква святого Якова в Поворознику (Малопольське воєводство, XVII ст.), церква святої Параскеви в Радружі (Підкарпатське воєводство; 1583 р.), церква святого Архангела Михаїла в Смільнику (Підкарпатське воєводство; 1791 р.), церква святого Архангела Михаїла в Туринську (Підкарпатське воєводство; 1803 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці в Хотинці (Підкарпатське воєводство; 1731 р.).

Святодухівська церква в Потеличі
Це – одна з найгарніших і найстаріших дерев’яних церков не тільки Львівщини, а й України. Святодухівська церква зведена, згідно з літописними джерелами, 1502 р. потелицькими гончарами на місці попереднього храму Бориса і Гліба. Особливості художньо-декоративного вирішення інтер’єру Святодухівської церкви в комплексі з безперечною архітектурною цінністю дають підстави зарахувати її до найвизначніших мистецьких пам’яток України. Давньоруське поселення Потелич (Телич) уперше згадується 1223 року. 1425-го тут було засновано католицьку парафію, а 1498 року Потелич отримав магдебурзьке право.
Біля підніжжя Старого Городища стоїть дерев’яна церква Святого Духа – одна з найстаріших на Галичині. Збудована коштом місцевого гончарського цеху на місці ще старішої церкви, що згоріла в часи татарської навали. Святиня була перебудована 1736 року, а в 1970-1972 рр. ґрунтовно відреставрована.
Будівля складається з бабинця, нави й п’ятигранного вівтаря. Нава накрита наметовим ґонтовим дахом із по-одиночним заломом. Над бабинцем дах – двоспадовий, над вівтарем є добудована в 1736 році восьмибічна баня. Дахи й стіни церквовці повністю покриті ґонтом. Усередині храму зберігається цінний іконостас XVII ст. з іконою “Деісус” (1683 р.) авторства І. Рутковича. На стінах – розписи з 1620-1640 рр. зі сценами Страстей Христових. Біля церкви стоїть накрита шатровим дахом дерев’яна дзвіниця, що була зведена й реставрована водночас із храмом (відповідно, у 1502 та 1736 рр.). Вона підтримує домінантну роль Святодухівської церкви в загальній композиції ансамблю.
Архітектурний комплекс мальовничо вписується в навколишню природи – сосновий ліс, пагорб, став, тощо.

Церква Святого Юра в Дрогобичі
Однією з найстаріших у Дрогобичі, що на Львівщині, будівель є середньовічна дерев’яна церква Святого Юра. Солеварний промисел давав прибуток, і люди побудували цей храм. Замок у дверях зберігся ще з XVII сторіччя. Усередині церкви – мало світла, але атмосфера там просто неймовірна. Храм є унікальний у дуже багатьох речах. Церква збудована в зимовий період із дуба, який попередньо вимочили в соляному розчині (засіб від шкідників). Під церквою б’є джерело, хоча зараз воно засипане, але його планується відновити.
Сучасного вигляду храм набув у 80-х роках XVII століття завдяки професійному архітектору Григорію Теслі з Дрогобича. Святі на іконах вбрані в одяг того часу, а події, зображені на краєвидах, теж належать до часів старого Дрогобича. На кількох іконах, серед яких є Богородиця з Ісусом, навколо лику вбиті цвяхи – колись ікони «одягали» в шати й на місці німбу вішали блискучий метал.
Церква Святого Юра особлива ще й тим, що в ній розташовується ще один храм на другому поверсі. За правилами, в одній церкві не може правитися більше за дві служби Божі. Свого часу навіть вхід на другий поверх був зроблений iз двору. У другому храмі є дивні зображення: пара, що застигла в еротичній позі, а чорт на мотузці тягне цих людей до пекла, і сюжет вигнання людей із раю, коли Адам б’є Єву. На одній зі стін, у куточку, один із художників намалював мецената, що спонсорував розпис. Позаду нього на колінах моляться його діти, одна дитина вдягнена втрохи світліший одяг і стоїть осторонь інших – так малювали душі, і це означає, що в час роботи хтось із дітей мецената помер.

Церква Пресвятої Трійці в Жовкві
Цей храм є одним із найвідоміших серед дерев’яних церков Львівської області. Збудований у колишньому львівському передмісті 1720 року коштом парафіян і королевича Костянтина на місці згорілої 1717 року церкви. Це – дерев’яна тризрубна будівля із цегляною добудовою — ризницею. Білокам’яне обрамлення вікон і портал було перенесено сюди з розібраної замкової вежі.
У церкві знаходиться п’ятиярусний іконостас, що налічує приблизно 50 ікон, створений майстрами Жовківської школи малярства та різьби Івана Рутковича на початку XVIII ст. В іконописі втілено новаторський пошук — образи святих наділені елементами українського типажу. Іконостас виготовлений із липи, його декор має глибоке різьблення, котре виконав Ігнатій Стобенський. У 1978—1979 роках іконостас було реставровано. Зараз церква належить УГКЦ.

Дарина Галицька

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...