Warning: getimagesize(/homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/uploads/2011/11/DSC0159-300x199.jpg) [function.getimagesize]: failed to open stream: No such file or directory in /homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/plugins/wonderm00ns-simple-facebook-open-graph-tags/public/class-webdados-fb-open-graph-public.php on line 948

Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 20, 2019

Візит Блаженнійшого Святослава до Філадельфії

Автор:

|

Листопад 24, 2011

|

Рубрика:

Філадельфійська громада 11 листопада ц. р. хлібом-сіллю радо вітала Блаженнійшого владику Святослава, главу Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Ця бажана зустріч стала вагомою та почесною подією для кожного з вірян Церкви, дала змогу відчути єдність, піднесення й утвердити свою приналежність до української спільноти. У межах свого візиту в США предстоятель УГКЦ провів теплу та цікаву розмову з учнями Нашої української рідної школи з Філадельфії, від дошкілля до старших класів, висловив вдячність батькам і вчителям за виховання маленьких українців, за намагання виплекати в дітях високі духовні цінності в непростих сучасних умовах і благословив усіх на добрі справи й зміцнення віри.

Відкритістю, дружелюбністю та безпосередністю були наповнені зустрічі з молоддю, яка охоче спілкувалася з владикою на різні теми. Глава УГКЦ, передавши привітання від їхніх ровесників з України, надавав ініціативу молоді у творенні діалогу та відповідав на запитання учнів. Бесіда вирізнялася доступністю, невимушеністю та різноплановістю. Школярі озвучували питання про дитинство владики, роки його навчання, теперішній розпорядок дня, а також цікавилися богословськими темами й державно-церковними стосунками. Предстоятель УГКЦ із трепетом згадав свої шкільні часи й зауважив, що улюбленим його предметом була історія, а найбільшою невдачею в школі стала «двійка» з української мови за ненаписання переказу. Серед спортивних уподобань владика віддає перевагу легкій атлетиці та футболу, а з музичних — грі на скрипці. Блаженнійший Святослав зазначив, що «найкращою країною є Україна, а найулюбленішим місцем — гори Карпати». На завершення душпастир благословив молодь і висловив сподівання на подальші зустрічі.

Упродовж свого перебування у Філадельфії владика зустрівся з представниками засобів масової інформації та прокоментував актуальні події й процеси в українському суспільстві. Блаженнійший поділився радісними новинами з України:

— Цього разу я приїхав до митрополита нашої української церкви в США Степана Сороки та привіз привітання від Блаженнійшого Любомира. До кінця цього року в Україні буде створено три нові митрополії. Це — крок, на який ми чекали дуже довго. Потрібно було вирішити багато питань, і тепер усе готово. 29 листопада ц. р. ми будемо інтронізувати митрополита Львівського владику Ігоря Возняка. До Львівської митрополії входитиме чотири єпархії: Львівська, Стрийська, Самбірсько-Дрогобицька та Сокальсько-Жовківська. Друга митрополія буде проголошена в Івано-Франківську, до неї ввійдуть Івано-Франківська й Коломийсько-Чернівецька єпархії, а єпископ отримає титул архієпископа та митрополита. Третьою буде Тернопільсько-Зборівська митрополія. Це — безпрецедентна частина історії нашої Церкви, бо довгі роки існувала одна митрополія — Києво-Галицька. Ось цю радісну звістку я привіз вам з України.

— Чи можливе застосування єдиної назви для Католицької церкви?

— Ми часто дискутуємо про це на Синоді. Коли наша Церква в Україні перетворилася на мовчазну, Церква в діаспорі мала нагоду розвиватися навіть щодо назви. У час, коли наші діаспорянські владики вийшли на всесвітній форум Католицької церкви, почала застосовуватися назва «Українська католицька церква», яка краще віддзеркалювала нашу ідентичність, була зрозумілішою для українців, зокрема в діаспорі. Назва УГКЦ завжди застосовувалася в контексті України. Від часів переслідувань ця назва стала своєрідним прапором нашої Церкви, вона освячена кров’ю мучеників українців. Очевидно, що під таким іменем ми про себе заявляли в СРСР і зараз так зареєстровані в державі. За 20 останніх років наша Церква пережила багато нападів і зазіхань на привласнення назви. Отож для того, щоби забезпечити продовження нашого церковного будівництва, ми отримали державний патент на ексклюзивне право на назву УГКЦ. Тому зміна назви — це ризик наразитися на різноманітні нові атаки та поділ. Із наукової точки зору ця назва правильно відображає ідеї Церкви. Загальна назва, якою можна було б об’єднати нашу Церкву й у діаспорі, і в Україні, вивчається комісією, спеціально створеною Синодом. Ми серйозно хочемо повернутися до назви «Київська церква», бо це — те, що відображає нашу ідентичність.

— Як ви прокоментуєте державно-церковні стосунки в Україні?

— Державно-церковні стосунки зараз в Україні — непрості. Мені не завжди просто в них розібратися, у багатьох моментах ми не розуміємо певних дій нашого президента. А з іншого боку, українська влада не має чіткого до кінця розуміння місця та ролі Церкви в державі. І мова — не лише про УГКЦ. Наприклад, цього року, у час святкування 20-ліття Незалежності, усі Церкви та релігійні організації України — Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій — хотіли провести спільну молитву за Україну. Так, як це було за попередніх президентів. Але таке прохання не було задоволене, спільна молитва не відбулася. Натомість нас усіх покликали бути присутніми на промові Віктора Януковича під час покладання квітів до пам’ятника Святому Володимиру. Це — усе, що було запропоновано на державному та міжцерковному рівнях, хоч ми й написали низку листів до президента. Я не хочу бути беззастережним критиком, бо ми, направду, прагнемо конструктивної співпраці. В очах сучасної влади більшість вірян нашої Церкви належить до їхніх опозиціонерів, хоча це — не зовсім так. Ми не є Церквою однієї партії. Крім того, ми намагаємося бути поза політичною боротьбою й прагнемо діалогу з владою, зокрема з президентом не як із головою тої чи іншої партії, а як із ґарантом Конституції. Наразі не відбулося жодної робочої зустрічі з Віктором Януковичем, хоч я дуже сподіваюся на таку нагоду.

— Чи відчувається тиск із боку держави на УГКЦ?

— Якогось відвертого тиску чи переслідування нашої Церкви в Україні я не можу зауважити. Це не було би правильним. Є певні недоліки, які ми намагаємося маніфестувати, говорити про них.

— Чи можлива спів­праця УГКЦ із іншими Церквами?

— За останні місяці я мав дві зустрічі з керівництвом Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП).

Перша відбулася напередодні Дня незалежності й була візитом ввічливості, оскільки на моїй інтронізації був присутній єпископ, який передав мені особисте запрошення. Як на мене, ця зустріч була успішною, ми мали нагоду порівняти наші точки розуміння сучасних подій. Цікаво було почути з боку УПЦ МП те, що вони хочуть бути українською Церквою. Зараз у цій Церкві є дві ідентичності: російська й українська, тому вони шукають гармонії. Друга зустріч пройшла після мого повернення з Рима, де обговорювались організаційні питання щодо української ялинки у Ватикані цього року. Така цікава подія ще ніколи не траплялась, а наступна нагода подарувати Папі Римському ялинку буде відкрита щойно на 2025 рік. Для України, із погляду вираження нашої європейськості, ця можливість є дуже важливою, тому ми вирішили запросити й УПЦ МП. Вони радо відгукнулися, ніби очікуючи цього. Для виходу на міжнародну арену їм дуже потрібна підтримка, бо поза межами України УПЦ майже ексклюзивно представляє Москва, а українці хочуть бути присутніми автономно. У тому їхньому бажанні наша Церква радо посприяє й допоможе. Тому співпраця проявлятиметься в певних спільних акціях, де справді можна разом щось зробити. Така єдність у діях, що зможе в майбутньому вирішити наболілі насущні питання, є бажаною.

— Велику увагу ви звертаєте на розбудову патріарших структур в Україні. Які структури ще потрібні, і коли цю розбудову буде завершено?

— Маємо зробити серйозні кроки до завершення. В Україні є ціла низка екзархатів, а ми хочемо бачити їх єпархіями. Отже, потрібне створення нових єпархій в Україні та за її межами, зокрема в Західній Європі. Нині у нас діє одна митрополія в Польщі, хотілося би створити ще одну й у Західній Європі. Й основне — навчитися діяти як патріарша Церква. Нам бракує саме визнання патріаршої Церкви.

— Як УГКЦ бореться з розколами?

— Важливо наголосити, що в нашій Церкві немає розколу. Коли йдеться про традиціоналістів, то це — група священиків, яких за певні дисциплінарні порушення було відлучено від Церкви, а таке є в кожній конфесії. Якщо мова йде про догналівців, то вони нічого спільного з Католицькою церквою не мають. Найбільша проблема полягає в тому, що вони намагаються привласнити собі назву «Католицька церква» й зареєструвати себе паралельно з УГКЦ. Це — атака на нас, що вже відбувалась у минулому. Ця група використовує церковну символіку, обряд, але це — тоталітарна секта, яка налічує 5—

10 тис. прихильників. Ми намагаємося не дати нікому, хто не є католиком, користуватися цією назвою, реєструватися й отримувати дозвіл на офіційну релігійну діяльність в Україні, а також стараємося добре душпастирювати, аби такі угруповання не могли діяти.

— Якими є дії Церкви щодо зменшення абортів на тлі непростої демографічної ситуації в Україні?

— «Той народ, який убиває ще не народжених дітей, немає майбутнього», — слова Папи Івана Павла ІІ дають відповідь на це запитання. Я мав стосунок до цієї проблеми в різних аспектах: як медик і як викладач морального богослов’я. Я тісно співпрацюю з Українським лікарським католицьким товариством у Львові. В українському законодавстві є певні приписи, згідно з якими лікар у деяких випадках зобов’язаний переконати жінку зробити аборт. Ми намагалися створити Комітети з біоетики, які могли би захищати лікаря, зокрема католика, коли він діє всупереч такому українському законодавству. Тобто зараз ми працюємо на трьох рівнях: робота зі законодавчими органами з питань моралі; робота з діючими й майбутніми лікарями (тепер біоетика викладається як обов’язковий предмет в усіх медичних закладах); робота з просвітництва молодих подружніх пар у парафіях і душпастирська робота.

Завершуючи таку глибоку та змістовну розмову, Блаженнійший Святослав підкреслив: «Церква завжди була, є й буде захисницею українства», водночас закликавши всіх «бути діяльними вірянами» та висловивши щиру подяку українській діаспорі за підтримку Церкви в Україні.

 Наталія Комар

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...