Новини для українців всього свту

Monday, Jan. 20, 2020

«Уперше бачу, щоб за вхід до церкви просили гроші»

Автор:

|

Жовтень 30, 2019

|

Рубрика:

«Уперше бачу, щоб за вхід до церкви просили гроші»

Церкву Спаса на Берестові на території Києво-Печерської лаври у столиці України 2007-го закрили для відвідувачів через аварійний стан. Упродовж двох останніх років з’явилися кошти на реставрацію і наприкінці вересня храм знову відкрили.
«Архітектура нова й нетипова. Таких храмів в Україні більше немає, — розповідає Аліна Кондратюк, начальниця відділу вивчення спадщини Києво-Печерського заповідника. 28 вересня на його території відкрили церкву Спаса на Берестові. Пам’ятку XI-XII cт., що належить до об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО, реставрували два роки».
Храм — це пам’ятка візантійської традиції. Аналогічні є в Греції та Македонії. Митрополит Петро Могила викупив церкву у греко-католиків. Спершу за неї правили занадто високу ціну. Хоч владика був заможний, усе ж влаштував показовий виїзд зі зброєю біля храму. Після цього ціну знизили. На західній стіні є напис церковнослов’янською про те, що Петро Могила дореставрував його 1643 року. 2007-го церкву закрили.
«Технічний стан був аварійний. У покрівлі — багато дірок, приміщення затоплювало, — розповідає Анатолій Овчар, директор науково-реставраційних робіт. — Коли з’явилися кошти, по периметру зробили дренажну систему. Тепер вода падає у колодязь. Вологи в приміщенні позбулися за допомогою спеціальної установки. Встановили лавки з підсвічуванням. Увечері тут дуже гарно».
На подвір’ї храму на розпеченій сонцем гранітній плитці гріються троє бродячих псів. Поряд на зеленому газоні стоять нові лавки. Звідси відкривається панорама Дніпра. З коледжу культури та мистецтв, розташованого через дорогу, чути класичну музику. Кілька туристів читають на стендах історичну довідку про споруду.
Точна дата будови невідома. Вчені припускають, що її звели за часів правління Володимира Мономаха — з 1113-го по 1125 рік. У літописах церкву Спаса на Берестові згадують як усипальницю. Тут поховані діти Мономаха — княжна Євфимія Володимирівна та князь Юрій Долгорукий. Берестове в ті часи було на околиці Києва, де розмістилася одна з княжих резиденцій.
До храму заходить турист із екскурсоводом. Їх зупиняє наглядачка. Каже, що вхід платний.
«Уперше бачу, щоб за вхід до церкви просили гроші», — дивується англійською відвідувач.
Із гідом рушають до церкви Всіх Святих за 100 м. Там кажуть, що купити квиток тільки в храм Спаса на Берестові неможливо. Необхідно брати абонемент на відвідини всіх церков за 80 грн. За годину фото- чи відеозйомки треба доплатити ще 2,2 тис. грн.
У кожному з трьох приміщень церкви сидять наглядачки з газетами в руках. Центральне — найбільше. Відвідувачів тут немає. Пахне цементом. Стіни та склепіння прикрашені фресками. З-під фарби помітно цеглу. «У храмі є одна з первісних фресок XII ст. — «Явлення Христа учням на Тивердіадському морі», — каже п. Кондратюк. — Ісус явився своїм учням. Апостол Петро вистрибнув із човна і поплив до нього. Але віри в нього було недостатньо й він став тонути. Христос його врятував — витягнув за руку. Фреска займає 80 кв. м, із них розкрито лише 20. Їх можна роздивитися зблизька та розгледіти пензель художника. Видно навіть рельєфні німби над головами святих. Ця унікальна деталь належить до балканської традиції, для нас нехарактерної. Темніший синій колір під фресками — то залишки живопису XVII ст. Коли вони відшаровуються, відпадають від стіни, тягнучи за собою і фресковий розпис».
У кімнаті праворуч від центрального входу розкопана яма, приблизно 2 м у діаметрі. Раніше на її місці стояв меморіал на честь князя Юрія Долгорукого. «Перед реставрацією церкви територію дослідили археологи. Знайшли поховання XV-XIX ст., — мовить Сергій Тараненко, завідувач сектору археології Києво-Печерського заповідника. — Також цікаві поховальні конструкції. Деякі з них викладені фрагментами давньоруської цегли. Такі бачу вперше».
Третє приміщення храму нагадує музей. На трьох стендах представлені артефакти часів Київської Русі та XV-XIX ст. Є хрести, сережки, залишки зброї, уламки глечиків і зуб вовка. Одна з відвідувачок стає навшпиньки, щоб крізь збільшувальне скло роздивитися жіночу прикрасу, датовану IV-VІ cт. Вона подібна до двох крихітних грибочків. Жінки чіпляли їх на обруч для волосся.

Ірина Шевченко, «Газета по-українськи»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply