Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 24, 2020

У Філадельфії говорили про Папу Франциска й українців

Автор:

|

Квітень 25, 2013

|

Рубрика:

У Філадельфії говорили про Папу Франциска й українців

Заключний виклад із серії «Ювілеї та річниці в житті українців», організований релігійним товариством українців-католиків «Свята Софія» (ТСС-А) й Осередком праці НТШ у Філадельфії, відбувся 19 квітня. Цього разу на форумі ТСС-А виступив відомий у діаспорі й Україні історик Андрій Сороковський, який виголосив доповідь на актуальну тему «Папа Франциск і українці». 
Вечір відкрив Олександр Лужицький, голова Осередку праці НТШ у Філадельфії, який представив присутнім доповідача. Д-р Сороковський обіймає посаду дослідника історії в Департаменті справедливості в столиці Вашинґтоні (округ Колумбія). Він — автор низки статей і документів у галузі історії Українського патріархального руху, опублікованих видавництвом «Свічадо» 2009 року. У 1984-1987 рр. Андрій Сороковський був науковим працівником у Кістон-коледжі (Велика Британія). Цей навчальний заклад вів моніторинг релігійної свободи в комуністичних країнах того часу. У 1989-1990 рр. д-р Сороковський був членом римської канцелярії бл. п. Мирослава Кардинала Любачівського та брав участь у перенесенні його осідку до Львова 1991-го. У 1993-1997 рр. Анадрій Сороковський обіймав посаду виконавчого редактора наукового журналу Harvard Ukrainian Studies.
Свою доповідь прелеґент побудував навколо двох основних аспектів нового понтифікату — екуменізму та нової євангелізації. Для українців справа екуменізму є надзвичайно важливою й з історичної точки зору — доволі болючою. Це особливо відчули на собі вірні Української греко-католицької церкви (УГКЦ) у 1960-1970-х рр., у часи «Остполітики» Ватикану, коли справу підпільної Церкви було замовчувано заради покращення відносин Апостольської столиці з Російською православною церквою (РПЦ) і комуністичним урядом СРСР.
На переконання д-ра Сороковського, екуменічна діяльність Папи Франциска в жодному разі не відбуватиметься коштом УГКЦ із двох причини. Насамперед – з особистої, адже понтифік чудово поінформований про цю Церкву завдяки знайомству з о. Степаном Чмілем, якому малий Хорхе прислуговував у Богослужіннях. Уже будучи архієпископом Буенос-Айреса, кардинал Берґольйо був ординарієм для східних католиків у Арґентині, зокрема тих, котрі не мали своєї ієрархії. Він тісно співпрацював із патріархом УГКЦ Святославом Шевчуком, який упродовж 2009-2011 рр. був єпископом єпархії Покрови Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі (Арґентина). Друга причина — це «нерусофільство» Папи Франциска, яке закономірно хвилює як релігійні, так і політичні сили Росії. Про брак промосковського спрямування поглядів Святійшого отця може свідчити хоча би реформа Римської курії, яку вже провів новообраний понтифік. На місце традиційного державного секретаріату Папа покликав дорадчий Кабінет у складі восьми кардиналів з усіх континентів Земної кулі, що, на думку доповідача, значно зменшить вплив не прихильних до УГКЦ проросійських кіл. Новостворений Кабінет, членами якого є сповідники автономності Церков, за словами Андрія Сороковського, сприятиме утвердженню помісності УГКЦ, попри відчутне невдоволення з боку РПЦ. Свідченням нового екуменізму Папи Франциска у світовому масштабі є його лист до Вселенського патріарха Варфоломія від 21 березня, у якому Понтифік звертається до архієпископа Константинополя словами «мій брате Андрію», указуючи тим самим на рівність і братерство між католицькою та православною Церквами.
У другій частині своєї доповіді д-р Сороковський розглянув аспекти «нової євангелізіції», що її продовжуватиме Папа Франциск після своїх попередників — Івана Павла ІІ та Бенедикта XVI. У цьому ракурсі він говорив про Папу як «Франциска та єзуїта». З огляду на ім’я, яке кардинал Берґольйо обрав для свого служіння, перед нами постає образ св. Франциска Ассизького — покровителя бідних і захисника природи, і саме в цих напрямках працюватиме Святіший отець.
Нова євангелізація необхідна в сучасному світі секуляризації та глобалізації, а здійснити її зможе лише «Церква бідних». Говорячи про «Церкву бідних», доповідач пояснив питання соціального навчання Церкви, яке, на превеликий жаль, залишається не знаним для пересічного католика. Проте вже на початку ХХ ст. в Україні це вчення поширював слуга Божий Андрей Шептицький, який переклав українською мовою енцикліки, що стосувалися цього питання. Тому дуже важливо, щоби духовенство в Україні поширювало це вчення серед широкого загалу вірних. Сьогодні, коли 2/3 католиків зосереджено в країнах третього світу, Церква зобов’язана солідаризуватися з бідними. Це, зрозуміло, не означає виключення багатих із спільноти вірних; навпаки, герб Папи, гаслом якого є слова Miserando atque eligendo («Співчуваючи та вибираючи»), нагадує приклад покликання Христом митаря Матея — багатого і грішного. Це означає, що покликанням багатих є стати бідними в духовному сенсі. Поняття «Церква бідна» вперше застосував кардинал Йозеф Ратцинґер 1969 року, стверджуючи, що, попри всі свої негативи, «секуляризація позитивно впливає на зубожіння Церкви». Тут, за словами Андрія Сороковського, мається на увазі історичний досвід Вселенської Церкви, яка під час Великої французької революції (1789-1799) чи після об’єднання Італії 1861 року втратила свої володіння. Тільки Церква, котра не зосереджує уваги на матеріальних надбаннях, спроможна стати духовнішою та притягнути до себе людей. Окрім того, Папа боротиметься за «відкриту Церкву», як цього бажав Другий Ватиканський собор, але Церкву «меншу». Повинне відбутися своєрідне очищення Церкви, яке закономірно означатиме відхід людей від неї, проте це тимчасове явище призведе до покаяння грішників та її послідовного зростання. Ця «менша», але «відкрита», Церква нагадуватиме про приклад Марії Єгипетської — розкаяної грішниці, яка повернулася в лоно Церкви після довгих років духовного блукання. Такого роду очищення повинна пройти й Церква в Україні, яка живе в разючому контрасті поверховності віри в Галичині та домінуючого атеїзму на території Великої України.
Коментуючи певну ейфорію вірних УГКЦ із приводу обрання нового, прихильного до українців Папи, академік Леонід Рудницький у своєму коментарі до доповіді зазначив, що навіть у світлі позитивних знаків і сподівань, які несе зі собою цей понтифікат, не варто недооцінювати політики Московської церкви, яка продовжує залишатися сильним гравцем у міжнародній політиці.
На завершення вечора д-р Андрій Сороковський відповів на запитання слухачів стосовно можливих напрямків діяльності новоствореного дорадчого Комітету Папи Франциска та змін, які можуть настати у зв’язку із цим у житті Вселенської церкви. Наступна серія викладів Товариства «Свята Софія» й Осередку праці НТШ у Філадельфії відбудеться восени ц. р.
Прес-служба ТСС-А

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply