Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 19, 2019

«Церква — це, передовсім, люди, які моляться»

Автор:

|

Листопад 06, 2019

|

Рубрика:

«Церква — це, передовсім, люди, які моляться»

У Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької 4 листопада відбулася духовно-мистецька програма «Божий Агнець», присвячена 30-літтю виходу Української греко-католицької церкви (УГКЦ) із підпілля та Блаженному священномученику Омеляну Ковчу.
У серпні 1987-го група духовних осіб оголосила про свій вихід із підпілля, про що з відкритим листом звернулась до папи Римського. Люди зібрали сотні тисяч підписів, молилися перед дверима зачинених храмів, облаштовували каплички на церковних подвір’ях, часто ризикуючи власною свободою. Митрополит Ігор (Возьняк) згадує візит духовенства УГКЦ до Москви 1989 року. «У травні 1989-го три єпископи і три священники УГКЦ — владики Павло Василик, Софрон Дмитерко, Филимон Курчаба, о. Григорій Сімкайло та о. Володимир Війтишин і я — у священничому одязі прибули до Москви, до Верховної Ради СРСР. Але нас не прийняли. Тоді ми оголосили строгий піст, фактично голодування просто в урядовій приймальні. Наступного дня ми вийшли на Красну площу, привертаючи увагу людей, у т. ч. іноземців. І вже після цього чиновники з великим невдоволенням нас прийняли, бо не очікували від духовенства такої рішучості. До нас доєдналися Степан Хмара й Ірина Калинець, організували молитовну підтримку численні представники духовенства та монашества. Можемо вважати початком Незалежності України, коли українці у Москві кинули виклик великій тоталітарній системі. Це було початком великих зрушень», — зазначає владика.
Роман Грицевич. голова Клубу греко-католицької інтелігенції та продюсер мистецького дійства, відзначаючи значимість візиту до Москви зазначає, що власне та історична світлина духовенства УГКЦ на Красній площі зображена на марці та поштівці, яку урочисто погасили в Опері перед початком дійства. Як зазначив Михайло Перун, директор фундації «Андрей», зараз не маємо достатніх досліджень масштабів діяльності УГКЦ. «Ми ще не можемо оцінити належно значимості того, що зробила церква у підпіллі». — зазначив він.
На урочистості запросили всіх, хто перейшов підпілля: священників, монашество, вірних, численних гостей.
З вітальним словом виступив митрополит Ігор. «Цим мистецьким заходом ми вшановуємо 30-ту річницю виходу з підпілля нашої Церкви, яка була там довгих 44 роки. Господь Бог провадив ізраїльський народ до обіцяної землі 40 літ пустелею. Нас трохи довше — 44 роки наша церква була у підпіллі. Церква — це, передовсім, люди, які моляться. Пам’ятаємо всіх, хто не повернувся з арештів, заслань. І дякуємо тим, хто зберіг свою віру у підпіллі, відважно й мужньо засвідчуючи її, передавав молодшому поколінню. Дуже багато зроблено за ці 30 літ для українського народу. Збудовані нові храми, навчальні заклади, Церква живе й розвивається. За ці 30 років ми зробили великі кроки уперед. Вірю, що розвиватимемось і надалі», — наголосив владика у вітальному слові.
Крім ювілею УГКЦ, сестри Тельнюк присвятили свій виступ і блаженному священномученику Омеляну Ковчу. «Ця постать для нас як приклад і нагадування про високе призначення людини, — каже Галина Тельнюк. — У наш час нагромадження зла, шукати свою дорогу до вічних цінностей є надзвичайно важливо».
«До програми «Божий агнець» вірші приходили поступово й композиції створювали впродовж багатьох років, а завершальним акордом стало покладання на музику поезій Кароля Войтили, а також Галиного вірша «Причастя», — розповідає Леся Тельнюк.
Класично й водночас модерно звучали духовні твори на вірші Тараса Шевченка, Богдана-Ігоря Антонича, св. Папи Івана Павла ІІ у виконанні сестер Тельнюк разом зі заслуженою капелою «Трембіта» та симфонічним оркестром під орудою народного артиста України Миколи Кулика. Академічна духовна музика з вкрапленнями сучасних мотивів, динамічний рух артистів капели створювали гармонійну мистецьку картину. Дійство супроводжував відеоряд, який відображав історію УГКЦ, символічно об’єднуючи всю Україну від собору св. Юра у Львові до Патріаршого Собору у Києві.

Оксана Нагірна

About Author

Meest-Online

Loading...