Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 19, 2018

Таємниця Соколівської Мадонни

Автор:

|

Листопад 07, 2018

|

Рубрика:

Таємниця Соколівської Мадонни

Вона стоїть край шляху, перед роздоріжжям. Просто — Малі Дідушичі, позаду Подорожнє, справа — Великі Дідушичі. А ліворуч — пустир, над яким нависла срібляста труба газогону і кущі глоду, вкриті рясними темно-червоними ягодами. Так-ось, там, де пустир, на місці поселення Дідушичі, на початку XVI ст. було закладене магнатами Дідушицькими місто Соколів.
Назву воно отримало від сусіднього села Соколівці чи від річки Сукіль, що тече повз нього, зараз майже невидима. У судових документах вперше Соколів згадується 1520 року: «Дідушичі або Соколів». Місто було від початку до кінця власністю Дідушицьких гербу Сас, руських шляхтичів, котрі сполонізувалися десь наприкінці XVI ст. У місті був замок, який проіснував десь до XVII ст., як писав у книзі про свій рід Маврицій Дідушицький (друга половина XIX ст.). Він ще бачив рештки мурів і пивниці. У місті було 17 мостів, і навіть тепер вода пробивається на пустирі озерцями у западинах.
По Україні комуністи знищували бульдозерами хутори і присілки. Але щоб знищили так місто, сплюндрувавши заодно два міські цвинтарі польський та єврейський… Робили це поспіхом, 1945-го, й уже немає живих свідків цієї трагічної події.
Цю історію розповіла дівчинка років 12 із села Великі Дідушичі. Що колись ота фігура Матері Божої стояла в центрі Соколева, десь так, як стоїть зараз у Львові на площі Міцкевича. Комуністи відвезли її на цвинтар і кинули в кущах, так що відбили шматок руки, яка підтримувала Дитятко. Один чоловік знайшов ту руку та забрав додому. Йому почало дуже таланити у всьому, він розбагатів: і худоба в нього велася, і поле родило. Після його смерті невідомо де поділася ця рука. Він або сховав її, або передав родині.
А коли розвалився СРСР, фігуру встановили край дороги, без руки. Поляки, нащадки соколівських містян, встановили її на колоні, колону на постамент, на якому вибито загадковий напис «Фундація перших членів». Там ще на чотирьох кам’яних стовпчиках бляшаний навскісний дашок. Подорожній, котрий зупиниться біля Мадонни, не знатиме, звідки взялася скульптура, зараз таких чимало ставлять усюди, навіть на дитячих майданчиках.
Соколівська Мадонна стоїть боком до знищеного міста. Вона вкрита грубим шаром фарби, обличчя розмите, постаріле, жовте. У неї — темно-зелене покривало, як у Матері Божої з Ченстохови, і така ж сама сорочка в Ісуса, що чи то простягає руки, чи то розводить ними. Подекуди фарба облупилася. Це не шедевр, навіть не твір мистецтва. Перфекціоністи Дідушицькі, великі меценати, мабуть, не мали жодного стосунку до цієї фігури, тим більше, що їхній маєток був окремо. Але для нас вціліла скульптура Мадонни має величезну історичну цінність. Вона бачила, як із процвітаючого містечка робили руїну. Як нацисти вбивали євреїв, Армія Крайова — українців, повстанці УПА — поляків, а енкаведисти — всіх. Усі дерев’яні будівлі Соколева були спалені, всі кам’яні — зруйновані. У довколишніх селах живуть нащадки вбивць і жертв. Але все, що нам потрібно знати: у лихі часи діють зовсім інші закони, ніж у мирні, — око за око, зуб за зуб. Так можна знищити не лише місто, а й цілу країну.

Галина Пагутяк, ZIK

About Author

Meest-Online

Loading...