Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 28, 2020

Святиня на місці дива

Автор:

|

Червень 27, 2013

|

Рубрика:

Святиня на місці дива

Один з найдавніших монастирів України, найстаріша й найбільша обитель Чернігова розташована на південно-західному схилі Болдиних гір на відстані близько кілометра від центру стародавнього міста – Дитинця. До заснування цього монастиря серед хвойного лісу був причетний князь Святослав Ярославич.

Велике знамення
Основний комплекс монастирських споруд склався у XVIII ст., і тепер складає напрочуд цілісний бароковий ансамбль, незважаючи на те, що до його складу входять будівлі, побудовані в різний час: Успенський собор ХІ ст., дзвіниця XVII ст., огорожа з воротами XVII ст., келії XVI- XVIIІ ст.ст., будинок ігумена XVIIІ ст., будинок Феодосія Углицького й стародавні печери.
Існує припущення, що на цьому місці, яке називали Єлецькою горою, до заснування монастиря розташовувався княжий двір – резиденція чернігівських князів дохристиянських часів (один із князів похований поряд у Чорній могилі).
Визначити рік заснування монастиря дуже складно, але ще в XVII ст. вважали, що1060-го князь побудував церкву на тому місці, де, за церковною легендою, на одній із тутешніх ялин явилася ікона Божої Матері. Датою цієї події вважають 3 лютого 1060 року (за старим стилем). Можливо, тоді й почали селитися там ченці в печерах. Згідно з тими ж переказами, в обителі деякий час жив преподобний Антоній Печерський. Князь побачив у цьому велике знамення та звелів на цьому місці закласти Успенську церкву.
В історії української церкви явлення цієї ікони було першим подібним дивом, тому її було названо «Нев’янучим цвітом» Єлецької Божої Матері Успенського монастиря міста Чернігова. І вона є великим надбанням і святинею не тільки Чернігівської єпархії та всієї Чернігівщини, а й усієї Православної християнської церкви.

Славні імена та діяння
Кам’яний Успенський собор монастиря був, імовірно, побудований через століття після цих подій, а доти там була дерев’яна церква
1239 року монастир був розграбований монголо-татарами, і довгі роки він стояв пусткою. На початку XVI століття Чернігів переходить під владу Москви. Древня обитель відновлюється. Її оточують укріпленнями, і в ній мешкають московські ченці. 1611 року Чернігів був спалений польськими військами. Після цього ченці повертаються в Москву. А монастир із 1623-го переходить у володіння до єзуїтів. 1649 року Чернігів був звільнений від поляків, і Єлецький монастир невдовзі знову став православним.
Серед його настоятелів можна зустріти чимало славних імен. Це – і майбутній архієпископ Лазар Баранович, і св. Феодосій Углицький, і його наступник архієпископ Іоанн Максимович, відомий як засновник Чернігівського колегіуму, і багато інших. Чимало праці до відродження обителі доклав і Оникій Галятовський. При ньому було реконструйовано Успенський собор, побудовано кам’яні келії, зведено Петропавлівську церкву. Він же створив у монастирі чудову бібліотеку.
Говорячи про єлецьких настоятелів, не можна не згадати Данилу Туптала – відомого релігійного письменника й церковного діяча. У православ’ї він іще відомий як святий Дмитро Ростовський.
Як і будь-який монастир, обитель на Єлецькій горі була почесним некрополем. У різний час на її території були поховані великий князь Всеволод Святославович, переяславський полковник Л. Полуботок, генеральний обозний Василь Дунін-Борковський, полковник Яків Лизогуб…

Незвичайна дзвіниця й таємнича бібліотека
У XVIIІ ст. Єлецький Успенський монастир стає великим землевласником, аж доки 1786 року за указом Катерини II про секуляризацію майно обителі не було передане в казну. Відтоді великого будівництва тут не проводилося.
Крім Успенського собору зацікавлення викликає дуже незвичайна 36-метрова дзвіниця, одна з найстаріших у Наддніпрянській Україні, що дійшла до нашого часу. Її оригінальність полягає в тому, що будувалася вона у два етапи: нижній ярус споруджений у 1670-1675 рр. як оборонна надбрамна вежа, а пізніше було надбудовано верхній ярус, призначений для розміщення дзвонів.
Поруч із дзвіницею стоїть найдавніший на території Лівобережної України пам’ятник дерев’яної архітектури – житловий будинок, побудований 1688 року. Цю будівлю дуже шанують ченці та пілігрими як місце проживання святого Феодосія Углицького. Тут у XVIІ- XVIIІ ст.ст. жили настоятелі монастиря.
Історія Єлецького монастиря цікава ще тим, що на його території в ХІ ст. зберігалася відома бібліотека Святослава, загадкова історія зникнення якої не розкрито й досі. Тут настоятелем Кирилом Ставровецьким 1646 року була видана перша в Чернігові книга «Перло многоцінне». 1941-го в лабіринтах печер Єлецької гори ховалося підпілля.
Наприкінці 1921 року Єлецьку обитель було закрито, і лише на початку 90-х років ХХ ст. релігійне життя в ній знову поновилася. Зараз це – діючий жіночий монастир. Крім того, він входить до Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній”.

Дарина Галицька

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply