Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 26, 2020

Свято Божественного світла

Автор:

|

Серпень 14, 2014

|

Рубрика:

Свято Божественного світла

Преображення Господнє

Преображення Господнє належить до дванадесятих свят, тобто є найважливішим після Великодня, пов’язаним із подіями з життя Христа і Пресвятої Діви Марії. Відзначають його завжди 19 серпня, хоча сама подія Преображення відбулася в лютому, за 40 днів до розп’яття Ісуса, однак свято було перенесене, оскільки недоречно було відзначати славу й радість свята серед покаянної скорботи Великого посту. У цей день нам показано новий, перетворений і благодатний стан людини й природи, який буде здобуто у Вічності.

Мандрівка на гору Фавор
Апостоли від самого початку не так знали, як відчували, що Ісус із Назарета – це Господь. «Христос, син Бога живого», – так сказав про Нього Петро задовго до хресних страждань Спасителя. Однак усвідомити до кінця всю Божественну сутність свого Вчителя вони не могли, як не змогла би жодна людина. Але Спаситель точно знав, коли і як завершиться Його земний шлях і що буде потім. Тому Він почав готувати учнів до Свого Воскресіння ще до Свого розп’яття…
«Істинно кажу вам, що деякі з тих, що стоять тут, не зазнають смерті й побачать Царство Боже, що прийшло в силі своїй», – сказав якось Ісус Своїм апостолам.
А через шість днів, незадовго до Своїх хресних страждань, Спаситель із трьома найближчими учнями – Йоанном, Яковом і Петром – піднявся на гору Фавор, щоби помолитися.
Поки Спаситель молився, учні заснули. А коли прокинулися, то побачили, що обличчя Ісуса засяяло, як сонце, а одяг став білим, як світло.
Тоді ж на горі з’явилося два старозавітних пророки Мойсей і Ілля, які колись були вдостоєні бачення слави Господа: один – на горі Синай, інший – на Хориві. Мойсей та Ілля розмовляли з Сином Божим «про кінець Його, який Йому належало зустріти в Єрусалимі», на хресті.

«Христос має владу над життям і смертю»
Мойсей та Ілля, як писав святитель Йоанн Златоуст, «один – померлий, а інший – той, що ще не зазнав смерті», постали для того, щоби показати, що «Христос має владу над життям і смертю, володарює над небом і землею».
Апостоли, що за цим спостерігали, були вражені, але не перелякані. Навпаки – їхні душі охопила радість, адже ніхто з них не очікував такого очевидного і зрозумілого підтвердження Божественності Вчителя. «Учителю! – сказав у захваті Петро, – добре нам тут бути; зробимо три кущі: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі ». Куща – це шатро, або намет: Петру так сподобалося на горі Фавор, що він запропонував Спасителю залишитися там жити.
Але апостолів у цей день очікувало ще сильніше потрясіння. Раптом на них зійшла й покрила біла хмара, із якої пролунав голос: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав; Його слухайте». Почувши голос Божий, учні в страху попадали на землю, а Христос доторкнувся до них і сказав: «Устаньте і не бійтеся». Коли вони поглянули на Нього, то побачили Його знову у звичайному вигляді.
Із гори всі спускалися, не зронивши ні слова. І тільки біля підніжжя Ісус звернувся до апостолів із проханням не розповідати нікому про побачене, «аж поки Син людський не воскресне з мертвих».

Знаменує добу прийдешню
Господь явив Своїм апостолам у славі Свого Преображення «царство Своє перш Своїх страждань, силу Свою перш смерті Своєї, славу Свою перш наруги Своєї і честь Свою перш безчестя Свого, щоби, коли Він буде узятий і розп’ятий іудеями, вони знали, що розп’ятий не по немочі, але з благовоління Свого для порятунку світу».
Крім того, Преображення служить попередженням світлого і славного Воскресіння Господнього, тієї слави, в якій прийде колись Господь, суддя живих і мертвих, і того перетвореного стану, в якому ми постанемо при кінці світу.
Преображення Господнє відбулося в лютому, незадовго до страждань Спасителя на хресті. Церква відзначає його в серпні, тому що святкування в лютому припадало би на св. Чотиридесятницю, що було би несумісним із сумним часом посту і покаяння, тоді як свято Преображення Господнього знаменує добу прийдешню.
19 серпня Преображення святкується тому, що 27 вересня ми відзначаємо празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього, в яке вдруге згадується про страждання Христові; а так як Преображення було за 40 днів до розп’яття Спасителя, то святі отці відрахували від свята Воздвиження Чесного Хреста Господнього 40 днів.

Свята гора стояла пусткою
Свідчення про свято Преображення прийшли до нас із V ст., проте ще в IV ст. свята рівноапостольна цариця Олена спорудила на горі Фавор храм на честь Преображення Господнього.
Наприкінці IX ст. хрестоносці, заволодівши Палестиною, знайшли на Фаворі кілька храмів і монастирів і перетворили їх на католицькі. При завоюванні наприкінці XII ст. Палестини сарацинами фаворські святині були зруйновані. Тривалий час свята гора стояла пусткою, і тільки в день Преображення православні й католики проводили на руїнах своїх колишніх храмів богослужіння.
Лише 1849 року патріарх Єрусалимський Кирило ІІ почав клопотати перед турецьким урядом про дозвіл побудувати храм на Фаворі. Дозвіл було отримано тільки 1860-го. Храм спорудили на місці знищеної стародавньої грецької церкви.
Святкуванням Преображення Господа Церква сповідує з’єднання в Христі двох начал – людського і Божественного. Преображення є явленням Сина при свідченні Отця в Дусі Святому, тобто одкровенням усієї Святої Трійці. Для Спасителя Преображення полягало не в зміні, не в зростанні Його Божественної природи, а в явленні Його Божественної суті в природі людській.
В апостолів, що пішли на Фавор, відкрився духовний зір, завдяки чому вони були в змозі споглядати Божественне Світло. “Господь преобразився не без причини, але щоби показати нам майбутнє преображення єства нашого й майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з янголами”, – говорить святитель Іоанн Златоуст.

Усе очікує оновлення
Це свято стосується особисто до кожного християнина: чи можемо ми, маючи ту ж людську природу, що й апостоли, стати учасниками Преображення, доторкнутися до життя майбутнього, сприйняти Фаворське Світло? У цьому прагненні до осяяння Світлом і полягає духовний сенс нашого життя.
У свято Преображення прийнято освячувати плоди. Цей стародавній звичай бере своє коріння з VIII століття. Колись цей звичай означав, що люди приносили плоди своєї праці для освячення їх Богом в церкві, так само як приносили мед на перший Спас, медовий. Як правило, у нас в Україні освячують яблука, виноград та інші плоди, що достигають у цей час, – груші, абрикоси.
Утримання від куштування цих плодів було обумовлено тим, що перед їх споживанням треба було отримати благословення Боже.
Свідчення про принесення перших плодів нового врожаю до вівтаря можна знайти в Старому Заповіті: «Початки твоєї землі принесеш у дім Господа, Бога твого» (Вих. 23:19); «Коли прийдете в землю, яку Я даю вам, і будете жати жниво його, то принесіть перші снопи жнив ваших до священика» (Лев. 23:10); «Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх» (Прип. 3:9).
У християнстві освячення плодів у день свята Преображення набуло особливого символічного значення: в Преображенні Христа показано щось нове, перетворений і благодатний стан, який людина і світ знаходять у Воскресінні Христа і який здійсниться у воскресінні всіх людей. І вся природа, у якій відбувся розлад відтоді, як у світ через людину ввійшов гріх, тепер разом із людиною очікує найближчого оновлення.

Дарина Галицька

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply