Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 18, 2017

Священик і політик

Автор:

|

Грудень 03, 2015

|

Рубрика:

Священик і політик

Стефан Качала

Стефан Качала народився у травні 1815 року в селі Фірлеїв (тепер — с. Липівка Рогатинського району на Івано-Франківщині) в багатодітній родині Теодора й Євдокії Качалів. Навчався у місцевій парохіяльній школі, а середню освіту отримав у Бережанській гімназії. Після неї вступив до Львівської духовної семінарії, яку успішно закінчив. У семінарії юнак перебував під впливом ідей Маркіяна Шашкевича й організованої ним «Руської трійці». Належав до тієї частини молоді, яка хотіла жертовно працювати для свого народу. Завжди послуговувався живою українською мовою і став її одним із популяризаторів.
Стефан висвятився на священика 1842-го і був призначений парохом до села Шельпаки (зараз — Підволочиського району Тернопільської обл.), з перервами обіймав посаду Збаразького декана Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Перебуваючи на парохії о. Стефан поширював у народі просвіту, у своїх палких проповідях намагався проганяти темряву з душ своїх вірних і підносити їхній культурний рівень. Поширював твори Шевченка, Квітки-Основ’яненка, Гребінки, Шашкевича й інших, був організатором і співорганізатором українських організацій і часописів.
Плідну діяльність о. Качала розгорнув на ниві політичної боротьби. 1861 року вперше до Галицького сейму було обрано 47 послів-українців, серед котрих був і він. Позицію українських послів священик виклав у брошурах «Політика русинів» і «Безпосередні вибори до Ради Державної і русини», а також у статті «Наші політичні партії». Це був період, коли духовенство УГКЦ брало активну участь у громадсько-політичному житті свого народу. Митрополит Григорій Яхимович (1860-1863) і Спиридон Литвинович (1863-1869) очолювали український національний рух, навіть владика Спиридон був віце-президентом австрійського парламенту (1861-1864). Згодом митрополит Йосиф Сембратович (1870-1882) намагався відмежувати духовенство УГКЦ від політичної діяльності.
Однак її підтримав митрополит Андрей Шептицький (1865-1944). Найбільш передуманою була діяльність владики, коли він був віце-маршалком парламенту в 1901-1914 рр. Владика не змарнував жодної нагоди, відстоюючи права свого народу.
Надзвичайно конструктивною була робота в парламенті й о. Качали. Він разом із Миколою Устяновичем, Володимиром Терлецьким, Антіном Могильницьким 8 грудня 1868-го у Львові заснували товариство «Просвіта» і склали для нього тимчасовий статут. При товаристві о. Стефан заснував стипендійний фонд свого імені. Він також був співзасновником «Галицько-Руської матиці» — товариства, яке видавало «Науковий сборнік», «Літературний сборнік» та інші книги і брошури. Священик також доклав значних зусиль до організації діяльності Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у Львові та журналу «Вісник».
Це був один із тих політиків старшого покоління, котрі в 1860-х рр. підтримали народовців, що надало цьому рухові необхідного авторитету. Крім того, він популяризував книжки та часописи, а головне — дописував цікаві статті на історичні й освітні теми та підтримував проукраїнські видання. За політичними переконаннями панотець був федералістом, підтримував ідеї розширення автономії Галичини. Стефан Качала наполегливо боровся з проявами москвофільськими і був блискучим проповідником.
Навіть на виборах до Райхсрату 1873 року поляки визнали його талант оратора, підтримали кандидатуру українця в окрузі Тарнів — Бохня (Західна Галичина), де він здобув мандат і приєднався до складу фракції «Польське коло».
Разом із братом Андрієм о. Качала турбувався долею рідної Тернопільщини, жертвував значні суми грошей на утримання «Руської бурси» в Тернополі, постійно підтримував матеріально Народний дім і НТШ, а також щедро допомагав грішми для шкіл і видавництв.
Крім священичих обов’язків, починаючи з 1861-го і до смерті о. Стефан був послом до Галицького сейму і послом до Австрійського райхсрату (1861-1879). Він — член-засновник НТШ, Народного дому, товариства «Просвіта», Народної ради та «Руського педагогічного товариства». За його безпосередньої участі були закладені хати-читальні у Збаражі, Шельпаках і багатьох інших селах Збаразького повіту.
Палкий покровитель і меценат жертвував значні кошти на розвиток українських інституцій, які поширювали культурно-освітню працю в Галичині. Він разом із о. Іваном Гулашкевичом 1867 року у виборчому окрузі Долина-Рожнятів-Болехів їздили і вчили малоосвічених селян як голосувати, щоб під час виборів українці мали якомога більше своїх представників у парламенті. За ініціативи о. Качали 1883-го було створено спільний клуб, який зайнявся українським шкільництвом у Галичині. У цьому клубі з феноменальною промовою виступив єпископ Юліян Пелеш. Владика переконав присутніх парламентаріїв у потребі організації українського шкільництва у Галичині. Спочатку депутати домоглися викладання катехизму рідною мовою, а згодом були відкриті окремі українські класи, а відтак постали й школи. Внаслідок дебатів 1888 року у Перемишлі почала діяти перша українська гімназія.
У вільний від церковних справ о. Стефан вивчав історію рідного краю, разом із священиками-однодумцями закладав підвалини зародження українських національних товариств та організацій. При цьому був плідним публіцистом, видав книжки на суспільні теми «Що нас губить, а що нам помочи може», «Згадка за бл. п. Григорія Яхимовича — митрополита Галицької Руси» (1868), «Похід Собеського під Відень року 1683», «Бесіда посла о. Стефана Качали, виголошена на 26-му засідання Сейму, дня 9/21 жовтня ц. р. при дебаті над петицією о. Змартвихвстанців» (1881). Але найбільшою за значенням та обсягом була його історична розвідка «Коротка історія Руси» (1886). Помер о. Степан Качала 29 жовтня 1888-го на 73-му році життя і на 46-му священства. Похований на цвинтарі в селі Шельпаки, Підволочинського району на Тернопільщині.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...