Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Apr. 24, 2018

Римо-католицька церква беатифікувала уродженця Бердичева

Автор:

|

Вересень 29, 2016

|

Рубрика:

Римо-католицька церква беатифікувала уродженця Бердичева

о. Владислав Буковинський

У Казахстані проголосили блаженним Римо-католицької церкви о. Владислава Буковинського, в’язня радянських таборів. Його беатифікацію звершив кардинал Анджело Амато, папський легат і префект Конґрегації у справах канонізацій, під час урочистої Меси в карагандинській катедрі Матері Божої Фатімської.
Легат латиною урочисто зачитав апостольського листа з рішенням Папи Римського. «Приймаючи прагнення нашого брата, єпископа, ординарія Караганди Аделіо Делль’Оро, а також багатьох інших співбратів у єпископстві та вірних, після отримання думки Конґрегації у справах канонізацій, нашою апостольською владою дозволяємо, щоби вельмишановний Слуга Божий о. Владислав Буковинський віднині звався блаженним, а його свято нехай відзначається, згідно з приписами права, 20 червня щороку», — звучало в беатифікаційному листі Папи Франциска.
Після слів кардинала уперше було публічно надано шану о. Буковинському — ікону з його зображенням представили у катедрі. До пресвітерію під оплески внесли реліквії о. Владислава. У беатифікаційних урочистостях взяли участь більше 1 тис. паломників, зокрема з Польщі, України, Росії, Білорусі, Німеччини та Литви. Месу співслужили близько 15 єпископів.
Серед учасників беатифікаційного Богослужіння був і о. Маріуш Ковальський із Караганди, котрий 2008 року за заступництвом Слуги Божого о. Буковинського зцілився після інсульту. Лікарі не давали молодому священикові жодних шансів. За кілька днів інтенсивної заступницької молитви, зокрема карагандинських сестер-кармеліток, о. Маріуш вийшов із лікарні здоровим. Після обстежень у Польщі виявилося, що від інсульту немає жодних слідів.
Владислав-Антоній Буковинський народився 4 січня 1905 року в місті Бердичеві в сім’ї директора цукроварні Кіпріяна-Йосифа Буковинського та його дружини, Ядвіги Сціпіо дель Кампо. Владислав був охрещений у парафії святої Варвари Бердичева. Початкове навчання отримав удома, 1914-го вчився у російській гімназії у Києві, а від 1917 року перебував у польській гімназії Проскурова (тепер — Хмельницький). 24 вересня 1921-го здібний юнак успішно складає іспити на атестат зрілості та вступає на факультет права Ягеллонського університету у Кракові. Владиславу вже з перших курсів пропонують зайнятися науковою працею. Він пише кілька праць і стає переможцем конкурсу наукових робіт.
На третьому курсі юнак випадково зустрічається зі одним священиком. Той розповідає йому про життя семінаристів. Відтак після здобуття магістерського ступеня Владислав опиняється на теологічному факультеті того ж таки Ягеллонського університету, навчається тут із 1926-го по 1931 рік. 28 вересня 1931-го Буковинський отримує єрейські свячення та розпочинає служіння в краківській кафедрі, веде катехизацію у гімназії у Рабці та Сухій Бескідській (Польща).
1936 року о. Буковинський прибуває до Луцька. Восени 1939-го місто опиняється у складі СРСР. 22 серпня 1940 року о. Владислава вперше заарештовують. Під час масових розстрілів у Луцьку 23 червня 1941-го священику дивом вдається уникнути смерті. Разом із іншими в’язнями енкаведисти ведуть його на розстріл, проте куля хибить. Священик тихо лежав серед трупів кілька годин.
Удруге його разом із єпископом Адольфом-Петром Шльонжком та іншими священиками, котрі служили в Луцьку, заарештовують у ніч на 4 січня 1945 року. Спочатку в’язнів вивозять до Ковеля, а згодом садять у київські каземати. Наприкінці червня 1945-го без суду та слідства о.Буковинському зачитують вирок: десять років каторги. Після цього були челябінські табори, робота на лісоповалі та мідних копальнях Джесказгану.
Після смерті Сталіна тисячі ув’язнених отримали свободу. 10 серпня 1954 року був звільнений із табору й о. Владислав. Однак на мужнього священика чекало заслання у Караганді. Аби відвернути надмірну увагу міліції до його душпастирської праці, о. Буковинський влаштовується працювати нічним сторожем.
Незабаром священик отримує радянське громадянство, паспорт і право вільно пересуватися всією територією СРСР. Він звільняється з роботи, щоб мати можливість більше часу приділяти душпастерській праці. У 1957-1958 рр. о. Владислав провів п’ять місійних поїздок. Сучасники священики згадують, що він приїжджав зазвичай після полудня. Влаштовував на столі вівтар, потім сповідав. Увечері відправляв Службу Божу, після чого знову сповідав до ночі. О п’ятій ранку — знову Богослужіння, сповідь, хрещення та шлюби.
1958-го священика вчергове заарештовують за антирадянську діяльність і зв’язок із Ватиканом. На суді колишній магістр права так добре себе захищає, що отримує мінімальне покарання: три роки каторги, які відбуває на лісоповалі біля Іркутська. Після звільнення у 1961-1969 рр. виконує душпастирську працю в Караганді.
1972 року о. Владислав їде до Польщі й опиняється в лікарні міста Краків. За кілька тижнів, незважаючи на погане самопочуття, о. Буковинський знову відмовляється залишитися в Польщі, преконуючи, що коли навіть помре, то «й могила буде апостольствувати». Він повертається до Казахстану, продовжує свою роботу. Але щодня здоров’я о. Владислава слабшає. 1974-го він знову потрапляє до лікарні і 3 грудня помирає, був похований у Караганді.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...