Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, May. 22, 2019

Розкол в УПЦ МП. Усобиця в ній між прихильниками й против­-никами самоврядування загострюється

Автор:

|

Лютий 16, 2012

|

Рубрика:

Розкол в УПЦ МП. Усобиця в ній між прихильниками й против­-никами самоврядування загострюється

У протистоянні в Українській православній церкві Московського патріархату (УПЦ МП) намітився перелом на користь тих, хто аж ніяк не схильний підігравати Кремлю.

Атрибут влади — повернути!

Щойно через чотири дні електронне видання «Релігія в Україні» повідомило з посиланням на інтернет-портал «Рупор Одеси», що 10 лютого спеціальний представник Київської митрополії вилучив у митрополита Одеського й Ізмаїльського Агафангела (Cавіна) і привіз до Києва атрибут влади в УПЦ МП — круглу печатку. І що підставою для цього слугував указ, підписаний митрополитом Володимиром (Сабоданом), предстоятелем УПЦ МП.

За даними «Рупора Одеси», митрополит Агафангел, якого вважають лідером ультралояльних до Російської православної церкви (РПЦ) владик УПЦ МП, не чинив спротиву її вилученню. А заволодів він нею ще 26 січня, коли й проголосив сам себе на Синоді УПЦ МП, участь у якому її дійсний глава не взяв через недугу, його «першим за значимістю членом». Хоча насправді в статуті цієї Церкви такого титулу… немає.

Після того, як інформацію про повернення атрибута влади в УПЦ МП переповів авторитетний інтернет-портал «Релігійно-інформаційна служба України» (РІСУ), у коментарях до неї один із читачів зауважив те, чого не дозволили собі всі три згаданих вище електронних видання: «Про крадіжку митрополитом Агафангелом важливого атрибута влади — круглої печатки УПЦ МП — пишуть м’яко: владика печатку «утримував у себе». Митрополит Агафангел так рветься до влади, що навіть перестав зважати на предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира».

Геть — до Москви?

Але 26 січня митрополит Агафангел не обмежився привласненням печатки. На Синоді цей владика та його однодумці ще й створили комісію для внесення змін до статуту про управління Церквою, котру вже запідозрили в намірі максимально обмежити самоврядування УПЦ МП, ще міцніше прив’язавши її до РПЦ. За даними експерта із церковних справ Гліба Коваленка, керівництво комісією з перегляду статуту УПЦ МП зосереджене в руках митрополита Донецького й Маріупольського Іларіона (Шукала). Однак, зазначає аналітик, «цей процес перебуває під пильною увагою патріарха Московського».

Окрім того, на час хвороби митрополита Володимира владики УПЦ МП, ультралояльні до РПЦ, призначили тимчасово керуючим Київською єпархією митрополита Вишгородського й Чорнобильського Павла. Однак колізія цього рішення полягала в тому, що глава УПЦ МП поєднав пост керуючого Київською єпархією із митрополичим. А на час своєї недуги вже доручив тимчасово керувати Київською єпархією комісії, яку сам призначив. Але митрополит Агафангел і його однодумці усунули архієпископа Переяслав-Хмельницького й, водночас, секретаря глави

УПЦ МП Олександра (Драбинка) не лише з посади настоятеля Воскресенського кафедрального собору, а й із комісії з тимчасового керівництва столичною єпархією. Очолювати ж її на період хвороби митрополита Володимира Синод призначив намісника Києво-Печерської лаври митрополита Павла (Лебедя). Але, за даними Гліба Коваленка, «на Синоді було піднято питання, не узгоджені з митрополитом Володимиром, хоча той був готовий узяти участь у засіданні». Відтак експерт дійшов висновку, що главу УПЦ МП «усунуто від керівництва, оскільки навіть журнали Синоду не подавалися йому на підпис».

Однак митрополит Володимир, більш-менш очунявши від недуги, хоч і подякував 8 лютого ц. р. у своєму зверненні Синоду «за надану допомогу в управлінні Київською єпархією», усе ж наголосив: «Залишаю за собою право бути керуючим архієреєм Київської кафедри». І хоч на час своєї вимушеної відсутності й благословив митрополита Вишгородського й Чорнобильського Павла виконувати обов’язки старшого вікарія Києва та Київської єпархії, заодно, як уточнив у інтерв’ю київській газеті «День» архієпископ Олександр, «окреслив його повноваження».

Бунт проти Кирила

Але, фактично скасувавши цим рішення Синоду від 26 січня, предстоятель УПЦ МП протидіяв таким чином не лише ультралояльним до Російської православної церкви владикам, а й главі РПЦ патріарху Московському Кирилу (Гундяєву), якому він підпорядковується. Адже той не тільки схвалив усі рішення Синоду УПЦ МП, а й непрямо їх ініціював у зв’язку з, як він дозволив собі сказати, «недієздатністю предстоятеля УПЦ».

Аби спростувати свою нібито «недієздатність», митрополит Володимир уже двічі, хоч і в лікарняній палаті, провів літургію. Та позаяк частина владик УПЦ МП — щоправда, значно менша — орієнтується на патріарха Московського Кирила, то ця Церква фактично таки розкололася. І це визнав у своєму зверненні її глава, зазначивши, що, «на жаль, до всіх незгод додаються внутрішні чвари».

Констатацію митрополитом Володимиром факту розколу в очолюваній ним Церкві того ж дня підтвердив архієпископ Тульчинський і Брацлавський Іонафан (Єлецьких), повідомивши, що «в архієрейському корпусі УПЦ МП із подивом сприйняли «прецедент одноосібного перегляду де­яких останніх синодальних кадрових перестановок у Київській єпархії» предстоятелем УПЦ митрополитом Володимиром». Причому архієпископ Іонафан ще й пригрозив, що у зв’язку із цим «у найближчій перспективі буде скликано позачерговий Священний синод УПЦ».

Тим часом київська газета «Комерсант-Україна» акцентує увагу й на тому, що «сайт архієпископа Іонафана називає рішення предстоятеля УПЦ МП про своє право на управління Київською кафедрою «особливою позицією предстоятеля УПЦ на кадрові зміни в управлінні столичною єпархією», натякаючи на неканонічність рішення митрополита Володимира, яке суперечить рішенням, «соборно виробленим на січневому засіданні Священного синоду УПЦ».

За інформацією часопису, призначений ультралояльними до РПЦ владиками УПЦ МП тимчасово керувати столичною єпархією намісник Києво-Печерської лаври митрополит Павло також заявив, що «в цій ситуації зобов’язаний виконувати тільки рішення Священного синоду». А директор РІСУ Тарас Антошевський, коментуючи цю заяву, зауважив: «Архієпископ Іонафан став іще одним архієреєм УПЦ МП, який бажає усунути митрополита Володимира від справ. А його повідомлення є «відвертим бунтом проти предстоятеля Церкви».

Двовладдя

«Комерсант-Україна» констатує: «Таким чином, мова йде про фактичне двовладдя в управлінні Київською єпархією УПЦ МП». Понад те, видання переповідає, що, за його даними, «найближчим часом проросійські сили в Церкві хочуть скликати позачерговий Священний синод УПЦ», на якому «планується розгляд і оприлюднення остаточних підсумків перевірки фінансово-господарської дисципліни в деяких єпархіях УПЦ». А «ймовірно — і прийняття синодального «Звернення до всієї повноти Української православної церкви».

Утім, за свідченням одного з учасників зібрання в Київській єпархії, з яким удалося зв’язатися кореспондентові «Релігії в Україні», під час зборів не відбувалося нічого такого, що дало би привід до заяв, оприлюднених на сайті архієпископа Іонафана. Як стверджує інформатор, збори пройшли в сприятливій атмосфері, після оголошення звернення предстоятеля УПЦ розглядалися богослужбові та пастирські питання. Закриваючи збори, митрополит Павло закликав духовенство з увагою та відповідальністю нести послух у своїх благочиннях.

А ось за даними журналу «Коментарі», у протистоянні в УПЦ МП узяла участь… Адміністрація президента Віктора Януковича. Нібито й вона «веде активні перемовини з патріархом Кирилом про те, що обрання предстоятелем УПЦ МП митрополита Іларіона убезпечить «материнську Церкву» від майбутніх неприємностей у вигляді всіляких сепаратистських намірів».

Чому ж саме Іларіона, а не лідера ультралояльних до РПЦ владик УПЦ МП Агафангела? Перший із них — митрополит Донецький і Маріупольський, а президент Янукович уже неодноразово демонстрував, що воліє бачити на всіх ключових посадах винятково своїх земляків. Окрім того, владика Іларіон — українець, а призначення на пост глави УПЦ МП росіянина

Агафангела було би надто відвертим свідченням цілковитого підпорядкування цієї Церкви Москві. Тим більше, що митрополит Одеський і Ізмаїльський «прославився» не лише заявою, що «Галичина в нас є аналогом Чечні», а й своєю ультралояльністю до прем’єр-міністра Російської Федерації Володимира Путіна, з яким Віктор Янукович уже геть-чисто «побив горщики».

Протест опозиції

Відтак із приводу протистояння в УПЦ МП не забарився й коментар від опозиціонерів. Сергій Соболєв, народний депутат із парламентської фракції «Блок Юлії Тимошенко — «Батьківщина» й керівник «тіньового уряду», заявив, що спробу усунути митрополита Володимира сплановано не лише деякими українськими політиками, а й закордонними спецслужбами. Він стверджував: «Те, що відбувається серед православних Московського патріархату, коли при живому митрополиті Володимирі політики від релігії, включаючи окремих настоятелів, намагаються усунути патріарха, користуючись його хворобою, є безпрецедентним тиском на віруючих як із боку брудних українських політиків, так і з боку закордонних спецслужб. Авторитетну людину, яка змогла зайняти гідне для УПЦ МП місце в релігійному, громадському житті держави, для котрої об’єднання всіх українських віруючих православного обряду й, відповідно, Церков було сенсом життя, намагаються замінити на пройдисвітів, для яких віра, релігія, Церква — це спосіб заробляння грошей і підігрування владі Януковича».

Як бачимо, пристрасті навколо ситуації в УПЦ МП розпалилися не на жарт. А тому всі, кому не байдужа доля її самоврядування, із нетерпінням очікують Архієрейського собору цієї Церкви, сподіваючись, що на ньому переважатимуть менш лояльні до РПЦ настрої.

 Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...