Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 19, 2020

Поминальні дні в Україні минули інакше

Автор:

|

Червень 19, 2020

|

Рубрика:

Поминальні дні в Україні минули інакше
На кладовища приходили в масках

Цього року в Україні поминальні дні в червні минули цілком інакше, ніж раніше. Так, у районному центрі Гайсин Вінницької області, коли юди прийшли до могил родичів на цвинтар, то прибирали, висаджували квіти, але на кладовищі не їли. Поминальні дні в мали початися за тиждень після Великодня, але через карантин в Україні їх перенесли.
«Ходила на проводи й після Пасхи. Поліціянти завертали машини, що їхали до кладовища. А я зайшла через старі ворота. Була в масці, ніхто не чіплявся, — розповідає 61-річна Тетяна Петрівна з Гайсина. — На Трійцю прийшла до могил родичів на міське кладовище подивитися, чи прижилися раніше посаджені квіти.
Напередодні біля цвинтаря обабіч дороги стояли припарковані автомобілі. Людей підвозили маршрутки. «Уперше за останні років 15 не було корків. Доїхали швидко, хоч і в об’їзд, бо реконструюють міст, — розповідає 53-річний Сергій. — З інших областей декотрі люди не приїхали. Мабуть, бояться вірусу. Чув, що й дехто з місцевих провідує могили на тижні, щоб уникнути скупчення народу».
Біля центрального входу двоє десятирічних хлопчиків продавали букети з трав. Подібні освячують на Трійцю в церквах. За один просили 10 грн. «Візьмімо пучечок. Покійна мама так любила це свято, — смикає жінка середнього віку чоловіка поряд. — Незвично, що проводи так пізно. Раніше несла бузок на могили рідних, а тепер — іриси. Вперше не пекла пасок і не робила крашанок. Купила тільки цукерки та готові калачики. Нехай покійні вибачають за такі гостинці».
«А хто ж тепер ці цукерки збере? — відповідає чоловік. — Усі йдуть без дітей і циганів не видно. Більшість людей ходять у масках. Священники відправляють панахиди».
«Нарешті настав той час, коли з моди вийшли гидкі штучні квіти, — радіє 42-річна Людмила. — Вони за два тижні вигоряють на сонці так, що стають непотребом».
«Не потрапила до чоловіка на проводи, то хоч зараз сходила на могилу. Люди були. Але не так багато, як на звичний поминальний день», — ділиться 59-річна Світлана Іващенко з Полтави, котра побувала на Розсошенському цвинтарі. Там у неї похований чоловік Володимир. Помер 2018-го на 67-му році життя.
«Вразило, що не побачила на кладовищі традиційних застіль. Але навряд чи народ відмовився від цієї традиції. Скоріше побоялися закушувати через коронавірус, — продовжує Світлана Вікторівна. — Рідко кого бачила в масці. Якщо й була, то спущена під ніс. Це вже не дивує. У місті давно всі в транспорті їздять без захисту. І ніхто нікому зауваження не робить».
У Києві та частині обласних центрів на поминальні дні збільшили кількість громадського транспорту до цвинтарів. Поліції наказали стежити, аби не заповнювався повністю.
До кладовищ у селах люди доїздили здебільшого власними автомобілями. Місцеві — пішки чи велосипедами. «У нас людей 30 на цвинтарі було. Священника й поліції не бачив, — зізнається 30-річний Віктор Йосипенко зі с. Вознесенське Золотоніського району на Черкащині. — Все було спокійно, культурно. Люди не їли, як завжди. Тільки прибрали могилки, роздали цукерки — й по домівках».
До рідні на Смілянщині на цвинтар масово не приходили ні після Великодня, ні на Трійцю. Хто коли мав час, тоді прибирав на могилах і залишав цукерки. Без прив’язки до дати. Це правильно. Померлих треба згадувати часто, а не один раз на рік.

Ірина Мамрига, «Газета по-українськи»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply