Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 17, 2017

Перший єпископ УГКЦ в Америці

Автор:

|

Січень 14, 2016

|

Рубрика:

Перший єпископ УГКЦ в Америці

о. Сотер Ортинський

Організація релігійного життя в греко-католицькому обряді в Америці спочатку зустріло великі перешкоди. Зокрема неприхильно ставилося до цього римо-католицьке духовенство. Аже всі священики, корі приїжджали з Галичини чи Закарпаття, підпадали під юрисдикцію римо-католицьких єпископів, котрі не знали і не розуміли східного обряду. Крім того, через постійні доноси поляків, котрі й тут не могли залишити українців у спокої, українським одруженим священикам заборонялося виконувати душпастирські функції.
1890 року Рим також заборонив одруженим священикам в Америці виконувати душпастирську обов’язки. Це викликало невдоволення серед священиків і декотрі з них повернулися на Батьківщину, а декторі разом із своїми парафіянами перейшли в російське православ’я, як це зробив о. Товт у Міннеаполісі. До цього активно схиляли священиків російські агенти.
Розвиток Української греко-католицької церкви (УГКЦ) супроводжувала гостра внутрішня боротьба між священиками зі Закарпаття та Галичини. Галицькі священики перебували під сильним впливом українського відродження. Вони спілкувалися літературною мовою, нею виголошували свої проповіді, тому очолили рух українського національного усвідомлення та намагалися створити свідому національно та сильну економічно українську спільноту в Америці.
Важливим етапом у боротьбі за незалежність греко-католицьких священиків від латинських єпископів став церковний з’їзд у Гаррісбурзі (штат Іллінойс) 1902-го, на якому схвалено домагатися самостійного греко-католицького єпископства в Америці. У відповідь на це церковна влада того ж року призначила пряшівського крилошанина о. Годобая апостольським візитаторам УГКЦ в Америці. Але його як мадярофіла галичани та закарпатці не сприйняли, і 1905-го він сам відмовився від посади.

Герб владики Ортинського

Герб владики Ортинського

Лише стараннями митрополита Шептицького 1907 року Рим погодився створити окреме греко-католицьке єпископство в США. Першим єпископом було іменовано василіянина Сотер (Стефана) Ортинського. Він народився 29 січня 1866-го в селі Ортиничі на Дрогобиччині. Стефан походив із родини нащадків боярського роду Лебедів (від назви с. Ортиничі вони пізніше взяли собі родове прізвище Ортинських). Батьки майбутнього єпископа були глибоко релігійними та свідомими щодо свого шляхетного та національного походження.
У такому дусі й виховували своїх п’ятьох дітей. Веселий, рухливий, дружній і талановитий Стефко вирізнявся серед дітей. Він здобув прихильність не лише своїх товаришів, але й своєю старанністю в науці привернув увагу вчителів. Закінчивши початкову школу, підліток перейшов на навчання до гімназії в Дрогобичі, де викладачами були переважно поляки, котрі часто зневажливо ставилися до українців. Проти цього Стефан часто протестував і вимагав рівноправності.
Нетактовна поведінка польських викладачів гуртувала українських гімназистів, на чолі котрих зазвичай стояли Стефан Ортинський, Олександр Колесса, Олекса Пристай та інші, котрих учителі зневажливо називали «тварді русіні». 1883 року Стефана звільнили з гімназії і він дістався до Стрийської гімназії, але і там він був недовго. Конфлікт і переслідування за національною ознакою розбудило в хлопця палку любов до свого народу та Батьківщини. Він залишає Стрийську гімназію і переходить до Василіянського чину, щоб відвідувати філософсько-богословські студії.
16-літній юнак вирішує стати місіонером-василіянином і вести виховну місійну роботу серед народу. До чину василіян він вступив 3 лютого 1884-го, прийнявши чернече ім’я Сотер. Новіціят вивчав філософію у Добромилі та богослов’я в Кракові.
18 липня 1891-го Ортинський став священиком, а у 1894-1907 рр. виконував місіонерську діяльність єромонаха в Галичині. Слід додати, що о. Ортинський був не лише був глибоко віруючою людиною, але самим Богом наділений незвичайним проповідницьким талантом, широкими богословськими знаннями, доброзичливістю та лагідною поведінкою. Він завжди був рішучим, якщо йшлося про справедливість і відзначався щирим патріотизмом до свого народу, завжди відстоював Божі правди. Слава про молодого проповідника швидко поширилася по всій Галичині.
Після першого монашого собору відновленого чину василіян 1906-го Сотера Ортинського призначили головним проповідником усіх василіянських місій. Уже на початках свого чернецтва й аж до своєї смерті монах Ортинський був одним із подвижників українського християнського відродження. У своїх проповідях він відзначався глибокими риторичними здібностями. Кожен його виступ спирався на живих прикладах із життя, які підтверджували тези промовця. 1895 року о. Ортинський став викладачем філософії та вікарієм монастиря, у 1896-1897 рр. — еклезіярхом, проповідником і провідником апостольських наук. У 1898-1901 рр. о. Ортинський був місіонером і економом монастиря в Михайлівцях, 1 листопада 1901-го став ігуменом монастиря, 1905-го — місіонером у Дрогобичі, а у 1906-1907 рр. працював місіонером і реколектантом у Львівському монастирі св. Онуфрія та директором місій у провінції чину.
Коли знайомимося з блискучими проповідями Кир Ортинського і пізнаємо його ораторські здібності, його своєрідне красномовство, на гадку спадають твори Платона, де знаходимо дуже цікаві описи про силу та могутність слова, яке здатне зцілювати душі людей. Кажуть, що словом можна перемагати на всіх фронтах. Сотер Ортинський за посередництвом слова виконував дуже корисну працю. Священик докладав значних зусиль до протистояння москвофільству та до боротьби з трагічним для галицьких сіл пияцтвом, поширював просвіту серед вірних нашого обряду. Всі його проповіді були дороговказом для людей.
Він також мріяв про місійну працю серед українців діаспори, зокрема у Бразилії. Однак митрополит Андрей бачив молодого талановитого священика майбутнім владикою для вірних в Америці. І 28 лютого 1907-го Папа Пій X номінував єромонаха єпископом для вірних руського (греко-католицького) обряду в США. 12 травня того ж року в кафедральному Соборі Святого Юра у Львові митрополит Шептицький, єпископи Чехович і Хомишин уділили Сотеру Ортинському архиєрейські свячення.
27 серпня 1907-го нововисвячений єпископ прибув до США, де його зустріли священики та вірні. Владика відслужив Молебень у храмі Святого Юра в Нью-Йорку. 17-18 жовтня 1907 року єпископ скликав першу конференцію духовенства у Нью-Йорку, під час якої запропонував широкий план для організації Церкви в Америці. Відразу після конференції преосвященнійший Кир Сотер почав об’їзд усіх згромаджень, даючи реколекції та закликаючи до згоди та витривалості у вірі.
Вірні прихильно поставилися до новопризначеного владики, котрий своїм глибоким словом і лагідною поведінкою викликав до себе загальну довіру, любов і пошану. Своєю універсальною мовою він умів доходити до глибин людських почуттів, зворушуючи їх своєю безпосередністю в проповідях і тим здобував повну пошану та довіру до себе. З перших днів Кир Сотер Ортинський включився також у громадське життя вірних. Особливо активну діяльність він проявив у культурно-освітній праці як голова товариства «Просвіта».
В жовтні 1910-го Владика Сотер, користуючись присутністю Андрея Шептицького, запланував урочисте посвячення кафедрального храму Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Філадельфії (штат Пенсильванія). На цю визначну подію прибули кардинал Ванутеллі, папський легат, й архиєпископ Фальконіо, апостольський делегат у Вашинґтоні.
Після візиту до апостольського делегата у Вашинґтоні Сотер Ординський оселився у Філадельфії. До заслуг єпископа Сотера належать: запрошення до США сестер-василіянок, відкриття сиротинця для дітей-сиріт, організація скаутського товариства, налагодження діяльності вечірніх шкіл, затвердження та видання букваря й інших підручників, Біблії та катехизму. А ще він дбав про вишкіл священиків для майбутньої семінарії та заснував Союз українців Америки «Провидіння». Завдяки цій організації можна було отримувати кошти на діяльність інших організацій. Владика Сотер допоміг організувати релігійні товариства «Відродження» й «Апостольство молитви», започаткував видання часописів «Душпастир», «Америка», «Місіонер» та «Єпархіальний вісник».
27 травня 1913 року апостольська столиця наділила його повною юрисдикцією в США, і це допомогло отримати повну незалежність від Римо-католицької єрархії. Конґрегація поширення віри для справ східних обрядів видала «Декрет про духовну управу Греко-Руської Церкви в З’єднаних Державах Америки». Цей декрет став здобутком великого історичного значення і наслідком наполегливої праці владики Сотера. Майже за дев’ять років він заснував 63 нові парафії, а для ефективнішої діяльності поділив їх на деканати.
Після початку Першої світової війни, коли російські війська зайняли Галичину та почали знищувати УГКЦ та національні здобутки народу, преосвященнійший Кир Сотер провів збірку коштів на допомогу потерпілим на Батьківщині. Двічі писав Кир Сотер до московського царя Миколи ІІ з вимогою припинити переслідування в Галичині та звільнити з ув’язнення митрополита Андрея. Звертався він і до уряду США з проханням протекції у справі звільнення владики. Закликав отямитися в нахабності проти ненависті до українців та їхньої духовних цінностей.
16 березня 1916-го Сотер Ортинський захворів пневмонією, а 24 березня, на 50-му році життя, перестало битися серце великого сина українського народу. Заупокійні богослужіння відбулися 30 березня, їх очолював Никита Будка. український греко-католицький єпископ із Канади. Поховали Кир Сотера в крипті катедрального собору Непорочного Зачаття у Філадельфії під престолом священномученика Йосафата, котрого він ревно наслідував.
У рідному селі владики, праворуч від головного входу до церкви, висить пам’ятна таблиця: «Владика Кир Сотер (Степан) Ортинський ЧСВВ (1866-1916). Перший епископ для греко-католиків у Сполучених Штатах Америки (1907-1916). Великий син українського народу. Пастир УГКЦ. Виходець із села Ортиничі. Відкрито в честь століття епископату у США».
2007 року Філадельфійська митрополія УГКЦ відзначила 100-літній ювілей призначення та приїзду до США першого греко-католицького єпископа владики Сотера Стефана Ортинського ЧСВВ. Головні святкування відбулися 30 вересня в катедральному соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії. Учасниками церемонії стали, зокрема, Блаженнійший Любомир та єпископи, члени Синоду єпископів УГКЦ.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...