Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 18, 2019

Обитель на трьох горах

Автор:

|

Вересень 05, 2013

|

Рубрика:

Обитель на трьох горах

Однією з «перлин» Житомирщини, без сумніву, є Тригірський монастир, розташований усього за 20 км від обласного центру. Виявляється, це – один із найдавніших пам’ятників історії на території Житомирської області. І має при цьому славну й багато в чому несподівану біографію.

Загублена в часі
Про рік заснування Тригірської обителі достеменно не відомо, можна тільки сказати, що заснований він був наприкінці XVI – на початку XVII століть. У «Відомостях про Тригірський Преображенський чоловічий монастир» за 1854 рік сказано: «Засновниками цього монастиря в 1613 р. були поміщики Трояновського маєтку Микола та Феодір Олександровичі Вороничі, православного сповідання».
З тих часів починається достовірна історія Тригірської обителі. Однак є історичні дані, що свідчать про більш давнє походження монастиря та про заснування його князем Володимиром Ольгердовичем.
Існує також переказ, що свідчить, що перші поселення ченців-пустельників виникли на цьому місці приблизно 1575 року, коли сюди перебрався на проживання з Любара ігумен Кирило, який пізніше став першим настоятелем Тригірської обителі.

Під «гарячу» руку
До половини XVII століття Тригір’я суттєво поповнювалося ченцями, які суворо виконували всі обітниці чернецтва. Тоді монастир зважаючи на численні пожертвування став дуже навіть заможним. В історичних документах згадується про декілька грабіжницьких нападів із боку запорізьких козаків на Тригірський монастир. Так, 13 жовтня 1651 року, вони нещадно розграбували обитель, захопили багато «майна обивательського» і перебили чимало невинних людей. Незадовго до того козаки зазнали поразки в битві з поляками під Берестечком.
Народна злість вилилася в розправи та грабунки всього, що потрапляло під руку. Мабуть, одній із таких роздратованих козацьких ватаг і трапилася на шляху багата обитель. Своєю чергою, поляки святкували перемогу розгромами всіх пам’ятників православ’я й поспішали прибрати православні монастирі до своїх рук.
Знищення монастирських документів і відсутність інших джерел змушують обійти мовчанням історичну долю Тригір’я з 1651 по 1723 рік. Судячи з подій, які переживали в цей період Волинь і Київська губернія (в історії України цей період відомий як Руїна), можна з упевненістю сказати, що Тригірський монастир не був у цьому винятком.

Розбудова
З 1723-го починається греко-католицький період в історії Тригір’я. Саме під цим роком згадується перший суперіор (управитель монастиря. – Авт.) Тригірської обителі Гедеон II Кузьминський. Унія була принесена в Тригір’я з поблизьких Житомира, Чуднева й Троянова. Сторіччя історії обителі промайнуло в боротьбі з католицизмом. Загальний занепад Тригірського монастиря в цей період позначився навіть на вкрай незначній кількості його ченців, число яких до середини XVIII ст. не перевищувало десяти.
Незважаючи на всі ці сумні обставини, обитель помалу впорядковували. 1782 року на місці жалюгідних поруйнованих дерев’яних келій виріс міцний двоповерховий кам’яний корпус. 1792-го була споруджена на древньому цвинтарі дерев’яна однобанева церква імені ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», пізніше перейменована на честь Святих великомучениць Жон-Мироносиць. Дещо пізніше на горі навпроти монастирських будівель була побудована інша цвинтарна церква Святої Варвари.
У 1793 року, після другого поділу Польщі, до Росії відійшла вся Східна Волинь. Тригірський монастир перейшов під владу православної Російської імперії. Щоправда, ще сорок із гаком років Тригірський монастир залишався греко-католицьким. Але надуло то великим прагнення зблизити унію з православ’ям. Наприкінці першої й на початку другої чвертей XIX ст. Тригірський монастир перейшов у православ’я.

Концтабір для «вільнодумців»
Навесні 1839-го уніати Житомирського і Овруцького повітів були зараховані до Литовської єпархії. Її очолював у той час митрополит Йосип Семашко, який із метою ізолювання від загальної греко-католицької «маси» найбільш наполегливих вирішив зібрати їх у кілька окремих центрів, у числі яких був і Тригірський монастир. Сюди були заслані для виправлення всі найпомітніші фігури греко-католицького обряду.
Сама обитель дуже нагадувала лікарню, де йшло систематичне «лікування хворих на релігійне божевілля». Як бачимо, уже в ті часи існували свого роду «концтабори», у яких за допомогою насильства перевиховували ідеологічних супротивників. До 1841 року монастир звільнили від обов’язку «перевиховувати» греко-католиків. З переведенням їх у віддалену Курську обитель Тригірський монастир перетворився на суто православну обитель.
Після цього розпочалося переоблаштування монастиря та приведення його до майже сучасного вигляду. З’явилася нова кам’яна церква – храм Богоявлення Господнього. Вона була побудована в1848-1852 роках на кошти обителі.

Тренувальний табір диверсантів
Після революції 1917 року Тригірський монастир зазнав гонінь і 1939-го був закритий, причому Богоявленський храм і церкву Жон-Мироносиць було зруйновано. Цікаво, що 1937 року на території монастиря та в його околицях був організований навчальний центр із підготовки бійців ОСНАЗ НКВС. Саме тоді відкривати його особисто приїжджав нарком НКВС товариш Єжов. 1941-го монастир був відданий німецькою окупаційною владою місцевій громаді під парафіяльний храм, що діяв як прихід аж до 1990 року. У монастирському корпусі в цей період розміщувалася середня школа. Аж 1990-го розпочалося відновлення чернечого життя в Тригірському монастирі.
Головною святинею монастиря є чудотворна ікона Божої Матері Тригірської, що датується XVIII століттям. За переказами, вона з’явилася в камені біля джерела неподалік монастиря.
Ще одна знаменита місцева пам’ятка, яка знаходиться поблизу села Тригір’я на місці колишніх монастирських угідь, – багатовікові дуби, які, якщо вірити легендам, були посаджені тут іще п’ять століть тому, за часів Богдана Хмельницького. Нібито висаджували ці дерева ченці Тригірської обителі.

Віталій Степ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...