Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 4, 2020

На Донбасі відкрили міжконфесійну церкву

Автор:

|

Квітень 01, 2020

|

Рубрика:

На Донбасі відкрили міжконфесійну церкву
На презентації показали модель міжконфесійної церкви

У Карлівці Донецької області, за 18 км від лінії, відбулося урочисте відкриття єдиного в Україні міжконфесійного духовного осередку (домівки) для українських захисників — церкви святої Анни. Її збудували в рамках леґендарного волонтерського проєкту «Тризуб дентал», який триває вже п’ять років й який очолює капітан запасу Ігор Ященко зі Запоріжжя. За цей час волонтери-стоматологи надали безкоштовну високоякісну медичну допомогу майже 40 тис. військовослужбовців.
Мирон Угрин, президент Національної спілки стоматологів України, розповів, що торік вирішив створити у с. Карлівка центр для військових пацієнтів стоматологів-волонтерів, де вони можуть чекати навіть кілька годин на прийом до лікаря. Крім церкви, у центрі передбачили лекційну залу, в якій розповідатимуть про гігієну зубів. Також там буде бібліотека і виставка картин та ікон.
«Я приїжджаю до своїх пацієнтів на фронт приблизно кожні два місяці. Зазвичай ситуація — така: вранці привозять кілька десятків людей. хтось із них має бути першим, а хтось — тридцятим. Часто операції починаються вранці одного дня і закінчуються вранці наступного. Немає можливості привозити пацієнтів на конкретну годину, тому було потрібне місце очікування. Коли думав про формат цього місця, виникали різні варіанти. Це могла бути кімната з телевізором, більярдом або тенісом. Але Бог підказав, що краще побудувати невелику капличку, де можна посидіти і почекати», — розповів п. Угрин.
Він додав, що через знайомих дізнався про Тараса Лозинського, заступника директора Інституту колекціонування, котрий має багато ікон, картин і навіть унікальний іконостас. «Коли я побачив цей іконостас, то зрозумів, що саме він нам потрібен. Однак його розміри вражали, і він не міг бути в капличці. Тоді я звернувся до архітектора Богдана Гринька. Ми довго розглядали різні проєкти і зійшлися на тому, що маємо зараз. Чому дерев’яна церква? Бо ми усі — зі Західної України і хотіли перенести сюди елемент нашої культури», — пояснив п. Угрин.
Він додав, що церкву будували рекордно швидко — за пів року. Святиню назвали в честь матері Мирона Угрина, котра померла у день, коли церква запрацювала, а також дівчинки Ані — доньки волонтерів зі Запоріжжя. Храм будували за кошти жертводавців. Кожен охочий міг купити символічний дерев’яний брус, вартість якого — 3 тис. грн. На брусах, із яких збудована церква, прикріплені таблички з іменами жертводавців. «Дуже дякую усім причетним за роботу. Церква вийшла яскравою. Не зважаючи на передісторію створення іконостасу, його барви захоплюють. Наша церква — це щось таке світле на тлі тої трагедії, яка зараз є в Україні. Вдячний, що Андрій Бокотей прийняв цю колористику у склі. Це знамените львівське гутне скло. Завдяки поєднанню світлого дерева, яскравих фарб іконостасу та вітражів, панікадила від Романа Якубовича маємо цю світлість», — тішиться стоматолог.
Богдан Гринько розповів, що основним модулем, від якого проєктували церкву, був іконостас. Церква споруджена без цвяхів, із сосни. Габаритні розміри храму — 11 х 9,2 м, площа основного приміщення — 50,5 кв. м. Ще 10 кв. м — хори, де облаштували бібліотеку. «Наша церковця не має аналогів. Проєктуючи її, я надихався архітектурою так званої мармароської готики — це архітектура закарпатських церков Хустського району. Там церкви грандіозніші, шпилястіші, наша — подібна до них. Для нас була важливою відсутність великої кількості складних вузлів під час будівництва церкви, тому обрали саме таку форму. Сподіваємося, що війна закінчиться, і цю споруду перевезуть у музей просто неба у Дніпрі», — мріє архітектор.
Церкву будували гуцульські майстри. «Наші хлопці з Верховини — фантастичні. Вони чудово відчувають дерево. Я бачив їхню роботу на місці — вона настільки чиста, світла, зроблена без претензій, що можна пишатися такими українцями. Дерево — їхнє! Церква збудована з майже 220 кв. м струганої вручну ґонти. Замість цвяхів — дерев’яні кілки. Це мистецтво», — додав Мирон Угрин.
А Тарас Лозинський розповів, що іконостас створювали не для Карлівки. Його виготовляли в той час, коли ще тривала Революція гідності. «Усі образи апостолів узяли з тих, хто загинув на вул. Інститутській. Люди, мабуть, впізнаватимуть. Було бажання, щоб іконостас забрали до якоїсь церкви, і завдяки Божому провидінню іконостас знайшов своє місце у Карлівці», — зазначив маляр.
Андрій Бокотей, керівник Західного реґіонального науково-мистецького центру Національної академії мистецтв України, розповів, що не робив для вікон у церкві класичного вітражу, а лише окремі скельця. Ці вікна добре проглядаються ззовні та зсередини і завдяки цьому церква є дуже світлою.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply