Новини для українців всього свту

Friday, Aug. 23, 2019

Митрополит Епіфаній: «Ієрархи підтримали не лише мене, їх об’єднала ідея майбутнього Церкви»

Автор:

|

Червень 19, 2019

|

Рубрика:

Митрополит Епіфаній: «Ієрархи підтримали не лише мене, їх об’єднала ідея майбутнього Церкви»
Митрополит Епіфаній

Перший глава Православної церкви України (ПЦУ) самотужки ще студентом почав вчити грецьку і сприйняв як шанс пропозицію вчитися в Греції. Пройшов сім кіл пекла, добиваючись візи (Москва вже тоді ставила шлагбауми перед навчанням наших дітей на богословських факультетах за кордоном) і поїхав навчатися, незважаючи на те, що обіцяної стипендії не дали. Під час однієї з поїздок до Константинополя Вселенський патріарх Варфоломій звернув увагу на українського хлопця, його гарну грецьку та сказав: «Повертайся в Україну. Ти зможеш багато зробити для Української церкви». Зараз ці слова звучать пророцтвом.

Дії почесного патріарха не підтримують ні духовенство, ні віряни
— Ситуація з почесним патріархом Філаретом, коли він то «відновлює патріархат», то «скликає собори», перейшла у стан перманентної турботи. Чи можливо з ним домовитися з патріархом про спокійну співпрацю?
— Я реагую на це спокійно. Ми хочемо бути відкритою Церквою українського народу. І процеси, які зараз відбуваються всередині, обговорюють не в кулуарах, а відкрито. Якщо певний ієрарх має якусь свою особливу думку, то він її озвучив на публіку, такого не було свого часу в Української православної церкви (УПЦ) Київського патріархату (КП). Зараз в окремих ієрархів є певні думки щодо майбутнього розвитку ПЦУ, які більшість Церкви не поділяє. І тому абсолютна більшість архієреїв засвідчила, що вони вірні тим ідеалам, які були накреслені 15 грудня 2018 року під час Об’єднавчого собору. Тому вважаю ці процеси складними, але позитивними.
— За один тиждень Філарет встиг відправити одного священика в заборону й оголосити зібрання кліриків Києва. Як єпархії реагують на цю ситуацію?
— Більшість єпархій офіційно засвідчили свою позицію через засоби масової інформації (ЗМІ). Вони підтримують курс, обраний під час Об’єднавчого собору. Адже лише один учасник із 200 під час засідання Об’єднавчого собору проголосував проти.
— Як вам вдалося забезпечити таку підтримку? Адже, ієрархи — такий собі генералітет, кожен має свою думку…
— Це не моя заслуга. У нас є ідея: хочемо розбудовувати нашу Єдину помісну православну церкву, визнану Вселенським патріархатом і в майбутньому — іншими православними церквами.
— Вже рік, як стартувала автокефалія. Бачите зміну настроїв у реґіонах?
— За останні кілька місяців я відвідав близько 20 єпархій від заходу до сходу України. Бачу, що вони відчувають на собі велику відповідальність — не лише за нашу Церкву, а й за все православ’я. Бо як Україна є ключем для вирішення глобальних проблем у світі, так само ПЦУ є ключем до вирішення проблем у православному світі загалом.

Права Церкви не залежать від її статусу
— Якщо порівнювати відсоток присутності священиків ПЦУ і Російської православної церкви на західній Україні, яким буде співвідношення?
— Воно різне у різних реґіонах. У Львівській області присутність Московського патріархату (МП) є мінімальною. Три наші єпархії налічують приблизно 1 тис. парафій, а у МП — кілька десятків. В Івано-Франківській така ж ситуація. Тобто, в західному реґіоні наших вірян порівняно з Українською греко-католицькою церквою — приблизно 40 % до 60 %. Ну, і невеликий відсоток МП. Але ближче до центру країни це співвідношення змінюється до 50 % ПЦУ на 50 % МП. Якщо просуватися на схід держави, то співвідношення — 60 % МП на 40 % ПЦУ, на сході та півдні статистика ще гірша — 70 % МП і 30 % — ПЦУ. Але загалом більше 50 % українців підтримують ПЦУ і лише 14-15 % — МП.
— Ще рік тому ми жили в полоні власних уявлень про Вселенський престол. Боялися, що автокефалію заберуть росіяни, якщо це не буде патріархат, що нижчий статус — це неповага. Але фразу Вселенського патріарха, що всі церкви Диптиху — сузір’я незалежних Церков, останні підтверджують чи не щодня…
— Ми отримали патріарший томос про автокефалію нашої Церкви. Відтак стали незалежною Церквою і зайняли своє почесне 15-те місце серед православних Церков. У правах ми цілком рівні з іншими помісними православними церквами. Права Церкви не залежать від її статусу. В майбутньому, коли отримаємо визнання з боку інших помісних православних Церков та об’єднаємо довкола Київського престолу більшість православних в Україні, то зможемо претендувати й на статус патріархату.
— Чи буде змінюватися в Церкві ставлення до вірян? Бо іноді приходиш до храму, а священик стоїть і вичитує якогось нещасного, котрий прийшов до храму за підтримкою й добрим словом…
— Для змін потрібен час — не просто зовнішніх, а внутрішніх, на рівні підсвідомості. Церква — частина суспільства, і так само, як у суспільстві, потрібні роки, часом десятиліття, щоби змінити до кращого певні речі. Неможливо виховати людину за одну годину, або наказати бути культурним, освіченим та одразу досягти бажаного. Ми були в ізоляції впродовж майже трьох десятиліть і це наклало на Церкву свій відбиток. Тоді нам було потрібно зберегти єдність, розбудовувати Церкву в дуже складних умовах — протидія з боку держави, відсутність підтримки добродіїв. Адже вся підтримка зосереджувалася на МП. Після Об’єднавчого собору намагаємося поступово вносити зміни. Але в жодному разі не буде ніяких змін в сутності православної віри, церковного вчення, в тому, що робить церкву Церквою, а не просто релігійною структурою.
— А дасте благословення, коли напишу вам прохання у Twitter?
— Ми часто благословляємо дистанційно. Це відбувається, коли звертаюся особисто з листами до будь-кого і наприкінці закликаю Боже благословення на добрі справи. Те ж саме телефоном. Бо ми віримо, що Бог чує наші молитви у будь-якому місці, тому це благословення діє також, як тол кажуть, он-лайн. Але є певні види благословення, які не діють дистанційно. Це стосується Таїнств, які відбуваються тільки особисто, а деякі — лише в храмі. Ми не можемо дистанційно хрестити, не можемо дистанційно сповідати, не можемо дистанційно брати участь в божественній трапезі Євхаристії.

Священники не отримують зарплату, але й не мають обов’язкового відрахування в центр
— Чи буде у священиків ПЦУ мінімальна зарплата? Чи є у вас єпархіальний податок? Безліч священиків МП хочуть до вас, але вони кажуть: у нас багато дітей, не маючи навіть мінімалки для сплати комунальних послуг, важко починати з нуля…
— Поки що не йдеться про запровадження якоїсь загальної платні священникам, воно складне, але у структурі нашої Церкви немає й внесків із боку єпархіальних управлінь.
— У вас немає ніякого єпархіального податку?
— Київська митрополія не отримує жодних обов’язкових внесків. У нас усе на добровільних засадах, бо є парафії багаті, а є бідні, де священник практично перебуває на межі виживання. І тому зараз не платять централізовано доброчинних внесків, але збирають певний фонд і використовують ці кошти на допомогу бідним священикам. Бо централізовано ми не можемо наразі забезпечувати священнослужителів зарплатами. Ми не маємо державного утримання. Подібна модель зараз обговорюється і дискутується в Елладській православній церкві. Там ведуть жорсткі суперечки щодо фінансування священнослужителів. Бо раніше вони були державними службовцями, але Європа вимагає, щоб священників держава не утримувала. Можливо, правильно, коли священик є забезпеченим і має повноцінну зарплатню від держави. Але Церква в Україні відділена від держави і тому священик на місці виживає за рахунок пожертв, які вносять звичайні парафіяни. Основну частку витрат становить комірне.
— Можливо, тоді треба в семінарії переглянути духовну освіту і паралельно навчати слухачів ще чомусь?
— Священик повинен найперше бути добрим пастирем. Якщо буде приділяти увагу іншій справі, то не буде повноцінним і добрим пастирем своєї пастви. Тому на першому місці маж бути парафія. Звісно, є священники, котрі паралельно ще працюють для того, щоб утримувати свою родину. Але це не має бути правилом, бо паства повинна утримувати свого пастиря, інакше це буде на шкоду його парафії.
— Ваші студенти будуть вчитися за кордоном?
— Вони вже навчаються, до прикладу, у Фесалонікійському національному університеті. Ми отримали для них стипендії від Грецької держави, тепер є пропозиції й від інших Церков, щоб надавати їм абітурієнтів, які будуть безкоштовно навчатися в тих чи інших закордонних навчальних закладах.
— Чи вистачає теперішніх освітніх потужностей, аби готувати священників?
— Загалом вистачає. Маємо кілька навчальних закладів: Київська православна богословська академія, Львівська, Волинська, Рівненська семінарія, Івано-Франківський богословський інститут, при Чернівецькому національному університеті діє богословське відділення, на сході України є Дніпровська духовна семінарія. У нас немає таких великих потреб на Західній Україні, де практично в кожному обласному центрі є духовний навчальний заклад. Хоча зараз, коли інтенсивно відбуваються переходи парафій без священиків, то виникла потреба навіть на Західній Україні.
— А як готуєте військових капеланів?
— Війна відбирала капеланів сама. Бажаючих було багато, але не всі пройшли цю апробацію війною, залишилися лише придатні служити в умовах війни. Я спілкувався з багатьма священниками, котрі на початках на волонтерських засадах поїхали, але опинившись у зоні проведення антитерористичної операції збагнули, що вони не в стані проводити таке служіння. Зараз у нас більше 200 священників на посадах в українській армії і ми ведемо підготовку на базі Київської православної богословської академії майбутніх капеланів. А оскільки академія не має військової кафедри, маємо угоди з київськими університетами, на базі яких є потужні військові кафедри. Там коштом Церкви навчаються наші студенти, котрі мають бажання поїхати на фронт.
Розмовляли Марина Сингаївська та Лана Самохвалова, «Укрінформ»

Гоп-ля
Борис Філатов, міський голова Дніпра, буде судитися з Олегом (Зінкевичем), єпископом ПЦУ. Мер вимагатиме спростувати заяви про те, що він виступав проти надання томосу українській Церкві. Нагадаємо, що на офіційній прес-конференції владика два тижні тому заявив, що п. Філатов начебто неґативно висловлювався щодо томосу. Останній заявив, що ця інформація не відповідає дійсності і зажадав її спростувати. Він передав єпископу листа з такими вимогами, але упродовж десяти днів відповіді так і не отримав. Тому вирішив позиватися. «Умисне привселюдне обмовляння очільника Дніпра має згубний вплив на його ділову репутацію та думку про нього серед містян», — йдеться у повідомленні Дніпровської міської ради.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...