Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Dec. 16, 2018

Минуло 160-років від дня смерті кардинала Левицького

Автор:

|

Січень 04, 2018

|

Рубрика:

Минуло 160-років від дня смерті кардинала Левицького

Серед найбільших прихильників Берестейської унії був Михайло Левицький, котрий народився 16 серпня 1774 року у містечку Ланчин над Прутом (тепер — Надвірнянського району Івано-Франківської області). Його батько був священиком, шляхтичем гербу «Роґаля». 1790-го Михайло закінчив Станіславську гімназію. Студіював у греко-католицькій духовній семінарії Barbareum при храмі Св. Варвари у Відні, на теологічному факультеті Віденського університеті, де здобув ступінь доктора богослов’я. Висвячений на священика 1798 року, а з 1797-го — префект Львівської духовної семінарії, пізніше — професор Святого Письма та пасторального богослов’я у Львівському університеті. Митрополит Антін Ангелович призначив о. Левицького каноніком Галицької греко-католицької митрополії при Соборі Св. Юра у Львові. 1807 року на підставі угоди між Папою Пієм VII та цісарем Францом І створено Галицьку греко-католицьку митрополію, що охоплювала Львівську та Перемишльську єпархії, каноніком якої він став 1808-го. 1813 року одержав єпископські свячення та був призначений на Перемишльський єпископський престол.
17 серпня 1815-го Франц I призначив Михайла Левицького Галицьким митрополитом та Львівським архієпископом, а Папа Римський 8 березня 1816 року затвердив це рішення і підтримав створення освітнього Товариства священиків і дяко-вчительського інституту у Перемишлі. Владика Михайло спільно з Іваном Могильницьким домагався у запровадженню викладання українською і в школах Східної Галичини.
Крім цього він також піклувався і допомагав у поширені культурно-освітній праці Перемишльської митрополії. Активно допомагав організовувати школи, підтримував освітні товариства, опікувався дяко-вчительським інститутом і займався видаванням шкільних підручників. За його підтримки були відкриті 383 народні школи при парафіях Перемишльської єпархії. Владика Левицький видав «Катехізис» і «Буквар славенського язика», які були надруковані у Буді (Угорщина) мовою, близькою до народної. У 1814-1815 роках став учасником міжнародного Віденського конгресу. Митрополит Галицький Михайло Левицький і єпископ Перемишльський Іван Сніґурський вимагали від священиків проповідувати в церквах рідною мовою і вести нею навчання релігії.
Владика Левицький підтримав створення Головної Руської ради, заохочував духовенство до праці над просвітою народу, виявляючи однак непослідовність у ставленні до рідної мови під впливом інтриг польського духовенства. Вже в поважному віці він любив улітку перебувати в Унівській літній резиденції, де розташувався монастир оо. Студитів і храм Успіння Пресвятої Богородиці. Домігся, щоб маєтки Унівського монастиря повернули Церкві і відтоді більшість часу проводив в Уневі, у своїй митрополичій резиденції, з якої фактично керував справами цілої митрополії.
Саме митрополит Левицький відкрив для загалу цілющі властивості урочища Підлюте біля села Осмолода (тепер Рожнятівський район Івано-Франківської області) на березі Лімниці під горою Лютою. Навколишні ліси також належали греко-католицькій митрополії. На лоні цієї природи владика лікував свої недуги, особливо ревматизм, який йому докучав найбільше.
У 1830-1840-х рр. набув розмаху польський конспіративний рух. Кілька семінаристів були залучені до діяльності Товариства польського народу. До речі, греко-католицькі семінаристи домагалися згадати у назві цієї організації і руський народ Галичини. Але, як писав історик Станіслав Шнюр-Пєпловський, «надмірна польська перечуленість не допустила до виконання цієї слушної вимоги, і молодь, натхнена щирим національним духом, утворила в мурах семінарії окреме «Руське коло», яке, не зважаючи на найкращі наміри, започаткувало роздвоєння спільної до того часу діяльності поляків і русинів». Надміру обережний, а може і угодовий владика Михайло у цій справі не займав чіткої позиції часто припускався помилок в польсько-українських взаєминах.
Митрополит Левицький у співслужінні з єпископом Сніґурським висвятив майбутнього Мукачівського єпископа Василя Поповича. На честь цієї події в Галичині було опубліковано два панегірики. Це давало надію на приєднання закарпатських Мукачівської та Пряшівської єпархій до Галицької митрополії. Хоча ще 1888 року Папа Лев ХІІІ оприлюднив план об’єднання Мукачівської та Пряшівської єпархій із Галицькою митрополією, але угорський примас, кардинал Янош Сімор оголосив, що реалізація цього плану була б великою образою національних почуттів угорців. Відтак справа об’єднання Греко-католицької Церкви в Україні не була здійснена. А 3 жовтня 1844-го митрополит Левицький звернувся з циркулярним листом (обіжником) до своїх священиків, котрим переказав детальні інструкції щодо заснування товариств тверезості та ведення церковної документації.
Вступаючи до «Братства тверезості» парафіяни давали коротку присягу не вживати алкогольних напоїв. Митрополит підтримав створення товариства «Галицько-Руська матиця» і вимогу поділу Королівства Галичина з центрами у Львові та Кракові. Він був противником приєднання до національного руху магнатів руського походження. «Ми — нарід хлопів і попів, і шляхти нам не тре!» — писав він, це було помилкою і сприяло полонізації. Таким чином було розірвано столітній союз Церкви і шляхти в Галичині та відкрито їй дорогу в польські табори. 16 червня 1856 року Папа Пій ІХ надав Михайлові Левицькому титул кардинала. Оскільки 82-літньому митрополиту було важко їхати до Риму, кардинальські атрибути та пурпурові шати йому вручив в Уневі від імені Папи празький кардинал Шварценберґ. Помер кардинал Левицький 14 січня 1858-го. Його поховали у монастирському храмі Успіння Пресвятої Богородиці в Уневі. У 1890-х рр. із ініціативи кардинала Сильвестра Сембратовича на пілонах собору Св. Юра встановили мармурові медальйони з портретами львівських і галицьких владик. Серед них і портрет Михайла Левицького. У рідному Ланчині з ініціативи пароха церкви Зіслання Святого Духа о. Василя Ткачука та добродія Михайла Іваночка встановили меморіальну таблицю з барельєфом Михайла Левицького (скульптор — Богдан Гладкий). 21 жовтня 2012 року її освятив Миколай Сімкайло, владика Коломийсько-Чернівецької єпархії. Спадщина кардинала Левицького значна, але і борги наші перед владикою також великі.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...