Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 12, 2018

Москві не вдалося створити міжнародний «православний фронт»

Автор:

|

Листопад 21, 2018

|

Рубрика:

Москві не вдалося створити міжнародний «православний фронт»

Митрополит Варшавський і усієї Польщі Савва

Процес надання томосу про автокефалію Українській православній церкві (УПЦ) невпинно наближається до логічного завершення. «Томос буде надано в потрібний час. Рішення про автокефалію України прийнято. Це було найскладніше. Томос — другий крок, і це не так важко. Томос — це завершення рішення, іншими словами — посвідчення, — заявив у інтерв’ю виданню «Урядовий кур’єр» помічник Вселенського патріарха Варфоломія єпископ Макаріос Христопольський. Однак опір Російської православної церкви (РПЦ) стає все запеклішим, Москва навіть спробувала створити своєрідний міжнародний «православний фронт». Щоправда, успіхи виявилися жалюгідними.

Історія питання
Процес прийняття рішення про автокефалію УПЦ розвивався стрімко. Як писав «Міст», 17 квітня ц. р. Президент України Петро Порошенко повідомив, що підготував звернення до Вселенського патріарха із проханням видати томос (указ) щодо автокефалії православної Церкви в Україні. 19 квітня 268 депутатів Верховної Ради України (ВРУ) підтримала звернення глави держави до Варфоломія.
11 жовтня собор Вселенського Константинопольського патріархату ухвалив рішення відновити Київську митрополію, що існувала до XVII ст., і підтвердив намір надати Україні автокефалію. А передача Київської митрополії під владу Російської православної церкви (УПЦ) 1686 року, була офіційно скасована.
У відповідь 15 жовтня синод РПЦ визнав неможливим її подальше перебування в євхаристійному спілкуванні з Константинопольським патріархатом. Згідно з канонічними правилами, це означає повне розірвання стосунків. Оскільки синод РПЦ уперше в історії проводився за межами Російської Федерації (РФ), у Мінську, до цього рішення долучилася й Білоруська православна церква (БПЦ), яка офіційно вважається екзархатом РПЦ.
Незабаром і Сербська православна церква заявила, не підтримує дії Константинопольського патріархату з реабілітації предстоятелів Української православної церкви (УПЦ) Київського патріархату (КП) та Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Аналогічну заяву під час освячення в Новосибірську (РФ) храму Вірменської апостольської церкви зробив Католикос всіх вірмен, верховний патріарх Гарегін ІІ.
14 листопада синод Польської православної церкви (ППЦ) під головуванням митрополита Варшавського й усієї Польщі Савви теж прийняв рішення не визнавати рішень Константинопольського патріархату щодо України. ППЦ не визнала зняття анафем із глав УПЦ КП та УАПЦ, заборонила духовним особам ППЦ «вступати в літургійно-молитовні контакти зі священиками Київського патріархату й Автокефальної церкви» та постановила, що «не буде вступати у спілкування з новою церквою, яку Константинополь створить в Україні».

Агент «Юрек»
Якщо з білорусами, сербами та вірменами, котрі вже багато століть вважаються історичними союзниками росіян, усе більш-менш зрозуміло, то дії митрополита ППЦ викликають певний подив. Але лише на перший погляд. Відомий журналіст і політичний коментатор Віталій Портников на шпальтах «Радіо Свобода» докладно описав неоднозначну біографію митрополита Савви.
2009 року в авторитетному польському часопису Rzeczypospolitа з’явився великий матеріал про співпрацю митрополита Варшавського й усієї Польщі й інших православних ієрархів країни зі спецслужбами соціалістичної Польської Народної Республіки (ПНР). Як виявилося, митрополит Савва кілька десятиліть інформував своїх кураторів про життя Церкви й фактично став ключовою фігурою, яка забезпечувала контроль спецслужб ПНР за церковним життям. Коли Савва у період підйому «Солідарності» очолював єпархію у Білостоці, то закликав православних не брати участь в діях, які «суперечать інтересам держави», і відкрито підтримав запровадження воєнного стану генерала Ярузельського. Після публікації в Rzeczypospolitа предстоятель ППЦ нагадав парафіянам про прощення гріхів і попросив вибачення від імені всього православного духовенства. Й залишився на своєму місці.
З іншого боку, як наголошує п. Портников, митрополита Савву важко назвати однозначним антигероєм. Після встановлення комуністичного режиму ППЦ була фактично розгромлена, її навіть змусили відмовитися від автокефалії, що була надана їй Вселенським патріархатом, і попросити про автокефальний статус московського патріарха, хоча жодного права надати їй такий статус у РПЦ не було. То ж ППЦ у ті роки вважали просто філією РПЦ, частиною радянського впливу в країні. «Спецслужб соціалістичної Польщі давно немає, їхні архіви оприлюднені — завдяки чому ми й знаємо, що багато заяв митрополита Савви були пов’язані не з політикою, не з його поглядами, навіть не з порадами РПЦ, а зі зобов’язаннями аґента «Юрека». А ось радянські спецслужби просто перетворилися на Федеральну службу безпеки і Головне розвідувальне управління», — пише журналіст.

«Православний світ виявився абсолютно не готовим до розриву з Константинополем»
Теперішнє рішення предстоятеля ППЦ теж стало неоднозначним. «Раджу читати першоджерело. Текст рішення виписаний таким чином, що дозволяє різні тлумачення — і мені здається, що це не випадковість. Отже, за формою польське рішення може бути витлумачено різними способами — й очевидно, що таким був задум його авторів — але по суті воно не є перешкодою для Вселенського патріархату в подальшому реалізовувати вже ухвалене ним рішення про автокефалію для України… А формула, обрана для «заборони на літургійні контакти з кліриками», є багатозначною і спеціально виписаною так, щоб незабаром вона втратила актуальність», — написав речник УПЦ КП, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря) у Facebook.
Зрештою, Сербська та Вірменська православні церкви також лише засудили рішення Константинопольського патріархату щодо України, однак не приєдналися до рішення РПЦ повністю розірвати євхаристійне спілкування з Константинопольським патріархатом. Наразі, крім власне РПЦ, це зробили лише БПЦ і РПЦ за кордоном (самоврядна церква в складі Московського патріархату з головним осередком у Нью-Йорку, до якої входять єпархії в США, Канаді, Арґентині, Німеччині та деяких інших країнах. — Ред.).
«Православний світ виявився абсолютно не готовим — ні психологічно, ні теоретично — до розриву з Константинополем і церквами грецької спільноти, які підтримують його. Інтернет-ресурси, пов’язані з РПЦ, намагаються навести якісь докази того, що «11 із 15 помісних православних церков» підтримують її в конфлікті з Константинополем. Але, на жаль, ці докази не працюють — зазвичай, публікуються старі заяви про те, що єдиною канонічною церквою в Україні є УПЦ МП», — пише російська «Новая газета».
Тож єдиного «православного фронту» Москві створити не вдалося. Тим більше, що оскільки Константинопольський патріархат вважає Україну своєю канонічною юрисдикцією, відповідно, патріарх Варфоломій має виключне право вирішувати долю українського православ’я, не питаючи згоди в РПЦ чи інших Церков. Прецедент уже був. На початку 1996 року синод Вселенського патріархату визнав Естонську православну церкву своєю митрополією.

Ігор Берчак

До слова
Не дрімає й «п’ята колона» в Україні. Так, Окружний адміністративний суд Києва прийняв до розгляду позов від громадської організації «Неурядова організація верховенство права» з вимогою «встановити відсутність компетенції (повноважень) голови держави втручатися в діяльність Церкви і релігійних організацій, зокрема, шляхом підписання та надсилання звернення до Вселенського патріарха Варфоломія про надання томосу про автокефалію УПЦ, яке в подальшому підтримала ВРУ відповідною постановою».
Також до Верховного суду України надійшло аж три позовні заяви з вимогою скасування відповідної постанови ВРУ. Як повідомили в прес-службі суду, серед позивачів — Релігійна громада Української православної церкви при храмі на ім’я Святителя Миколая бердянської єпархії міста Бердянська Запорізької області, Городницький Свято-Георгіївський чоловічий ставропігійний монастир та єпископ УПЦ Московського патріархату Гедеон (Юрій Харон). Причому позов останнього призначили до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 27 листопада ц. р.

About Author

Meest-Online

Loading...