Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 18, 2019

Монастир розмістився в печерах

Автор:

|

Вересень 12, 2013

|

Рубрика:

Монастир розмістився в печерах

За переказами, далекого 1820 року, у ніч з 8 на 9 травня троє рибалок, що пливли в човні по Дністру, побачили, як у небі над Галицьким скитом яскраві зірочки зібралися у вигляді хреста й довго-довго сяяли серед безмовної ночі. Це порахували за знамення, що тут має бути монастир.
Місцеві жителі вважають, що багато-багато століть тому в цих суворих і неприступних скелях селилися перші християни. Хоча вчені Буковинського центру археологічних досліджень Чернівецького національного університету, які проводили фундаментальні дослідження, стверджують, що ще в 9 столітті до н.е. тут існувало дохристиянське святилище. А потім, уже в давньоруську епоху, був утворений скит, який згадується в письмових джерелах. І називався він – скит Галиця.
За кілька км від монастиря справді розташоване невеличке село Галиця. А що було першим – село чи скит? Цього дізнатися, мабуть, не вдасться…
А нинішній Галицький Свято-Миколаївський печерний чоловічий монастир облаштувався на північно-східній околиці села Галиці, у верхній частині стрімкого схилу правого берега Дністра на висоті 120 м над рівнем Дністровського водосховища.
Імовірно, монастир був заснований в середині XII ст. А функціонував він протягом XII -XIII ст.ст. Безперечно , якщо обитель утворилася в давньоруські часи, то, швидше за все, її розташування було пов’язане з яким-небудь святилищем дохристиянських культів. Свідченням цього став факт, що влітку 1999 року, під час реконструкції ченцями верхнього ярусу печер, були знайдені залишки жертовника ранньозалізної доби. У першій чверті ХІХ ст. тут нібито жив ігумен із кількома ченцями. Вони залишили монастир через незгоду з причтом новозбудованої тоді в селі Непоротовому парафіяльної церкви.
1905 року церква монастиря й багато інших приміщень монастиря ґрунтовно реконструювали , проте не заселили. У 30-х роках ХХ століття обитель була відновлена на кошти румунського королівського дому й заселена ченцями. 1940 року, після приходу в цей край радянської влади, монастир був закритий. Відкрившись під час війни, обитель проіснувала ще до 1948-го, коли її залишили двоє останніх ченців. Зовнішні споруди, включно з куполом і хрестом монастирської церкви, простояли до початку 1950-х, після чого були зруйновані внаслідок обвалу.
Монастир був відновлений завдяки двом братам-ченцям, які в січні 1999 року побували в селі й на руїнах монастиря провели першу службу. Сьогодні тут можна побачити численні ніші, гроти та невеликі печерки у вапняковій скелі, головним чином, карстового й ерозійного походження. Переважну більшість із них штучно оброблено та пристосовано під келії ченців. У найбільшу порожнину завширшки 4 м, завдовжки близько 8 м і заввишки до 3,5 м вбудовано монастирську церкву.
На схід від основного комплексу, у лісі, заховалася ще одна, окрема, вирубана в скелі з природної ущелини «печера пустельника». У ній, праворуч від входу, видовбана скельна гробниця, як кажуть місцеві жителі — гріб, завдовжки 1,7 м.

Віталій Степ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...