Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, May. 23, 2019

Любомир Яворський: «У військових дуже сильно зросла потреба духовного спілкування»

Автор:

|

Квітень 24, 2014

|

Рубрика:

Любомир Яворський: «У військових дуже сильно зросла потреба духовного спілкування»

Отець Любомир Яворський

Отець Любомир Яворський, військовий капелан, заступник керівника Департаменту душпастирства силових структур Патріаршої курії УГКЦ, зараз разом з іншими капеланами УГКЦ із Києва та західного реґіону відвідує військові частини в східних, південних і північних теренах України. Спершу вони виїхали в Херсонську область, де були гарячі точки, щоби надавати духовну опіку нашим військовослужбовцям. Потім попрямували в Дніпропетровську, Сумську та Чернігівську області.
— Досі, — розповідає о. Любомир, — ми мали мало капеланів у східних областях України. Їх не було хоч би тому, що наших військових частин було менше. Ніхто ж не сподівався, що Росія з «братньої» країни перетвориться на прямого аґресора. Тепер ситуація змінилася. І зараз ми посилаємо наших капеланів у східні, північні та південні реґіони України. Не називатиму конкретних військових частин і де вони дислокуються, бо це — таємниця. Слава Богу, в Україні нема війни, але ситуація є доволі напруженою. Ми щодня живемо в стані, нападе Росія чи не нападе на материк. Звісно, у найбільшій напрузі перебувають військовики, бо на них ляже основний тягар. Через таке напруження зросла потреба у священиках. Хлопці дуже потребують спокійного Вічного слова. Це відчувається одразу, як ми заходимо до військової частини.
Ми залучаємо до капеланського служіння наших священиків, котрі служать на цих теренах. Вони не мають спеціальної підготовки, бо досі були простими душпастирями. Тому, звісно, ми зараз проводимо з ними спеціальний курс навчання. Капелани не живуть на території військових частин, а тільки об’їжджають їх. Проводять там певну кількість часу. Завдання священика — надати передусім душпастирську опіку. Але зараз священики виконують також завдання таких собі зв’язкових військових із громадськістю. Наприклад, громадяни роблять якісь збірки для військових і, коли наш священик їде в частину, завантажують його цими збірками. Тепер наші священики охоплюють фактично всі реґіони України. Не можу сказати, що кожну військову частину, бо це було би перебільшенням, але наш сегмент присутності є видимий.
— Чи з Національною гвардією теж працюєте?
— Поки що йдеться лише про простих військових. Також відвідуємо прикордонників. 5 квітня перші військові Національної гвардії склали присягу в селі Нових Петрівцях під Києвом. І, гадаю, ми почнемо й із ними активно працювати.
— Як на вас реагують військові? Адже вони зазвичай — різних конфесій…
— Кілька днів тому я повернувся зі Сумської області. Я був вражений, коли ми прибули в одну частину, відслужили Літургію, і там до сповіді приступило понад 20 людей. Ще один священик розповідав, що в іншій частині сповідалося більш ніж сто осіб. Ми помітили, що зараз у військових дуже зросла потреба в духовному спілкуванні. Тільки-но в частині військові бачать, що прийшов священик, одразу обступають його й кажуть: «А можна с вами пообщаться?» Ми знаходимо різні підходи в спілкуванні з військовими: обідаємо з ними, можемо навіть зайти із цукерками в курилку. У нас немає конкретно виписаних правил чи взагалі системи в співпраці з військовиками. Бо систему мало би запровадити Міністерство оборони, але досі цього не зроблено. Тому намагаємося вибудувати систему знизу.
— Отче, але ж нещодавно Блаженніший Святослав, ви та владика Михайло (Колтун) зустрічалися з тоді ще міністром оборони Тенюхом…
— Міністерство оборони вже 20 років говорить про готовність до співпраці. Кожен міністр, котрий приходив на свою посаду, казав, що є така потреба, але потрібні вже й зараз конкретні кроки в цьому питанні з боку Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ. Соціальні дослідження свідчать, і ми самі це бачимо, що капеланство є затребуване серед військових.
— Які саме потрібні кроки з боку влади?
— Скажімо, коли Міністерство оборони чи Генеральний штаб видають директиву, що священики-капелани, котрі пройшли навчання, мають право перебувати у військових формуваннях, і коли командири мають відповідну директиву, то ми, капелани, уже не мусимо щоразу пояснювати їм, чому прийшли й хто ми такі. А наразі це відбувається так: я мушу прийти й пояснити, хто я та звідки. У мене інколи командири запитують, якої я конфесії. Але тоді це — не співпраця, бо одразу відчувається якесь упередження.
Розмовляла Оксана Климончук, Департамент інформації УГКЦ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...