Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 23, 2020

Кременчанка Емілія Качуровська

Автор:

|

Травень 08, 2014

|

Рубрика:

Кременчанка Емілія Качуровська

Марiя Качуровська й Олена Обiзюк-Качуровська

Усе почалося в червні 2001 року з візиту Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну. Рідні сестри Марія Качуровська й Олена Обізюк із селища Вишнівця, що за 40 км від Тернополя, жили собі спокійним життям. Аж ось по радіо жіночки почули біографію понтифіка й те, що його мама Емілія Качуровська є уродженкою Тернопільської області. «Це ж наша цьоця Міля!» — відразу здогадалися сестри. Спершу навіть лячно було подумати, що Іван Павло ІІ може бути їхнім двоюрідним братом по маминій лінії, та, поринувши в спогади й порівнявши факти, сестри дійшли висновку: усе збігається! Усілякими способами ймовірні українські родичі намагалися достукатися до Папи в намаганні підтвердження чи спростування своїх здогадок. Та біографи й папське оточення відкидали будь-які намагання відібрати в понтифікат чистокровне польське походження. Проте все засвідчує, що в жилах Івана Павла ІІ таки текла українська кров! Тепер в живих із сестер залишилася лише старша Марія (їй уже 78), і вона впевнена, що з ласки Божої раніше чи пізніше істина переможе. А українці повинні не тільки пам’ятати, а й відкрито говорити, що мати найдобрішого із Пап — українка.

Божий подвижник
Серед Пап Римських було 195 італійців, 15 французів, 14 греків, вісім сирійців, десять німців, п’ять іспанців, двоє африканців і один – українець по матері й та поляк по батькові. Це — Іван Павло ІІ (Кароль Войтила). 264-й за ліком, Іван Павло ІІ на римському престолі був третім за тривалістю свого понтифікату: від 16 жовтня 1978-го до 2 квітня 2005 року.
Здійснивши понад 200 пастирських поїздок, Папа побував у 125 країнах. На аудієнціях прийняв майже 20 млн людей. Він був першим понтифіком, котрий виявив уміння просити пробачення: перед італійцями — за погане володіння їхньою мовою, перед китайцями — за допущені Католицькою церквою помилки часів колоніалізму. Просив вибачення в індіанців і африканців, юдеїв — за антисемітизм Церкви.
1992-го він публічно вибачився перед Галілео Галілеєм, оголосивши рішення інквізиції помилковим, і реабілітував ученого, повернувши йому «право бути законним сином Церкви». Потім були реабілітовані Джордано Бруно, Савонаролла, Ян Гус і Мартін Лютер Кінґ. У зверненні до жінок Папа щиро каявся в співучасті Церкви в їх пригніченні, попросив про вибачення за несправедливість і дискримінацію в оплаті праці, кар’єрі й усьому, що стосується демократичних прав і обов’язків громадян. 1995 року від імені Католицької церкви він просив пробачення за зло, вчинене «братам з інших конфесій». Визнав провину за «помилки, скоєні Католицькою церквою в далекому та недавньому минулому».
Життя Кароля Войтили по праву вважвають подвижницьким і дивовижним. Він переміг комунізм без єдиного пострілу — силою віри й умінням переконувати людей, він намагався розмовляти з віруючими їхньою рідною мовою (знав дев’ять мов, у тому числі українську).

У жилах Івана Павла ІІ текла українська кров
Тільки на основі людських свідчень, а не історичного дослідження підтверджено, що мати Кароля Войтили Емілія Качуровська — українського роду.
«Ще підлітком поляки до смерті забили палицями на пасовиську молодшого брата нашої бабці Соломії, — розповідає вишнівчанка Марія Качуровська. — Складні були часи, багато віків тривала ворожнеча між поляками й українцями, кожен ревно відстоював свою правоту… Бабця ж затаїла ненависть назавжди. І коли Емілія першою з дітей вийшла заміж за поляка Кароля Войтилу, бабця з дідом її навіть не благословили».
Емілія, найстарша з дітей Качуровських, народилася 26 березня 1884-го. На жаль, ніхто достеменно не вивчав у Кременці церковних метричних книг, і не відомо, чи зберігся запис про хрещення Емілії. Та й чи ще існує запис про народження її батьків, зокрема, матері Соломії, котра хоч і народилася у селі Людвищі приблизно в 1860-х рр., але похована у Кременці? Ніхто не знає, чи зберігся надгробок, адже батько Марії Качуровської (помер 1979-го) частенько навідувався з Вишнівця на могилу своєї матері в Кременці, проте дітей із собою не брав.
У ті часи, якщо в змішаних шлюбах народжувалася донька, вона отримувала національність по материній лінії, якщо син — по батьковій. Так сталося й з українкою Емілією Качуровською, котра на території Польщі, у містечку Вадовіцах, народила 18 травня 1920 року від поляка Кароля Войтили сина Кароля-молодшого.
«Наша бабця Соломія мала п’ятьох діточок: Емілію, Поліну, Марію, Івана та наймолодшого Володимира, нашого батька, — додає п. Марія. — Різниця між першою та п’ятою дитиною була відчутною. Тато наш народився 1907-го, а три роки перед тим Емілія народила свого старшого сина. Та й Міля вийшла заміж за Кароля Войтилу, коли їй ще не було й 17. Між братами Едмундом і Каролем — також різниця 16 років. Чого тільки в житті не буває… Не збереглася в Кременці й хата, у якій колись жила родина Соломії та Василя Качуровських, наших бабці та дідуся».
Звісно, офіцер Війська Польського у відставці Кароль Войтила-старший і його дружина Емілія навряд чи могли собі уявити, що їхній другий син стане главою Римо-католицької церкви. Це побожне подружжя зазнало чимало лиха: воно утратило доньку, а поява на світ маленького Кароля, котрого пестливо називали Лелеком, згладила горе батьків. Та 13 квітня 1929-го смерть знову прийшла в їхній дім: померла Емілія, проживши на білому світі лише 45 років. А коли майбутньому Папі виповнилося 12 років, помер його старший брат – 26-літній Едмунд, котрий по закінченні 1930-го медичного факультету Ягеллонського університету працював лікарем у містечку Бєльсько-Бяла й під час епідемії скарлатини заразився від пацієнтів.
1978-го, відразу ж пiсля обрання Кароля Войтили Папою Римським, Борис Филипчак у iнтерв’ю українськiй газетi «Нова зоря», що виходить у США, стверджував, що мати Папи Емiлiя Качуровська походить із Тернопiльщини. Знав вiн це достеменно, бо здобував медичну освiту в Ягеллонському унiверситетi саме в той час, коли там навчався Едмунд Войтила, старший брат майбутнього понтифіка. Борис Филипчак не тiльки був однокурсником Едмунда, а й його близьким приятелем. По закiнченнi університету вони навiть працювали в одному шпиталi. Едмунд не раз брав до себе на роботу Кароля — малий ставив рiзнi кумеднi сценки перед хворими, тож п. Филипчак був добре знайомий i з ним.
«Усе це непросто, — визнає Марія Качуровська. — У Мілі двоє старших дітей повмирало. Тітка Поля вийшла заміж за російського солдата й виїхала в Орел. Зв’язок із нею ми втратили. Наймолодший Кароль усамітнився в релігії. В Івана були донька й син. Більше про них нічого не знаємо. У цьоці Марусі був один син, котрий помер. Усі Качуровські були гарними. Поля була білявою, схожою на бабцю, а ось Емілія, наш батько й тітка Маруся були смаглявими, як циганчуки. Вродою вдалися в діда Василя. Тітка Марія в юності двічі ставала, як би тепер сказали, «Міс Кременець».

Коли розмовляв українською, акценту не відчувалося
Приїзд Папи в Україну 23-27 червня 2001 року запам’ятався надзвичайною атмосферою добра та любові. Незважаючи на поважний вік і ослаблення в силах Папа під час п’ятиденного перебування в Україні своїми хвилюючими зверненнями та проповідями вселив у серцях українців надію. Саме тоді проявилася його близькість до нашого народу.
«Я довго очікував цього візиту та ревно молився, щоби він міг здійснитися. Нарешті з глибоким хвилюванням і радістю я зміг поцілувати улюблену землю України. Дякую Господу за цей дар, яким Він мене сьогодні обдарував», — такими були перші слова понтифіка тоді.
«Є багато свідчень, що на зустрічах з українцями він наголошував на тому, що його мати — українка з Кременця, — стверджує двоюрідна сестра Івана Павла ІІ. — Маленькою я бачила фотографії Кароля, які надсилала тітка Емілія тітці Марії. Хоч мати їхня, а моя бабуся, була категорично проти, сестри листувалися. Лихоліття Другої світової знищило весь родинний фотоархів. Добре знаю, що тітка Міля навчала маленького Кароля, котрому легко давалися мови, української. Шкода, що це тривало лише вісім років — стільки вона прожила разом із наймолодшим синочком. І ті уроки української, мабуть, відновилися в його пам’яті, коли Папа відвідав Україну. Кожен помітив, як він правильно ставив наголоси, майже не відчувалося акценту. Звідкіля це? Тільки з українських першооснов. Якесь чуття було в мого тата, бо неспроста, гадаю, перед моїм заміжжям він попросив мене залишити за собою дівоче прізвище Качуровська. Мій чоловік не заперечував. Лише нещодавно я задумалася над батьковими словами. Кароль Войтила тоді був уже в сані єпископа, але про це ніхто з нашої родини не знав. Може, у батьковому проханні було якесь Боже провидіння?»
До України Іван Павло ІІ приїхав підготовленим: досконало знав українську історію — як Церкви, так і держави, згадав кардинала Йосифа Сліпого — «героїчного сповідника віри, котрий зазнав суворого ув’язнення аж протягом 18 років», цитував Тараса Шевченка, пригадував Григорія Сковороду: «Усе проминає, але наприкінці всього залишається любов. Усе проминає, за винятком Бога і любові». Ніхто так відверто та з такою пошаною, любов’ю, добротою й із таким моральним авторитетом не говорив до України й про Україну, як Папа Іван Павло ІІ. А на завершення візиту з особливою теплотою сказав українською: «Без Бога не зможете зробити нічого доброго. Із Його допомогою, навпаки, ви зможете сміливо вийти назустріч усім викликам сьогодення».

Чистокровне походження — також велика політика
«Ми різними способами намагалися передати вісточку про себе. Але ті, кого ми просили й хто реально міг це зробити, ніби ненароком чомусь забували. Інші ж робили все, щоби Папа про це не дізнався, — констатує п. Марія. — Ми ж із сестрою, наївні, чекали на якесь диво, не знаючи й не вірячи, що чистокровне походження — також велика політика, хоча й нечесна. У мене є фото, на якому о. Володимир із Великих Мостів, що на Львівщині, передає нашого листа Папі. Чи прочитав його Святійший отець, зболений і немічний в останні роки життя? Та як би там не було, усе ж Кременець заслуговує на відзначення й увіковічення постаті Папи Римського Івана Павла ІІ також в особі Емілії Качуровської — матері першого та єдиного Папи Римського-слов’янина.»
Якби ми були євреями, то про те, хто є матір’ю Івана Павла ІІ, давно знав би весь світ. Як і про те, що маємо унікальні вишивки, писанки, пісні (їх понад 300 тис. — найбільше серед усіх народів). На жаль, не вміємо себе показати й відстояти у світовій спільноті.

Михайло Маслій

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply