Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 22, 2020

Ігор Колісник: «У діаспорі Церква має бути джерелом Віри, а не «клубом»

Автор:

|

Квітень 23, 2015

|

Рубрика:

Ігор Колісник: «У діаспорі Церква має бути джерелом Віри, а не «клубом»
о. Ігор Колісник спілкується з парафіянами

о. Ігор Колісник спілкується з парафіянами

Українська діаспора у Новій Зеландії не є надто великою, утім, навіть та незначна кількість еміґрантів прагне відтворити у далекому краї частинку своєї Батьківщини. Нещодавно в Окленді було врочисто відкрито парафію Української греко-католицької церкви (УГКЦ) блаженного Миколая Чарнецького. Душпастирем громади став о. Ігор Колісник, котрий в лютому ц. р. прибув до Нової Зеландії з церковною місією.
— Свого часу ви були протоігуменом Львівської провінції редемптористів. Що змусило вас скласти ці повноваження?
— З кінця грудня 2010-го до кінця грудня 2014 року я виконував служіння протоігумена Львівської провінції редемптористів. Ще до завершення чотирирічного терміну, після консультацій із нашим провінційним урядом, я постановив, що на запрошення владики Петра Стасюка, котрий є ординарієм єпархії УГКЦ в Австралії, Новій Зеландії й Океанії, поїду в Нову Зеландію для духовної опіки над українцями у цьому далекому краї.
— Чи це — перша ваша церковна місія за кордон?
— З 2006-го по 2008 рік я вже душпастирював для українців у канадських преріях Манітоби. Крім того, в час моїх довгих років навчання в Австрії був задіяний у місцеве душпастирство для вірних латинського обряду. Досвіду праці за кордоном в мене, мабуть, більше, аніж служіння в Україні.
— У чому полягає головна відмінність цієї місії від попередніх?
— Українська громада Нової Зеландії — дуже цікава. Велика кількість наших співвітчизників тут походить не зі Західного реґіону України. Вони не є класичними «західняками», котрі звикли щонеділі бути в церкві. Крім того, стабільного українського «церковного» життя тут ніколи не було. Кілька разів на рік приїжджали священики з Австралії, котрі відвідували вірних і присвячували себе служінню нашим людям. Але то були лише поодинокі дні протягом року. Тому зараз намагаємося збудувати церковну громаду. Наша громада є щирою та відкритою, тому я впевнений, що нам це неодмінно вдасться.
— Чи сприяє місцева влада діяльності вашої церкви?
— Влада ані сприяє, ані перешкоджає діяльності греко-католиків. Загалом, Нова Зеландія є однією з найбільш світських держав світу: близько 40 % населення вважає себе «нерелігійними» людьми. Католицька спільнота Нової Зеландії складається з вірних різних обрядів: латинського, сиро-малабарського (вихідці з Півдня Індії), греко-католиків. Це — приблизно 11 % населення країни, а греко-католики — крапля в океані. Держава не звертає на нас уваги, а ми — не просимо цієї уваги.
— Чи можливо, що українська церква для еміґранта є не настільки символом віри, наскільки шляхом до самоідентифікації?
— Це — правда, що для багатьох людей в еміґрації Церква перетворюється на «соціальний клуб». Якоюсь мірою це зрозуміло. Однак моїм завданням є допомогти людям відновити свій зв’язок із Богом-Отцем, а не створення ще однієї народницької організації. На щастя, можливостей для спілкування є достатньо. Українці Нової Зеландії створили активні спільноти в Facebook, які дозволяють їм збиратись із різних нагод, проводити разом час, організовувати різні культурні акції, навіть спільно ходити в туристичні походи. Тому маю надію, що Церква стане для всіх нас тут місцем і джерелом Віри, а не «народним клубом».
— Відомо, що значним поштовхом до становлення як громади для новозеландських українців стала Помаранчева революція. Чи обізнані ваші парафіяни з нинішньою ситуацією в Україні та чи надихнула Революція гідності українську діаспору?
— Революція гідності стала для більшості членів нашої громади тим моментом, коли вони усвідомили, що не тільки мають свою історію і корені на території, яку називають Україною. Наші земляки в особливий спосіб відчули себе українцями. Кожен із них у різний час і з різних причин опинився за 17 тис. км від дому. Однак усі вони живуть і терплять тут разом із своїми рідними і цілою Батьківщиною, допомагаючи матеріально й інформаційно Україні. Те, що Нова Зеландія є проукраїнською, — це також і їхня заслуга.
— Великдень в Окленді ви святкували вже 5 квітня. Але греко-католики цьогоріч відзначали Воскресіння Христове 12 квітня?
— Громада в Окленді вирішила, що будемо святкувати Великдень за Григоріанським календарем. Це дасть мені змогу відвідати на Великдень за Юліанським календарем наші спільноти у Веллінгтоні і Крайстчорчі. Та й святкувати з усіма іншими християнами Нової Зеландії — приємніше.
— Чи надовго затримаєтесь у Новій Зеландії? І який подальший шлях вашої місії?
— Ситуації й обставини змінюються надзвичайно швидко. Ще близько рік тому я не збирався до Нової Зеландії, а тепер я — тут. Тому єдине, що можу сказати на цьому етапі мого життя в Новій Зеландії: із Божою поміччю побачимо, що з того вийде.
Розмовляла Ірина Вихрущ, «Західна інформаційна корпорація»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply