Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 15, 2017

Головосіки

Автор:

|

Вересень 11, 2014

|

Рубрика:

Головосіки

Голова Іоанна Предтечі

День мученицької смерті Хрестителя Господнього Іоанна 32 року після Різдва Христового відзначається Церквою 11 вересня за новим стилем і називається днем Усікновення глави Іоанна Предтечі. Цього дня слід дотримуватися суворого посту як вияву скорботи християн щодо насильницької смерті великого пророка.

«Покарання» Іоанна
Проповідництво Іоанна Предтечі було нетривалим. Приготувавши людей до зустрічі Спасителя, він завершив свій життєвий шлях мученицькою смертю. Невдовзі після хрещення Господнього він був кинутий за ґрати галилейським царем Іродом Антипою – сином Ірода Великого, що віддав наказ про побиття Вифлеємських немовлят.
Іоанн звинувачував царя Ірода в тому, що той ще за життя свого брата Філіпа одружився з його дружиною Іродіадою. Іродіада розлютилася за це на Іоанна й просила Ірода, аби той убив її кривдника. Але Ірод не погоджувався на це, бо вважав Іоанна великим пророком і боявся народного гніву, та на догоду їй ув’язнив пророка. Іродіада ж не задовольнилася таким покаранням Іоанна. Її дратувало, що сам Ірод покірливо слухав настанови пророка й багато в чому слухався його.
У тюрмі св. Іоанн Предтеча провів близько року. У день свого народження Ірод улаштував розкішний бенкет, на якому перед гостями танцювала Саломея, дочка Іродіади. Вона так догодила цим Іроду, що він присягнув перед гостями дати їй усе, що вона попросить. Саломея пішла до матері порадитися. Іродіада навчила дочку просити голову святого Іоанна Хрестителя. Це засмутило Ірода: він боявся гніву Божого за вбивство пророка, але йому й не хотілося при гостях зраджувати своєму слову, тож цар послав воїна, аби той відтяв голову Іоанну. Воїн, виконавши царський наказ, приніс на тарелі голову Іоанна Хрестителя і віддав Саломеї, а та віднесла її матері.

Катюзі – по заслузі
За переказами, голова продовжувала викривати Ірода і Іродіаду. Несамовита Іродіада сколола язик пророка шпилькою й закопала голову в нечистому місці. Але Іоанна, дружина царського урядника Худзи, таємно взяла святу голову й, поклавши в посудину, поховала її на Єлеонській горі, в одному з маєтків Ірода. Тіло ж святого Іоанна Хрестителя взяли його учні й поховали його.
Збереглася легенда, що Божий гнів обрушився на тих, хто наважився вбити пророка. Саломея, переходячи вбрід узимку річку Сікоріс, провалилася під лід. Її тіло перебувало у воді, а голова ще виднілася над льодом. Подібно до того, як раніше вона танцювала, торкаючись ногами по землі, тепер Саломея, немов у танці, виконувала безпорадні рухи в крижаній воді.
Так вона висіла доти, доки гострий лід не перерізав її шиї. Голову її, відтяту гострою крижиною, принесли Іродові та Іродіаді, як колись принесли їм голову Іоанна Предтечі, а тіла її так і не знайшли. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки – дружини Ірода – вислав проти нечестивого царя свої війська і завдав йому поразки. Римський імператор Гай Юлій Цезар Калігула в гніві заслав Ірода разом з Іродіадою в ув’язнення до Галії, а потім – до Іспанії. Там їх поглинула земля, що розкрилася прямо в них під ногами.

Мандри чесної голови
Через багато років після страти Іоанна Хрестителя, коли земля, у якій була похована посудина зі святою головою Предтечі, перейшла у власність до благочестивого вельможі Інокентія, її було знайдено при будівництві церкви. Інокентій дізнався про велич святині з чудес і знамень, які при цьому відбулися. Але перед своєю смертю, боячись, щоби святиню не було сплюндровано іновірцями, він знову заховав її в тому ж місці, де знайшов.
Минуло чимало часу, церква, побудована Інокентієм, занепала. За правління імператора Костянтина Великого двом ченцям, які прийшли на поклоніння до Єрусалима, двічі явився святий Іоанн Хреститель і вказав на місцезнаходження своєї голови. Відкопавши святиню, ченці поклали її в мішок із верблюжої вовни й вирушили додому. На своєму шляху вони зустріли незнайомого гончаря, якому довірили нести дорогоцінну ношу.
Тоді гончарю явився сам Предтеча й звелів утікати від недбайливих ченців разом із ношею. У сім’ї гончаря чесна голова зберігалася та передавалася з покоління в покоління в запечатаній посудині, поки нею не заволодів священик Євстафій, заражений єрессю аріанства (єресь від імені священика Арія, яка не приймала догмату про єдиносущність Бога Отця і Бога Сина. – Авт.). Використовуючи чудодійну силу голови, він навернув безліч людей у єресь. Коли ж його блюзнірство було викрите, він утік, закопавши святиню в печері поблизу Емеси в сподіванні згодом знову забрати її. Але Бог цього не допустив. У печері оселилися благочестиві ченці, і невдовзі там виник монастир.
452 року архімандриту монастиря Маркелові святий Іоанн указав у видіннях місце, де була захована його голова, і святиню було знову знайдено. Її перенесли в Емесу, а потім – до Константинополя.
Близько 850 року, коли в Константинополі відбувалися заворушення, пов’язані зі засланням святителя Іоанна Златоуста, голову святого Іоанна Хрестителя відправили в Емесу, а звідти, під час набігу сарацинів, – у Комани, де вона зберігалася й пізніше, за іконоборчих гонінь. Після відновлення іконошанування патріархові Ігнатію вночі при молитві було вказане місце, де була захована чесна голова. Святиня знову була перенесена в придворну церкву; частина її зберігається на горі Афон.

День суворого посту
У день Усікновення передбачений строгий піст, під час якого не вживається в їжу м’ясо, молочні продукти, риба. «Не будемо ми спільниками обжерливості Ірода», — каже Типікон (церковно-богослужбова книга, що містить систематичні вказівки про порядок й спосіб здійснення церковних служб. – Авт.).
Статут пояснює, як правильно ставитися до цього свята: «Будемо їсти м’ясо чи іншу вишукану їжу? А Хреститель жив у безводній і безтравній пустелі – ні хліба не їв, ні іншої їжі не мав. Вино п’ємо? А він не пив ні вина, ні іншого питва мирського. Столом і одром йому була земля, куштував він тільки сарану (стручки ріжкового дерева, за іншими джерелами — рід їстівної сарани) і дикий мед. Замість чаші — пригорщі води, що тече з каменю. Тому проведімо цей день у пості й молитві».
Піст у день Усікновення глави Іоанна Предтечі був встановлений, найімовірніше, разом зі святом, початок якого ведеться з перших часів християнської Церкви. Давнина посту в цей день підтверджується статутом єрусалимського монастиря преп. Сави Освяченого. У ньому говориться, що піст у день Усікновення голови Іоанна Предтечі «заповіданий древніми святими отцями».

Не їсти круглого — марновірство
Щодо свята Усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна існує чимало забобонів, що не мають жодного стосунку до суті шанованої події. Наприклад, що в цей день не можна ставити на стіл нічого круглого (ні страв, ні тарілок), не можна їсти їжу круглої форми (тобто – картоплю, цибулю, яблука, кавуни), використовувати гострі і ріжучі предмети. Забороняється брати в руки ніж, серп, косу, сокиру.
Овочі не можна різати, хліб треба ламати. Наприклад, за білоруським повір’ям, пов’язаним з днем Усікновення голови Іоанна Предтечі, протягом року голова святого майже приростає назад, але щойно люди в цей день почнуть різати хліб – вона знову відпаде. У південних слов’ян у день Усікновення голови Іоанна Предтечі суворо дотримувалася заборона на червоні плоди та напої, так як вважалося, що «це — кров святого Іоанна». Тому цього дня не їли чорного винограду, помідорів і червоного перцю.
Головосіки визнають одним із найнебезпечніших свят: дитина, що народилася цього дня, буде нещасною, а отримана в цей день рана довго гоїтиметься (південнослов’янське повір’я). Того дня тижня, на який воно припало, цілий рік не починали ніяких важливих справ (оранки, сівби, не влаштовували весілля). Македонці не кроїли в такий день одяг, боснійці не починайте ткання, боячись що все зшите, виткане або скроєне «посічеться». Сербські жінки на Усікновення не розчісували волосся, щоб воно «не сіклося».
Зрозуміло, ці забобони поширювалися (і поширюються іноді донині) серед людей малоцерковних і не мають жодної підстави в традиціях Церкви щодо дня святкування Усікновення голови Іоанна Предтечі.

Степан Коник

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...