Новини для українців всього свту

Thursday, May. 28, 2020

«Єпископ має бути насамперед людяним»

Автор:

|

Січень 29, 2020

|

Рубрика:

«Єпископ має бути насамперед людяним»
о. Степан Сус

Нещодавно у патріаршому соборі Воскресіння Христового Української греко-католицької церкви (УГКЦ) в Києві відбулася Архієрейська хіротонія наймолодшого католицького єпископа в світі — владики Степана Суса, котрий став куріальним єпископом Патріаршої курії УГКЦ із титулярним осідком Зігріса. Напередодні під час вечірні відбувся чин номінування нового владики.
Як писав «Міст», до цього о. Степан, уродженець с. Чишки, що неподалік від Львова, був настоятелем Гарнізонного храму Петра та Павла у місті Лева, а також синкелом Львівської архієпархії УГКЦ у справах капеланства та керівником Центру військового капеланства.
Богослужіння очолив Блаженніший Святослав — головний святитель владики Степана, спів святителями були митрополит Львівський Ігор Возьняк і єпарх Стемфордський Павло Хомницький. Спершу владика Степан тричі публічно склав визнання своєї віри, відтак власноруч підписане визнання передали главі УГКЦ. Відтепер владика Степан звершуватиме своє служіння як єпископ Курії УГКЦ, тобто буде помічником Блаженнійшого Святослава і виконуватиме його доручення.
«Владико Степане, дивні були дороги, якими вів вас Господь Бог до цієї хвилини. Ви як молодий священник, мабуть, бачили, як багато сьогодні людей виїжджає з України, і думали, як їх супроводжувати, де їх шукати. Ви, будучи настоятелем Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла у Львові, мабуть, більше з усіх нас чули і бачили плач сучасної української Рахилі. Бо ви ховали тих хлопців, які сьогодні щедро засівають українську землю своїми кістками в надії на її свободу та незалежність. А сьогодні Господь Бог покликав вас бути єпископом Патріаршої курії у Києві», — зазначив у своєму привітанні глава УГКЦ.
Нововисвяченого єпископа привітав Клаудіо Ґуджеротті, апостольський нунцій в Україні, котрий розповів, що служіння в Курії не є легким, але побажав із молитвою долати всі виклики та досвідчувати єпископське служіння як вияв Божої ласки. Розділити урочистість події прибули єпископи УГКЦ, Римо-католицької церкви та Православної церкви України (ПЦУ). Зокрема, владика Олександр Драбинко, митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський ПЦУ, пригадав свої свячення та наголосив: «Єпископство — це не слава, не почесті, а відповідальність перед Богом і народом Божим». Він подарував владиці Степану панагію із ризниці покійного Блаженнійшого Володимира Сабодана.
Наприкінці моління до присутніх звернувся нововисвячений єпископ Степан: «Я свідомий того, що до нового служіння мене покликав сам Господь. І коли мене питали, яким має бути єпископ, я казав, що передусім людяним. В особі священників, єпископів Господь зустрічається з тими, хто ще шукають стежки до Нього. Й я хотів би все своє життя як людина і душпастир бути в руках Божих тим обличчям, у якому Він зустрічається з тими, хто ще шукають стежки до Нього».
Владика розповів також про те, як дізнався, що його обрали єпископом: «Два дні перед тим, як мені зателефонував Блаженнійший і повідомив, що я обраний єпископом, я брав участь у марафоні у Вашинґтоні. Це був 44-й марафон морської піхоти. Було десятеро військовослужбовців із України, котрі бігли на протезах. Й я разом із ними. Ми долали відстань 10 км. Біжучи поруч із майором Юрієм Козловським, котрий біг на протезі, я всі ті десять кілометрів думав, скільки в житті ми докладаємо зусиль, аби подолати виклики і труднощі. Як часто не легко нашим воїнам, котрі вранці встають із ліжка, надягають на ногу протез, ідуть умиватися — хтось однією рукою, хтось обома. І так щодня починають своє життя.
Два дні після марафону, коли ми раділи з нашими воїнами, котрі подолали цю відстань, коли ще боліли м’язи, мені повідомили, що мене чекає новий марафон у житті Церкви. Це справді був нелегкий виклик для мене. Суто по-людськи розумію, що мені доведеться покинути спільноту гарнізонного храму, військових капеланів, багатьох людей, котрих я знаю у Львові. З іншого боку, я свідомий того, що це покликання, до якого мене запрошує сам Господь. Він колись мене покликав до цього служіння як священника. Сьогодні кличе далі».
Нововисвячений владика пообіцяв, що й далі молитиметься за всіх воїнів, за тих, хто ще на передовій, і за тих, хто зазнали на війні травм: «Юрій Козловський казав, що молиться щодня, коли надягає протез на свою ногу. Коли він біг, теж молився, щоб витримати. Я також це робитиму, згадуючи всіх тих героїв, що на протезах починають кожен свій ранок, долають виклики і є щасливими, дякують Богу за те, що мають життя». А також попросив воїнів надалі звертатися до нього «брате», а не «преосвященний», навіть не «преосвященний брате».
Степан Сус подякував отцям Церкви, рідним і близьким, усім присутнім: «Дякую своїй мамі, яка жодного разу не випустила мене з дому без благословення святою водою, і татові, який завжди тихо поруч. Дякую своїй дорогій бабусі Антоніні, якій уже 94-й рік, і вона сьогодні з нами. Дякую всім воїнам та друзям, парафіянам і жителям Львова, Чишок, Винників, Бучача. Вдячний усім вам!»

Коментар експерта
Петро Балога, директор Інституту релігійних наук святого Томи Аквінського у Києві:
— Владика Степан Сус став наймолодшим єпископом Католицької церкви, восени 2019-го йому виповнилося 38 років. До цього переліку ввійшли шість греко-католицьких ієрархів і два римо-католицькі. Після них йдуть єпископи з Індії й Албанії. Тож, як уже зазначено, наймолодшим серед молодих єпископів є Степан Сус — 38 років. За ним нижче у списку: Петро Лоза — 40, Іван Кулик — 40, Олександр Язловецький — 40, Едвард Кава — 41, Йосафат Мощич — 43, Володимир Груца — 43, Григорій Комар — 43 роки. Через місяць до цього списку долучиться ще 42-річний Павло Гончарук, майбутній ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply