Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Apr. 27, 2017

До відзначення 125-річчя від дня народження патріарха Йосипа Cліпого

Автор:

|

Лютий 16, 2017

|

Рубрика:

До відзначення 125-річчя від дня народження патріарха Йосипа Cліпого

Цьогорічні святкування уродин патріарха Й. Сліпого вимагають ґрунтовного переосмислення цієї особистості й її колосального впливу не тільки на Церкву, але й на нашу історію та на утвердження національної ідентичності. Цей релігійний велетень своїм життям і діяльністю довів, як твориться національний пантеон героїв, котрі не просто творять черговий міф, а допомагають орієнтуватися у буремному минулому та сьогоденні і тим стають у народі духовним і моральним осердям для оборони як Святої віри, так і людської гідності та визначають шляхи до здобуття і закріплення суверенно-соборної Церкви та держави.
Таким був і залишається в нашій пам’яті св. пам’яті Йосип Сліпий (Коберницький-Дичковський), котрий народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість на Тернопільщині в національно свідомій українській сім’ї. там майбутній патріарх розпочав навчання в початковій школі, а гімназію закінчив у Тернополі. 1911-го Йосип вступив до Греко-католицької духовної семінарії у Львові. У «Споминах» він із вдячністю згадує свого вчителя та попередника на митрополичому престолі Андрея Шептицького, котрий допоміг йому реалізувати дві найголовніші мрії — стати священиком і займатися наукою працею. Йосип із наймолодших років свого життя виявляв великі зацікавлення до науки, вирізнявся організаторськими здібностями і мав природний нахил до священства. Як зазначає єпископ Іван Хома, біограф Йосипа Сліпого, митрополит Андрей одразу помітив його обдарування і послав Йосипа на навчання до Інсбруку (Австрія), де той студіював у богословській колегії «Канізіянуму». 1918 року в Інсбруці захистив докторську працю на тему Die Auffassung des ewigen Lebens nach dem heiligen Evangelisten Johannes (Поняття про вічне життя в Євангелії св. Івана). А 1921-го написав габілітаційну працю Die Trinitatslehre des byzantinischen Patriarchen Photios (Тринітарне вчення візантійського патріарха Фотія). Повернувся до Львова і після короткої душпастирської праці з 1922 року став професором догматики в греко-католицькій семінарії, а з 1926-го — її ректором.
Незабаром організував Богословське наукове товариство (БНТ), написав для нього статут і став його незмінним головою. З 1923 року Йосип був засновником і редактором квартальника «Богословії». 1926-го Й. Сліпий написав глибоко патріотичну вступну статтю до статуту БНТ і закінчив її такими словами: «Науковою культурною працею ми кладемо чи не найсильніші (під цю хвилю) підвалини нашому національному і державному життю».
Також Й. Сліпий був також членом кураторії Львівського національного музею, з 1930 року належав до Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), яке по суті на той час було українською академією наук. Як ректор Богословської академії (БА) з 1928-го Йосип Сліпий значно розбудовує Церкву, виховує в БА високо освічених і патріотично свідомих душпастирів, для котрих Церква і воля народу були нероздільними. Великий богослов дбав про поширення рідної української мови, історії та літератури, а також докладав значних зусиль у розвитку рідного українського шкільництва та загальної освіти.
З 1929 року за сприянням митрополита Шептицького розбудував Львівську БА. На цій посаді проявив себе надзвичайно талановитим організатором, вченим і прекрасним педагогом. Вже під час першої совєтської окупації Західної України, 22 грудня 1939-го митр. А. Шептицький, за згодою папи Пія ХІІ, таємно висвятив Сліпого на єпископа з правом наступництва з титулом архієпископа Серрейського. Владики Андрей і Йосип намагалися під час німецької окупації всіляко зменшити страждання українців і євреїв від фашистського ґеноциду. Після смерті митрополита Шептицького 1 листопада 1944 року Сліпий перебрав провід над Галицькою митрополією. На жаль, із другим приходом совєтів митрополита разом із іншими владиками 11 квітня 1945-го ув’язнили, неволя тривала 18 років у таборах Сибіру та Мордовії, де важко хворий був змушений рубати ліс. Але навіть перебуваючи в тюрмі цей велетень залишався духовно вільним, свідомо релігійним і національним героєм України.
26 січня 1963 року владику Сліпого звільнили з тюрми, він дістався Риму й у його житті розпочався новий етап. 9 лютого він зустрівся з Папою Іваном ХХІІІ. А вже 3 березня звернувся зі закликом до вірних у Великодньому посланні, де апелював «зберігати єдність за всяку ціну і хоч розкидані ми скрізь, то все ж об’єднані в Євхаристії і у Великодній вірі». 28 березня взяв участь в Конференції українських єпископів. А 11 жовтня виступив із палкою проповіддю на ІІ Ватиканському Соборі у присутності 2,5 тис. делегатів з усього світу. Йосип закликав піднести Українську греко-католицьку церкву до Патріаршої гідності. Собор одностайно його підтримав.
У 1968-1973 рр. патріарх Йосип відвідав українських вірних на поселеннях з метою нав’язати з ними євхаристійне спілкування та пожвавити церковно-релігійне життя серед українських християн. Він побував у Канаді, США, Колумбії, Венесуелі, Перу, Арґентині, Парагваї, Бразилії, Австралії, Новій Зеландії, Німеччині, Іспанії, Португалія, Англії, Франції, Австрії, Індії та Мальті.
Мрією з мрій патріарха було якнайшвидше повернутися на Батьківщину. В часи перебування в еміґрації своїми рішучими заходами він захищав Україну й її Церкву. Тим самим наближав шлях до нашої державності. Патріарх Йосип Сліпий помер у Римі 7 вересня 1984-го, а згідно з його заповітом 27-29 серпня 1992 року прах кардинала був перепохований до крипти собору св. Юра у Львові, поруч із митрополитом Шептицьким.
Відзначаючи знаменну дату 125-річчя народження Верховного Архієпископа УГКЦ, рішенням Кабінету Міністрів України було створено відповідний Комітет, який має зайнятися організаційним питанням, щоб її відповідному рівні відзначити.
Без сумніву загальнонаціональний внесок патріарха Йосифа в розвиток української культури всебічний і колосальний. Маємо надію, що впродовж року будуть проведені не тільки молитовні заходи, але й наукові конференції, виставки, телебачення та радіомовлення України організовуватимуть тематичні теле- та радіопередачі, присвячені життю та творчості Йосифа Сліпого, та будить використані інші джерела й державні засоби масової інформації так в Україні, як і в діаспорі видаючи різні публікації у зв’язку з відзначенням 125-річчя з дня народження Патріарха. Немає жодного сумніву, що Патріарх Йосиф Сліпий є непересічною особистістю не тільки в українській історії, але й у всесвітній, це унікальна постать, його слушно називають титаном гуманізму ХХ ст. Патріарх став мостом поєднання між греко-католиками і православними та піднявся ще вище об’єднуючи людей різних віросповідувань взаємною любов’ю чинити добро. Він став також джерелом натхнення для художників, митців і закарбувався у пам’яті богословів, політиків і літературознавців. Патріарх Сліпий став невід’ємною часткою українського народу, життєва доля і недоля з яким у багатьох ділянках якого збігалася.
Під час робочої поїздки до Тернопільської області Євген Нищук, міністр культури України, відвідав музейно-меморіальний комплекс «Рідна хата Блаженнійшого патріарха та кардинала Йосифа Сліпого» у с. Заздрість Тернопільської області. «Постать Патріарха Йосифа Сліпого — особлива для України. Й у своїй роботі, пов’язаній зі служінням Церкві, й у громадській діяльності, і науково-дослідній праці, живучи далеко за кордоном, перебуваючи в ув’язненні та засланні в страшних таборах Сибіру та Мордовії, патріарх завжди залишався українцем, подекуди ризикуючи власним життям, — зазначив він. — Це приклад такої ж самовідданої любові до Батьківщини, яку ми бачимо і тепер у сучасних українських героях на сході країни – і вояків, і військових капеланів».

Ярослав Стех

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...