Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 12, 2017

До американських білорусів приїхав високий гість

Автор:

|

Червень 01, 2017

|

Рубрика:

До американських білорусів приїхав високий гість

Настоятель храму митрофорний протоієрей о. Зіновій Жолобак зустрічає Владик Володимира (в центрі) і Святослава

Білоруська автокефальна православна церква Жировицької ікони Матері Божої в Гайленд-парку (штат Нью-Джерзі) нещодавно святкувала престольний день храму. Гостей зустрічали настоятель митрофорний протоієрей о. Зіновій Жолобак, староста парафії Якуб Сапежинський, священики інших православних парафій, віруючі.
Білоруська автокефальна православна церква офіційно у Білорусі не існує. Відколи білоруські землі захопила Російська імперія, автокефалія Церкви була ліквідована, а більшовики знищили її остаточно. Наразі Білоруська православна церква проголошена екзархатом Російської православної церкви, канонічним підрозділом Московського патріархату, який ревно стереже свої впливи.
Білоруську церкву у США заснували 1950 року еміґранти, котрі виїхали з Білорусі під час Другої світової війни. Очолює Церкву архієпископ Святослав, котрий також цього разу приїхав до храму. На свято приїхав і з України незвичайний гість — єпископ Вишгородський і Подільський Володимир (Черпак), він же настоятель Свято-Покровської Подільської церкви Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), радник Міністра оборони України з релігійних питань, голова Видавничого та Прочанського відділів УАПЦ і голова Комітету по зв’язку зі Збройними силами України.
Володимир Черпак народився в селі Безугляки на Київщині в українській сім’ї сільських учителів. Закінчив школу і пішов працювати робітником-радіометристом у геологічній експедиції. Вочевидь, це й визначило вибір професії. Згодом закінчив Одеський державний університет ім. Мечникова як інженер-геолог, працював у Бурятії, на Північному Кавказі, на Камчатці. Саме у Петропавловську-Камчатському доклав сил до реєстрації православної Свято-Успенської громади, але через постійний тиск КГБ змушений був лишити Камчатку та переїхати до Києва, де працював в Інституті геологічних наук Академії наук Української РСР, вчився в аспірантурі, був співавтором наукових праць із геології України, Північного Кавказу, Камчатки, Таймиру. Господь покликав його до служіння Церкві.
Володимир Черпак був псаломщиком у Ризі (Латвія). Вступив до Ленінградської духовної семінарії, яку закінчив і був зарахований до Ленінградської духовної академії без вступних іспитів. У соборі Александро-Невської лаври Ленінграда рукоположений у сан диякона, потім — пресвітера. Служив у храмах Ленінграду й околиць.
Та все ж його покликанням була Україна, де у січні 1991 року Патріарх Київський і всієї України Мстислав благословив його бути настоятелем Свято-Покровської Подільської церкви в Києві та секретарем Патріархії УАПЦ. Наступного року Патріарх Мстислав призначив його ректором Київської духовної семінарії УАПЦ. Протоієрей Черпак в серпні 1994-го став організатором першої української церковної прощі до Соловецького монастиря та встановлення хреста загиблим українцям біля Сокирної гори, був серед організаторів Всеукраїнського православного церковного Собору 25-26 червня 1992 року, став членом Вищої церковної ради Української православної церкви Київського патріархату, радником Патріарха Володимира (Романюка) з міжконфесійних і політичних питань, завідував заочним сектором Київської духовної семінарії, написав ряд навчальних програм, конспектів-підручників, захистив дисертацію на ступінь кандидата богослов’я, має чимало публікацій на сучасну тематику у вітчизняній та іноземній періодиці. 15 листопада 2010-го прийняв чернечий постриг без зміни імені та возведений у сан архімандрита і наречений єпископом Вишгородським і Подільським.
Храмове свято почалося з Архієрейської літургії з участю багатьох священиків і чудового церковного хору. Потім відбулася хресна хода довкола храму. Під час Служби Божої промовляли архієпископ Святослав та єпископ Володимир, слово котрого зворушило присутніх. Він подякував білорусам за збереження за океаном рідної мови та культури, не лише церковної, а й народної, підкреслив споріднення українського та білоруського народів, подякував за підтримку України у протистоянні російському аґресорові.
Милою подією стала зустріч через 15 років владики Володимира з його учнями — владикою Святославом, о. Зіновієм Жолобаком та о. Михайлом Кочубеєм. День був продовжений святковим обідом, який приготувало сестрицтво храму.

Ларіон Костенко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...