Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 22, 2017

До 350-річчя від дня народження іконописця Йова Кондзелевича

Автор:

|

Лютий 23, 2017

|

Рубрика:

До 350-річчя від дня народження іконописця Йова Кондзелевича

Богоматір із Ісусом

Ікона у світовій цивілізації займає особливе місце. Вона поруч Біблії відіграє й у житті українського народу надзвичайно важливу роль. Ікони присутні в усіх життєвих суспільних починаннях. Вони є свого роду вікном у духовний світ. Звідси і їхня особлива мова, де кожен штрих — знак або символ, який означає дещо більше, ніж він сам по собі. Окремі ікони є наділені Божою ласкою чудотворних.
Перші ікони в Україну прийшли з Візантії, вони були виконані на дереві, або викуті на камені. Найстаріші зразки іконопису збереглися на Десятинній церкві і в Софійському соборі у Києві. А до перших ікон зачисляють: Вишгородську (Володимирська), Ігоревську (XI ст.), Чернігівську (XII ст.) та Печерську (XIV ст.). пізніше були Холмська, Зарваницька, Самбірська й інші. Київська Русь-Україна запозичила як техніку, так і стиль, а навіть самих іконографів із Царгороду або з підлеглих йому шкіл іконографії. Зберігаючи традицію візантійської іконографії, Русь-Україна хутко виробила свій стиль.
Найславетніший іконограф доби Київської Русі-України був Алімпій, монах Києво-Печерської Лаври, котрий творив наприкінці XI — на початку XII ст. Літописець Нестор подає, що він вчився у греків, а відтак став самостійним та оригінальним іконографом. Йому приписують авторство розпису найбільшої частини Собору Успення Богородиці в Печерській лаврі.
Десь від XIII до середини XVII ст. іконографія розвивається в Галичині та Волині. Це сталося внаслідок історичного лихоліття: татаро-монгольських нападів на східну та центральну Україну. Західна Україна прийняла традиції від Київської школи й розвинула їх у себе, займаючи в цій галузі ключове місце. Незабаром піднялася й іконографія Закарпаття та Лемківщини, де в XV-XVII ст. розвинулося цікаве церковно-історичне мистецтво. У той час меценати спонсорували ренесансну течію і давали гроші на оздоблення великих церков, художніми виконавцями часто були мандрівні іконописці. Головним центром у той час був Перемишль, а в ХІХ ст. на Гуцульщину та Полісся поширилася ікона на склі (вікнах).
Одним із найвизначніших іконописців був Йов Кондзелевич, ієромонах Білостоцького монастиря, православний церковний діяч Волині, одна з найяскравіших постатей в історії українського живопису на зламі XVII-XVIII ст. Він народився 1667 року у Жовкві на Львівщині. Йов — чернече ім’я маляра, мирське ж ім’я його точно невідоме. У Жовкві існувала одна з найкращих в Європі шкіл живопису. У ній навчався наш ювілят десь після 1674-го і до 1686 року. Замолоду він переїхав на Волинь, де жив спочатку у Луцьку і звідси його запрошували до різних церков України. Першою він виконав Чудотворну ікону Загорівзької Божої Матері для монастиря. Після чого переїхав до Білостоцького монастиря, заснованого 1636-го луцьким земським писарем Семеном Гулевичем-Воютинським. До ХVІІІ ст. цей монастир вважався оплотом Православ’я і був єпископською резиденцією. При монастирі працювало училище для дітей, де, імовірно, мистець викладав. Але основним заняттям Кондзелевича був іконопис, інколи він малював і портрети. 1710 року в акті обрання єпископа на Луцьку православну кафедру його згадують як ігумена Луцького Хресто-Воздвеницького братства, а 1713-го його повторно обирають на цю посаду.
Точна дата смерті Йова Кондзелевича невідома. Завдяки спільним проектам Музею волинської ікони та Волинської обласної друкарні опрацьовано матеріали про видатного іконописця і в результаті 2017 року у Луцьку побачив світ історичний календар для відзначення 350-річчя від дня народження славетного іконописця. Упорядники календаря помістили 11 ікон Йова Кондзелевича та роботи майстрів його кола. Календар виконаний на високому поліграфічному рівні і стане прекрасним подарунком не тільки волинянам, але і чисельним шанувальникам загальноукраїнського іконопису.
Дослідники творчості Кондзелевича ставлять його в один ряд із італійцем Рафаелем Санті й іспанцем Естебано Мурільйо. Творча манера Йова Кондзелевича сформувалася під впливом місцевої художньої української культури. В його особі поєднався майстер європейського рівня і скромний чернець, «недостойний ієромонах», як він підписав себе на одній із ікон. Його мистецтво відзначається глибоким драматизмом, витонченою імпозантністю. В творах відобразились і переплелися духовні шукання та мистецькі досягнення Жовкви, Львова, Києва та Західної Європи. Барокові шедеври мистця вражають і зачаровують навіть найвибагливіших знавців мистецтва.
Найбільший комплекс пам’яток, що представляє творчість Кондзелевича, експонується у Музеї волинської ікони. Саме Волинський краєзнавчий музей подав пропозиції Національному банку України й «Укрпошті» щодо виготовлення ювілейної монети та видання ювілейної марки на честь Йова Кондзелевича як іконописця та найяскравішої постаті в історії українського живопису на зламі XVII-XVIII ст. Серед творів Йова Кондзелевича є такі ікони, як «Хрещення» і «Покрова» початку XVIII ст. з волинського храму. Це зображення Христа Вседержителя, Юрія Змієборця, пророків, святих Козьми і Дем’яна, Івана Богослова. Цікаві сюжетні композиції — «Оплакування Ісуса Христа», «Благовіщення», «Спокуса Ісуса Христа».
У 1690-ті Кондзелевич працював над так званими Городищенським і Локачівським іконостасами на Волині. З цих іконостасів збереглися ікони «Христос-Пантократор», «Спокуса Христа» й одвірки дияконських і Царських воріт (Городищенський іконостас) і зображення пророків (Локачівський іконостас), який зберігаються в Музеї Волинської ікони в Луцьку. Його пензлю належать дві ікони: «Богородиця-Замилування» та «Зішестя Святого Духа» з церкви Св. Михаїла в с. Білосток (колишній Білостоцький монастир). Згадаймо й його також знамениті твори: «Іоаким та Анна», «Старозаповітня Трійця», «Хрещення в Йордані», «Мучениця Варвара», «Мучениця Катерина», «Спас Нерукотворний» і десятки інших.
Його чисельні іконостаси, а також образи на них: «Успіння Богородиці», «Вознесіння Христове», «Христос-Учитель», «Богородиця-Одигітрія», «Святі Антоній і Феодосій Печерський», «Воздвиження Чесного Хреста», цикл ікон про Хреста, «Святий Миколай», зображення Св. Івана Золотоустого та Св. Василія Великого, «Богородиця-Дороговказниця» — це лише деякі з його творчих шедеврів, з наших церков і монастирів, описи дослідників про них засвідчують високу якість художнього виконання. Ікони Кондзилевича наповнюють нас нез’ясованим чаром, промовляють до душі й освітлюють її спокоєм, радістю й удячністю, що ми українські християни.
Як сильно нам потрібна ця радість, особливо тепер, коли на нашій землі лютує воєнна хуртовина російських здичавілих орд, які щодня заливають кров’ю нашу українську землю. На завершення варто наголосити, що Ікони Йова Кондзелевича зміцнюють серед вірних релігійну свідомість. Це ця не до кінця з’ясована універсальна духовна мова ікони, яка має в собі найкращий засіб і силу спілкування навіть між людьми різних віросповідань і різних релігійних конфесій. Ікона, й особливо виконана з такою майстерністю, має в собі цю дивовижну властивість доходити до загальнолюдського глибинного почуття, а через почуття має здатність викликати глибокі релігійні зворушення і переживання. Саме у цьому є дивовижна сила ікони, яка здатна своєю безпосередністю розбудити людську інтуїцію, дати внутрішнє задоволення та душевний спокій, який спрямовує людину до джерел всякої краси, яким є Бог.
Останню свою роботу «Розп’яття» майстер створив 1737-го для церкви в с. Черниці біля Луцька (зберігається в Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького). Остання згадка про Йова Кондзелевича, що дає можливість приблизно визначити час його смерті, є інвентар монастиря в місті Дубно, датований 27 січня 1748 року, де йдеться про намісні ікони «руки небіжчика Йова» з іконостаса в монастирській церкві Св. Георгія. Таким чином можна припустити, що Йов Кондзелевич помер десь між 24 травня 1740-го і 27 січня 1748 року, проживши понад 73 роки багатого на події та мистецькі звершення життя. Вічна пам’ять великому синові України та глибока подяка йому за великий і славний мистецький труд, який він виконав на добро прославу та високий моральний розквіт нашого народу.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...