Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 17, 2017

До 300-річчя від дня народження Григорія Кониського

Автор:

|

Жовтень 26, 2017

|

Рубрика:

До 300-річчя від дня народження Григорія Кониського

Досліджуючи постать Григорія Кониського, стикаємося з тогочасною культурою, філософією й історією України, тобто з національною самоідентифікацією, яка впливала та впливає на загальну національну сучасну суспільну свідомість. Григорій Осипович Кониський — визначний український філософ, письменник, релігійний проповідник, громадський діяч, а передовсім унікальний педагог. Єдиний єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії на території Речі Посполитої. Народився 09 (20) листопада 1717-го Ніжині в шляхетській родині. Батько Григорія був ніжинським бургомістром.
1728 року, після закінчення початкової школи, Григорій вступив до Київської академії, яку закінчив 1743-го. 1744 року прийняв чернецтво з ім’ям Георгій. З 1745 р. став професором Київської академії. Викладав риторику, поетику та філософію. У 1751-1755 рр. був ректором цього наукового закладу, де в основному викладав курс богослов’я; напрацював новий статут академії.
У своїх викладах висвітлював релігію не як допомогу і розраду в скрутному становищі людини, а з філософсько-наукової точки зору пояснював релігійну суть і значимість. Посилався зокрема на слова апостола на світанку християнства, котрий сказав: «Віра є запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих» (Євр. 11,1).
1755 року владику Кониського призначили єпископом Білоруським, він переїхав і жив у Могильові, де заснував училище, для якого опрацював програму, підручники та посібники.
Вже на самому початку своєї діяльності єпископ Кониський проявив себе як блискучий знавець античної спадщини, патристики, схоластики, творчості Е. Роттердамського, Я. А. Коменського, Р. Декарта, Г. Галілея, П. Гассенді, але передусім Святого письма. Неперевершений проповідник, талановитий і доступний викладач філософії. З цього складного предмету, Кониський вмів видобути суттєве ядро і в доступний спосіб пояснити найскладніші теми, характерні для барокової схоластики, в простій формі, яку учні могли без зусиль засвоїти, а головним чином — відчути релігію як Любов. Єпископ Кониський був автентичним богословом, котрий розумів свою місію в праці, був обдарований високим почуттям власної гідності й умів її відстоювати у своєму щоденному покликанні. У своїх поглядах він прихильником концепції двох істин — віри та розуму й, відповідно, розмежування теології та філософії. Виокремлюючи в процесі пізнання три щаблі — чуттєве сприйняття, формування інтелектом поняття про сприйнятий об’єкт і судження — надавав великої ваги чуттєвому пізнанню, але вирішальну роль у відкритті істини залишав за інтелектом, апелюючи до сили природного світла розуму. Владика був переконаний, що процес пізнання має успіх за умов застосування двох методів — індуктивного та дедуктивного. Великого значення при цьому надавав він спостереженню і дослідам. На думку єпископа, світ виник не через випадковий і сліпий збіг атомів, він не поділяв точку зору прихильників атомізму, а світ був створений Богом, в якому Кониський вбачав архітектора дивовижної машини Всесвіту.
Розуміння Бога як творця, що створив Всесвіт і все навколо, природно узаконив різноманітністю і завдяки Божій волі все функціонує за Його волею і помислом. Ранньопросвітницька орієнтація на докази розуму приводила вченого до переконання, до виваженої логіки новітніх наукових і філософських концепцій. Так, викладаючи різні види світобудови — Птолемея, де Браге та Коперника — в прихильності до поглядів до системи Тихо де Браге як зручної, на його думку, для розв’язання астрономічних труднощів і загалом не суперечливої щодо Св. Письма, не відмовляв в істинності й системі Коперника, покладеній на аргументовані докази розуму та суттєво доповненій теорією вихорів Декарта. Помер владика 2 (13) лютого 1795 року.
Григорій Кониський писав вірші, видав підручник про поетику, драму «Воскресіння мертвих», яка була поставлена 1747 року в Київській академії, опублікована в «Летописях русской литературы», (1860). До драми було додано п’ять інтермедій соціально-побутового змісту, в яких звучить жива народна мова й український гумор. Науковцю належать численні проповіді, курс піїтики, він опрацював історичні праці Prawa і wolnosci obywateluw korony Polskiej і w ks. Litewskiego (1767), «Историческое известие о Белорусской епархии» (1776), «Записка о том, что в России до конца XVI в. не было унии с Римской церковью» (1847). Обстоював інтереси православної церкви, виступав проти унії та за навернення уніатів у православ’я. Дослідники зазначають, що вірші Кониського написані в стилі бароко, а в проповідях він схилявся до простішого класичного стилю. Твори Кониського 1835-го були видані у Петербурзі у двох томах, а проповіді опубліковані окремим виданням 1892 року.
26 серпня 1993-го рішенням Синоду Білоруської православної церкви Георгія Кониського було зачислено до лику місцево шанованих святих. Беручи до уваги це рішення, враховуючи прохання Чернігівської єпархії, уродженцем якої був святитель Георгій, Священний синод Української православної церкви Київського Патріархату благословив місцеве шанування у Чернігівській єпархії святителя Георгія (Кониського).

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...