Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 16, 2018

До 175-річчя від дня смерті Маркіяна Шашкевича

Автор:

|

Жовтень 31, 2018

|

Рубрика:

До 175-річчя від дня смерті Маркіяна Шашкевича

Коли прийшов на світ Маркіян Шашкевич, Західна Україна перебувала у стані повної економічної та культурно-освітньої руїни. Не було шкіл, освіти, свідомого міщанства та ще й діяло москвофільство, яке поширювало тупість серед народу. Тодішні українці Західної України жили в безпросвітній темряві. На превеликий жаль, духовенство не було достатньо свідомим, не могло підіймати народ на вищий культурно-цивілізаційний рівень.
Одним із перших «будителів» був визначний письменник, поет, основоположник нової української літератури в Галичині о. Маркіян Шашкевич. Він народився 7 листопада 1811 року у с. Підлисся Золочівського повіту. У сім’ї він був найстаршим, мав чотирьох братів і двох сестер.
Вчився у Золочеві, Бережанській гімназії, 1838-го закінчив Львівську духовну семінарію, був вільним слухачем Львівського університету. Служив парафіяльним священиком у Гумниськах, Нестаничах і Новосілках. Ще 1832 року організував «Руську трійцю», до якої, крім нього увійшли Яків Головацький та Іван Вагилевич. Її метою було стати на боротьбу за національно-культурне відродження на західних землях України, зокрема за відродження народної мови в письменстві та церковних проповідях.
Перший опублікований вірш Шашкевича «Голос галичан» з’явився 1835-го. Писав ліричні поезії — «До милої», «Туга за минулим», «Туга за милою», «Над Бугом», «Сурмак вечірній», «Розпука», «Веснівка», «Думка», патріотичні — «Руська мова», «Дайте руки», «Слово до читателей руського язика», «Побратим», «Лиха доля», а також на історичні теми — «Хмельницького обступлення Львова», «О. Наливайку», «Болеслав Кривоустий» «О запорожцях і їх Січі», «Історія навернення слов’ян на Христови віру», «Перекінчик бісурманський». Для дітей шкільного віку склав гарну читанку. Зробив низку перекладів: із давньоруської — «Слово про Ігоревий похід», з чеської — «Краледворський рукопис», з сербської — численні пісні, з польської — поезії Ф. Карпінського і С. Гощинського. Рішуче виступив проти проекту Йосипа Лозинського ввести латинський алфавіт в українське письменство.
1837 року Будапешті виходить альманах «Русалка Дністровая», яка визначально вплинула на розвиток ідей Шашкевича. Хоча й прожив він лише 32 роки, має спадщину не таку багата, але неабиякої цінності. Будучи прикутим до ліжка, священик помер 7 червня 1843 року і був похований у с. Новосілки.
1893 року з ініціативи «Просвіти» відбулося перепоховання Маркіяна Шашкевича з Новосілок до Львова на Личаківське кладовище. Церемонія стала справжньою демонстрацією українства в тодішній Австро-Угорській імперії, до складу якої входила Галичина. Відтоді всенародний культ його імені досяг апогею — в галицьких хатах, окрім образів святих, висіли портрети Т. Шевченка, І. Франка та М. Шашкевича. До нього молилися і за нього дякували Господу.
1911-го відбулася ще одна пам’ятна подія, пов’язана з іменем о. Маркіяна, — спорудження на Білій горі поблизу Підлисся величного пам’ятника у вигляді хреста. Ініціатором його побудови став о. Володимир Кальба — парох с. Соколівки. Місце під пам’ятник українці викупили за 20 тис. злотих. Проект розробив інженер Лушпинський. Пам’ятник виготовляли в майстерні Михайла Стефанівського у Львові. Він складався з двох частин, гармонійно поєднаних в одну цілісність: кам’яної дев’ятиметрової брили, на якій встановлено 16-метровий залізний хрест. Пам’ятник встановили на 12-метровому насипі. 29 жовтня 1911 року на станцію Ожидів прибув спеціальний потяг із гостями з усієї Галичини. Похід очолювала кінна чота із членів товариств «Січ» і «Сокіл». У півторакілометровому поході кожні сто метрів йшли духові оркестри. Біля пам’ятника зібралося близько 30 тис. осіб. В урочистості взяли участь три мітрати під керівництвом о. Туркевича та численне духовенство краю.
Селяни Підлисся прийняли цей пам’ятник під свою опіку. З нагоди 100-річчя М. Шашкевича відбулися урочистості й у Львові — у філармонії відбувся концерт за участю С. Крушельницької. Урочистості відбулися також у Перемишлі, Бережанах, Золочеві та інших містах. Відтоді щорічно в першу неділю серпня біля пам’ятника М. Шашкевичу на Білій горі відбуваються народні свята.
Дуже влучно про о. Маркіяна з нагоди 100-річчя від дня його смерті висловився митрополит Андрей Шептицький, зазначивши, що він є «нашою славою», «великим апостолом», «чоловіком від Бога посланим, велетнем, що сам ішов вперед і провадив вперед весь нарід і збирати його буде біля неї (могили) велика ідея, що перед роками була могучим товчком цілого нашого відродження, а десь є для нас і навіки стане криницею цілющої води, що зрошує лани нашого церковного й народного життя і все відсвіжує зелень надії на будуче».
У радянські часи його твори були заборонені, оскільки Шашкевич був греко-католицьким священиком. Щойно 1986-го на місці колишньої садиби о. Романа Авдиковського відкрили музей-садибу Маркіяна Шашкевича (відділ Львівської галереї мистецтв). Напередодні занепаду комуністичної системи на Золочівщині в серпні 1989 року на повний голос заявила про себе УГКЦ, яка почала виходити з підпілля.
1993-го на центральній площі Золочева відкрили пам’ятник М. Шашкевичу. У Перемишлі його ім’я має українська школа, відзначено пам’ятною дошкою будинок, в якому він жив, його іменем назвали й вулицю.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...