Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 19, 2017

До 170-річчя від дня народження Костянтина Чеховича

Автор:

|

Жовтень 12, 2017

|

Рубрика:

До 170-річчя від дня народження Костянтина Чеховича

Священики в нашому обряді завжди були провідниками і носіями активності в українському народі. Вони були дорадниками на духовно-релігійному рівні, а також ініціаторами в господарському та культурно-освітньому житті вірних. До таких передових душпастирів належав і Костянтин Чехович. Він народився 15 жовтня 1847 року в селі Дев’ятир Равського повіту (тепер — Жовківського району) на Львівщині в сім’ї місцевого пароха о. Йосифа Чеховича. Закінчив школу в Яворові (1858), гімназію (1868) і теологічні студії (1871) у Львові. 12 вересня 1872-го в Любенях відбувся шлюб К. Чеховича та Марії з Сінкевичів. Після висвячення 5 січня 1873-го Перемиським єпископом Іваном Ступницьким на священика, був призначений кооператором до Молодича, а наступного року — префектом Львівської духовної семінарії. 1876-го став парохом Дев’ятиря, 1877 року був там інституйований. Якийсь час був душпастирем, згодом став канцлером Перемиської єпархії. 5 грудня 1887-го був виданий дозвіл цісаря на призначення о. Чеховича каноніком Перемиської капітули Української греко-католицької церкви (УГКЦ). 22 січня 1888 року єпископ Іван призначив його екзаменатором, референтом, консисторіальним радником, а відтак, і ректором Львівської дієцезіальної духовної семінарії. 1890-го став радником подружнього суду.
Після смерті єпископа Юліана Пелеша 29 квітня 1896 року служив капітульним вікарієм і дієцезіальним адміністратором із правом використання понтифікалій. 17 листопада 1896-го його іменували єпископом Перемиським, Самбірським і Сяноцьким. Як Перемиський єпископ владика Чехович розвинув широку діяльність: провів дієцезіальний синод (1898), посвятив близько 100 церков, відвідав більше 20 деканатів, значно сприяв будівництву тодішньої Перемиської духовної семінарії.
Без нього нічого не відбувалося навіть у громадсько-культурному та духовному житті Перемищини. За свою діяльність отримав відзнаки: домашній прелат, асистент трону Папи, граф Риму, кавалер-лицар великого хреста ордену св. Гробу в Єрусалимі, ордену залізної корони ІІ-го класу, таємний радник цісаря, член Палати Рейхсрату, посол Галицького сейму та користувався заслуженою популярністю в не лише в Галичині. 1902 року Владика Чехович провів духовну візитацію до Дрогобича-Борислава-Східниці, де в той час у Східниці проходила посвята нового храму. Вважається, що це перший владика, котрого три національні громади «Галицької Каліфорнії зустрічали з особливою повагою. 1912-го він був нобілітований (отримав шляхетство і герб, наближений до гербу «Остоя») цісарем Австро-Угорщини, отримав лицарський титул і з того часу в офіційних австрійських документах його ім’я писалося, як Konstantyn Ritter von Czechowicz.
Упродовж усього свого життя єпископ Чехович був прихильником народницької течії і противником русофільської, яка була присутня в деяких парафіях. До Перемишля владика спровадив сестер Василіянок і сестер Служебниць і завдяки його ініціативи в Перемишлі збудували велику духовну семінарію. Владика допоміг заснувати Руський інститут для дівчат, пізніше перетворений на Український інститут для дівчат у Перемишлі. За підтримкою єпископа Чеховича в Перемиській єпархії було створено «Українську щадницю», Український банк «Віра» і «Міщанську касу». Це був надзвичайно великий економічний прогрес, який мав колосальне значення для покращення економічного становища українців Надсяння. Початок Першої світової війни застав владику в Марієнбаді (Чехія), звідки був змушений швидко повертатися до Перемишля, щоб видати капеланам і вірним необхідні вказівки через наближення російських імперських військ. Під час облоги Перемишля єпископ Чехович перебував у місті.
Воєнна атмосфера та військові операції підірвали здоров’я владики, як і переслідування нашої церкви російсько-імперськими військами, а також звинувачення австрійської влади в нелояльності. Все це негативно відбилося на здоров’ї єпископа. Після падіння Перемишля і душевного потрясіння його розбив параліч. 28 квітня 1915 року владика помер. Смерть врятувала його від полону російсько-імперськими. У Перемишлі його й похоронений.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...