Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 22, 2018

До 130-річчя від дня народження священномученика Павла Гойдича

Автор:

|

Липень 12, 2018

|

Рубрика:

До 130-річчя від дня народження священномученика Павла Гойдича

Мучеництво — це особливе покликання, яке Бог дає лише декому. До численних мучеників належить і Блаженний Павло-Петро Гойдич. Він народився 17 липня 1888-го в Руських Пеклянах (Словаччина). Батько Стефан Гойдич був там священиком. На загал священичі покликання продовжувалися в родині Гойдичів близько 200 років. 1890-го родина Гойдичів переїхала на іншу парафію до с. Цігелки, де майбутній проводир вірних Христового стада провів свої дитячі й юнацькі роки. Родинна атмосфера, в якій зростав малий Петрусь, була проникнута глибокою пошаною один до одного, дисципліною та почуттям порядку, любов’ю, доброзичливістю до всіх людей.
Відповідальний, добре вихований хлопець вчився добре у школі, а потім у Королівській гімназії в Пряшеві, де досі живе багато українців. Пряшів — осередок українського релігійного та культурного життя. В сусідньому м. Свиднику після Другої світової війни навіть у часи комуністичного свавілля відбувалися величаві Фестивалі пісні та танцю. Там же діяв Український музей, при якому видавали різні україномовні наукові видання.
Власною скромністю та лагідністю юнак вмів опановувати та втихомирювати навіть найзапекліших товаришів. Друзі по навчанні такого зразкового співтовариша любили, визнаючи його авторитет. Заздрість була далекою для Петрової душі — він щиро тішився добрими оцінками своїх колег. Його молодість була наповнена чистою радістю Божої дитини. Висока моральність, побожність, пильність, витривалість полонили всіх, хто з ним жив і зустрічався. Людина веселої вдачі, милого вигляду, непоганий спортсмен, талановитий музикант. Родина вже бачила в ньому визначного лікаря. Проте йому запали в серце слова, почуті на реколекціях: «Я народився для вищих справ», тому він забажав стати Господнім слугою, бути зачисленим в ряди Христових учнів.
1907 року Павло Гойдич вступає на теологію в Пряшеві. Подальші студії продовжив у Будапешті, де під проводом д-ра Ганауера веде строге аскетичне життя. Його дисциплінованість виявлялася в точному дотриманні порядку денного. Він завжди був на своєму місці, керуючись лише волею Всевишнього. У вільний час молодого теолога можна було бачити біля професорів, а особливо в присутності найбільшого Вчителя — Євхаристійного Ісуса.
Теологічні студії закінчив з відзнакою. Один із його професорів, о. Іван Дудек, так висловився про студента по-пророчому на одній зі своїх лекцій: «Побачите, що з нього вийде пряшівський єпископ». 1911-го разом із своїм старшим братом Корнелієм Петро приймає Тайну свящества в целібаті, заручившись таким чином із Божественним Спасителем. Священичі свячення йому вділив єп. Валій, високий церковний ієрарх, котрий уже тоді вбачав у ньому свого майбутнього помічника.
Христовий атлет відзначався найбільше двома вагомими чеснотами: покорою та чистотою серця, щоб у такий спосіб якнайкраще стати схожим на нашого Господа Христа. Очевидці стверджували, що це була скромна та покірна людина ангельської чистоти і палкої любові до народу. Під час Першої світової війні 1914 року єп. Новак бере його на працю у свою канцелярію, одночасно призначаючи адміністратором м. Сабінова.
1922-го o. Гойдич вступає до василіанського монастиря на Чернечій горі біля м. Мукачева, де 23 січня 1923 року, після належного випробувального періоду одягнув василіанську рясу. Своєю ревністю та покорою швидко завоював прихильність усіх своїх молодих братів у новіціяті.
На Чернечу гору до Мукачева, звідки почалося його монаше життя, уже будучи владикою, він приїздив щороку, щоб відбути духовні вправи, як також часто любив проводити відпустку по василіанських монастирях. 1924-го складає перші монаші обітниці та призначається до монастиря в Ужгороді, де активно навчає молодь в організації Апостольства молитви, дає реколекції та місії.
1926 року Св. Апостольський Престол іменував Павла Гойдича Апостольським Адміністратором Пряшівської єпархії. Того ж року складає монашу професію в монастирі Отців Василіян у Крехові на Львівщині. З 1927-го керує Пряшівською єпархією. Папа Пій XI іменує його титулярним єпископом Гарпазьким, викликаючи негайно до Риму, де на свято Благовіщеня у храмі св. Климента відбувається його хіротонія. 1943 року Папа Пій XII призначає його пряшівским єпископом.
1950-го його ув’язнили. Впродовж десяти років відбуває ув’язнення у різних в’язницях Словаччини. Це серйозно підірвало здоров’я владики. Терпів за визнання своєї віри. Павла Гойдича засуджено до пожиттєвого ув’язнення, позбавлення прав і титулів та конфіскацію майна. Будучи людиною золотого серця, він став у в’язниці «всім для всіх». Всі його дуже швидко полюбили, навіть наглядачі. Його бажана присутність кожного заспокоювала та зміцнювала. Привітна усмішка ніколи не щезала з єпископового обличчя. 1960 року було проголошено амністію, яка стосувалася також і хворого 70-літнього Преосв. Павла. Проти єпископового звільнення розпочали протест у Празі представники Православної церкви й атеїстичні групи. Того ж року в день свого народження покірний страждалець помирає в леопольдівській в’язниці. Поховали Павла Гойдича під № 681.
1968-го відбулася ексгумація тлінних останків владики, їх перевезли до Пряшева, а згодом перемістили з каплиці до греко-католицької катедральної крипти. Коли 1995 року Святійший отець Іван Павло II відвідав Пряшів, то зайшов поклонитися мощам василіанського єпископа-мученика Павла Гойдича і молився біля його гробу в Катедральному соборі Пряшева.
А 4 листопада 2001-го Іван Павло ІІ у Римі проголосив його блаженним. Свята Христова Церква святкує пам’ять свщеномученика Павла Гойдича 17 липня як в’язня Любові, оборонця святої віри, як приклад вірності своєму Творцеві, рідному народові та Церкві, яку комуністичний режим псевдособором у Львові 1946 року заборонив.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...