Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Dec. 16, 2018

До 100-річчя від дня народження о. Йосафата Кобринського

Автор:

|

Жовтень 10, 2018

|

Рубрика:

До 100-річчя від дня народження о. Йосафата Кобринського

Йосафат Кобринський народився 28 вересня 1818 року в м. Коломия в сім’ї вчителя Миколая, мама Олена — з роду Окуневських. Після закінчення початкової школи в Коломиї та гімназії в Станиславові, юнак вступив до Львівської духовної семінарії. Звідти його як кращого учня відправили до Віденської генеральної семінарії. У Відні Кобринський створив гурток українських студентів, метою якого була самоосвіта. Незабаром він вступив до таємного товариства слов’янофілів, вивчав німецьку, італійську, французьку, чеську, сербську, хорватську, російську мови. Ще підчас навчання видав так званим цивільним шрифтом «Буквар» (1842). Після закінчення студій парубок одружується з Волянською, донькою пароха з Тюдова. Після висвячення перше призначення отримав в Москалівці (Косів).
У 1845-1853 рр. служив у Москалівській церкві св. Василія Великого, за цей час енергійною агітацією проти пияцтва домігся того, що ціла москалівська громада відреклася від алкоголю і ревно взялася за працю в господарстві та поступово займалася самоосвітою. Священик допомагав запроваджувати передові технології і методи в рільництві, заохочував садівництво і новітнє городництво та поширював культуру гігієни. Зокрема йому приписують заведення славнозвісного сорту косівської «йони». За власні кошти збудував у Москалівці школу (збереглася дотепер, на ній встановлено меморіальну дошку на честь о. Кобринського). У школі навчалася талановита українська молодь.
Авторитет о. Кобринського був настільки високий, що ні на доноси, ні плітки корчмарів, які втрачали прибутки від алкоголю не могли його усунути з цього терену. З 1860-х рр. у політичній історії Галичини починається «Нова ера». З’являються твори Шевченка, Куліша, Котляревського, Драгоманова й інших східноукраїнських громадських діячів і письменників. 1868-го зароджується «Просвіта», заслуги якої для української справи неможливо переоцінити. Відроджується романтика козацьких часів.
Рушійною силою багатьох починань стає студентська молодь. Виникають «Пласт», «Січ», «Сокіл», «Сільський господар», «Каменярі», «Народна торгівля», «Маслосоюз», відкриваються читальні, каси взаємодопомоги тощо. Всі ці заходи наражалися на спротив поляків, котрі виявляли аґресію до українських хлопців, чинили перешкоди в організації українських фестин.
Згодом о. Йосафата перевели парохом до с. Мишин біля Коломиї. Саме там він широко розвинув культурно-освітню працю. При церкві організував хор, з талановитої молоді створили театральний гурток. В селі з’явилася україномовна преса. Допоміг селянам відкупити в австрійського уряду 400 га землі і начав як ефективно її обробляти. До о. Кобринського часто навідувався Іван Франко, а син Кобринського лікував Франка та його дружину Ольгу в Коломиї.
1842 року священик видав «Буквар» і «Спосіб борзо виучити читати» — методичний посібник до цього букваря. Він одним із перших у Західній Україні запроваджував шкільне навчання і розгортав освіту серед простого народу.
Спонтанно в о. Йосафата виникла ідея побудови в Коломиї Народний дім, що мав стати кузнею культурно-освітнього життя та мав також служити інтернатом, де могли б оселитися 200 незаможних хлопців для навчання у промислових школах.
1880 року на прибутки від Етнографічної виставки в Коломиї (650 ринських) будівництво величавого Народного дому почали. Першим у списку почесних членів-засновників стояло ім’я Йосафата Кобринського. Останній замовив у коломийських архітекторів Н. Кжичковського та Л. Бакера за 1000 золотих проект-план та кошторис, які виконали за чотири місяці. За самовіддану працю спрямовану на побудову українського Народного дому Йосафата Кобринського 1891-го обирають почесним членом товариства «Руський Народний дім» у Коломиї.
А 10 вересня 1892-го селяни власними фірами привезли до Коломиї першу партію каменю з лісу. Люди віддавали останні крейцери і самі тижнями працювали на будові. З 1898 року о. Йосафат щомісяця віддавав 400 корон зі своєї пенсії. Він подарував на будову 60 дубів, 50 т вапна й інші будівельні матеріали.
Впродовж усього свого життя священик займався народними справами, писав численні дописи в коломийських часописах, присвятив значну частину свого маєтку фінансуючи народні потреби, особливо жертвував на благо будови «Народного дому» в Коломиї. В останні хвилини свого життя передав громаді 1247 корон і 57 сотих власної землі.
Панотець їздив по селах, організовував віча, на яких інформував суспільство про національні та міжнародні справи. Його пророчі слова проникали в душі народу, запускали глибоке коріння і залишали живучі соки до усіх клітин організму нації. Його праця приносила великі користі у загальній свідомості народу. Знесилений роботами, священик помер 27 березня 1901-го на 83-му році життя в селі Мишин (тепер — Коломийський район на Івано-Франківщині). У похоронній процесії за його домовиною йшло понад 4 тис. коломиян і 27 священиків.
А Народний дім відкрився 1902 року. Діяльність о. Йосафата Кобринського — приклад того, як активний патріотизм та особиста енергія духовного провідника, формуючи з інертної маси населення народ, націю, досягає тих здобутків, що їх ми високо цінуємо і тепер. 1926-го в Коломиї силами української громади та сподвижників із родини о. Йосафата було відкрито Музей народного мистецтва, пов’язаний із славним ім’ям священика. 2013 року на будинку школи, побудованої о. Кобринським відкрили меморіальну дошку роботи Сергія Дрожака. Ім’ям о. Йосафата назвали вулиці в Коломиї, Івано-Франківську, Львові та в інших місцевостях.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...