Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Feb. 21, 2018

До 100-річчя народження владики Софрона Дмитерка

Автор:

|

Грудень 28, 2017

|

Рубрика:

До 100-річчя народження владики Софрона Дмитерка

100-річчя владики Софрона Дмитерка, припав в році 400-ліття Василіянського Чину св. Йосафата. Ці події мають велике історично-культурно та релігійне значення в житті нашого народу. Обидві пов’язані з Василіянським чином, були предметом обговорення на конференції, яка нещодавно відбулася у музеї історії релігії у Львові й інших містах України. Справжня історія Василіянського Чину С. Йосифата сягає ІV ст. Чин заснував Святий Василій Великий, котрий багато подорожував святими місцями, цікавився чернечим життям. Згодом він заснував монастир і став духовним батьком для численних послідовників. Він написав головні правила чернечого життя, обов’язкові досі. На теренах Руси-України було багато подвижників Василіянського Чину, який став зростати і поширюватися у ХVII ст.

А 100 років тому, 1 червня 1917-го, в селі Бичківці на Тернопіллі народився Софрон Дмитерко, котрому було суджено стати ісповідником віри, єпископом у складні часи підпілля Української греко-католицької церкви (УГКЦ), з 1968-го по 1997 рік очолювати Івано-Франківську єпархію і докласти титанічних зусиль для її збереження, становлення і розвитку в часи незалежної України. При хрещенні о. Дмитренко отримав ім’я Степан. У Мишкові майбутній владика ходив до початкової школи, а після її закінчення вступив у Тернопільську гімназію. Відвідував її чотири роки, аж поки польський уряд не закрив цього навчального закладу. Тоді він був змушений переїхати до Станіславова, де завершив свою середню освіту. З ранніх років свого життя Степан Дмитерко серйозно став цікавитися монашим життям, навчаючись у Станіславській гімназії, нав’язав контакт із василіянами. 1932-го склав вступні іспити і був прийнятий до новіціату оо василіян у Крехові, де після шести місяців отримав облечини і чернече ім’я Софрон. Після новіціату продовжував свої студії по монастирях і готувався до Василіянського чину.
Продовжуючи своє монаше навчання, вивчав риторику, філософію студіював у Кристинополі (тепер — Червоноград), а теологію — у Лаврові. Там його й захопила війна. Після довгих поневірянь студенти опинилися в Чехії, де їх прийняли на навчання у семінарію в Оломовці. Незабаром німці прогнали звідти василіян і вони знайшли собі притулок аж у Карловому університеті в Празі. Наприкінці 1960-х владика Іван Слезюк, вже будучи хворим, шукав собі наступника. Під час однієї зустрічі він запропонував о. Софрону стати єпископом. Згоду він дав після того, як повідомив про це василіянський протоігуменат. Думка була одноголосною: з огляду на канонічні потреби Церкви, а також із послуху о. Дмитерко погодився взяти на себе ці нелегкі обов’язки в часі переслідування духовенства УГКЦ. Його хіротонія проходила у дуже скромних умовах, на приватній квартирі лікарки Софії Девосир та її сестри-монахині Віри в Івано-Франківську. У присутності цих двох свідків владика Слезюк уділив о. Софрону єпископські свячення. Сталося це 30 листопада 1968 року. З того часу єп. Софрон став провадити єпископське служіння як коад’ютор із правом наступництва, а єпископський уряд і надалі виконував аж до своєї смерті владики Слезюка. 1973-го єпископа Дмитерка несподівано заарештували. У березні 1974 року заслали у 38-му зону, що у присілку Лєнінскоє на Луганщині. З огляду на вже немолодий вік, владика виконував там обов’язки сторожа, потім працював на інших примусових роботах і підпільно виконував священичі обов’язки. Після звільнення 1975-го водночас із цивільною працею владика Дмитерко виконував і свої єпископські обов’язки. Давав різні розпорядження, залагоджував спірні питання з іншими єпископами, готував до висвяти підпільних семінаристів. Загалом за часи підпілля рукоположив понад 65 священиків. Щойно на початку 1989 року єпископ Софрон Дмитерко, ЧСВВ, перейшов на легальне становище, ревно виконуючи свій архіпастирський обов’язок. 7 листопада 1997-го папа Іван-Павло II задовольнив прохання владики Софрона Дмитерка про зречення з уряду єпископа Івано-Франківського за віком і станом здоров’я.
Його наступником став владика Софрон Мудрий, ЧСВВ. Після цього останні роки свого життя владика з підірваним здоров’ям в ув’язнені часто хворів і не міг до кінця свого життя виконувати душпастирські обов’язки. Після довгої та важкої недуги, на 92-му році життя 5 листопада 2008-го о 5.15 ранку єпископ-емерит Івано-Франківської єпархії УГКЦ упокоївся в Бозі. Похований у крипті Катедрального собору. Чин похорону очолював Блаженнійший Любомир Гузар, із котрим співслужили Апостольский Нунцій в Україні, архієпископ Іван Юркович, греко-католицькі владики та представники римо-католицького духовенства. На похоронній Літургії майже увесь храм був заповнений священиками, монахами, монахинями та семінаристами. Були присутні й представники обласної та міської влади, а також численні миряни.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...