Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 18, 2019

Де шукати серце Самбора?

Автор:

|

Жовтень 03, 2013

|

Рубрика:

Де шукати серце Самбора?

Зі Львова в Карпати веде три шляхи. Ліворуч – Стрий, Болехів, Долина, прямо – Дрогобич із його численними передмістями, а направо – Самбір, за яким через Ужоцький перевал лежить найкоротша дорога до Ужгорода. Залізниця тут також роздвоюється: одна гілка веде в столицю Закарпаття, інша – в Хирів і далі в Польщу, і саме по ній в’їхав на територію Галичини бравий солдат Швейк, який у сусідньому від Самбора Фельштині (нині Скелівка) невдало приміряв мундир російського вояка-втікача й потрапив у полон до своїх. Але нам – у Самбір.

Плутанина зі… Самборами
Історія міста – цілком типова для Галичини, не рахуючи його походження: відомий з 1071 року, після розорення Батиєм Самбір був перенесений на нове місце, але й первісне місто вижило, тому за 15 км від, власне, Самбора є ще й Старий Самбір .
На місці сучасного ж Самбора було розташоване селище Погонич, у яке й прийшли переселенці зі Самбора після навали татар 1241-го. Погонича, на відміну від Самбора, татари не знайшли, тому він і залишився недоторканим.
Починаючи з 1390-го Погонич стали називати Новим Самбором, а із часом за ним закріпилася назва «Самбір». А той Самбір що був спочатку, своєю чергою, став Старим Самбором. Ось така невелика плутанина.
Звідки ж узялася в міста така назва? Варіанти є різні. Можливо, вона пішла від племені саборів. Або від «самборза» (стовп), як називали в європейському середньовічному оборонному будівництві вежі-донжони. А може, і від чогось іншого, точно сказати ніхто не може.

Чиє б не було, а росло…
Як би там не було, місто перебувало то в складі Галицько-Волинського князівства, то під рукою польських королів. 1390 року місто отримало право на самоврядування – Магдебурзьке право.
Самбір переходив на деякий час і до різних польським вельмож, перший із яких – Спітко з Мельштина — і посприяв початку розвитку міста в 1390 році, а інший, Кшиштоф Одровонж-Шидловський , укріпив його 1530-го валами, ровами та стінами.
У місті був і замок, спочатку — дерев’яний, що згорів 1498 року при нападі татар на місто, а потім — і кам’яний, від якого зберігся тільки так званий мисливський будиночок. Того разу спопелів не тільки замок, а й ратуша, теж дерев’яна, і багато будинків. Нова ратуша була спочатку одноповерховою з невеликою вежею, а потім, після чергової пожежі, городяни збудували нинішню — із вежею заввишки 40 метрів.

Мощі святого й органний зал
З 1553 року місто стає власністю Бони Сфорци, добре нам знайомої за Кременцем. Вона починає свої реформи зі заборони для євреїв торгувати в місті, а українцям дозволяє побудувати власну церкву. Тоді ж українцям дозволили займатися ремеслами та жити у місті — але лише на вулиці Руській.
Так у місті появилася церква Різдва Пресвятої Богородиці. Попервах — дерев’яна, а пізніше, із 1738 року, — і кам’яна. 1738р. До новозведеної святині було перенесено чудотворну ікону Самбірської Богоматері зі старої дерев’яної церкви, а у дзвіницю — дзвін, виготовлений ще 1631-го. 1893 року церкву було відреставровано ззовні за гроші, надані для цього Петронелею Ревакович, а 1894-го – помальовано всередині. У підземеллях зберігаються тлінні останки фундаторів церкви та перемисько-самбірського єпископа Антонія Шептицького, який помер 8 червня 1779 року.  Зараз саме в цій церкві покояться останки святого Валентина. До Самбора вони були перенесені 13 травня 1759 року за рішенням Ватикану, а доти зберігалися в Римі, на цвинтарі святої Прісцилли.
Поруч із церквою з мощами святого Валентина стоїть костел Святого Станіслава, який раніше належав до монастиря бернардинців. Сама обитель була заснована 1751 року, зараз у її приміщенні розмістилося училище культури. Учнів там небагато, але поки що ще є. З училища можна пройти в костел, де тепер облаштовано зал органної музики. Зал —, але, за відгуками працівників училища, має прекрасну акустику.

Пам’ятка архітектури загальнодержавного значення
У списку жертв татарського нападу 1498 року виявився й дерев’яний костел Усікновення глави святого Іоанна Хрестителя. Але на його місці був побудований кам’яний, який ми можемо побачити й зараз. Щоправда, з урахуванням кількох пожеж, реконструкцій і перебудов.
Це – найстаріша споруда в центрі Самбора. Костел базилікального типу, названий на честь Іоанна Хрестителя (XVI ст.), привертає до себе увагу вже з першого погляду. Він занесений до Реєстру пам’яток архітектури загальнодержавного значення. На фасаді є напис “1530”, і вважається, що саме тоді почалося будівництво храму на місці дерев’яного костелу. Та й новозведений храм не раз руйнувався, він горів і 1637-го, і 1846 року.
Протягом 1886-1888 рр. костел реконструюють, оформляють інтер’єр, встановлюють вітражі і прикрашають куванням. Наприкінці ХХ ст. біля костелу споруджують плебанію, починає діяти школа. При костелі працював шпиталь, але будівля до нині не збереглася. Колись біля нього знаходилося кладовище, на сьогодні вціліла лише одна могила священика Анджея Баргеля. Зараз приміщення використовується музеєм “Бойківщина”.

Дарина Галицька

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...