Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 20, 2019

Що повідали «Німі ночі» в Одесі

Автор:

|

Липень 05, 2012

|

Рубрика:

Що повідали  «Німі ночі» в Одесі

Завершився міжнародний фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі», започаткований в Одесі три роки тому Благодійним фондом імені Івана та Юрія Лип. Він ще раз засвідчив, що цьому святу творів раннього кінематографа немає рівних у Центрально-Східній Європі. Упродовж трьох днів просто неба на причалі яхт-клубу Одеського морвокзалу було представлено п’ять відреставрованих класичних німих стрічок світового кіно в супроводі спеціально написаних саундтреків у виконанні музичних колективів з України, Великої Британії, Італії, Польщі та Німеччини.

Особливе зацікавлення в одеської аудиторії викликав показ забороненої в радянську добу української стрічки «Мірабо» (1929) режисера й сценариста Арнольда Кордюма, який на той час працював на Ялтинській кінофабриці. Цей фільм — про найзагадковіший період революційних подій 1919 року. Дія відбувається в окупованій військами Антанти Одесі. Місто поділене на зони впливу, цивільна адміністрація — у руках білих офіцерів, військова — у французьких вояків. А в цей час одеське анархо-більшовицьке підпілля розгорнуло підривну роботу «Іноземної колеґії» на чолі з Жанною Лябурб, яка очолила пацифістську аґітаційну кампанію серед французьких моряків. Одеса, що стала в ті дні останнім прихистком російської інтелігенції й першим містом, звідки починається її еміґраційна одіссея, перетворилася на місце жорстокої сутички кількох розвідок — білої, антантської, уенерівської й більшовицької.

Цей фільм нерідко називають українською відповіддю на стрічку Сергія Ейзенштейна «Броненосець «Потьомкін». Це — аванґардистське кіно, створене за допомогою експериментального монтажу. Напрочуд динамічні сцени на Потьомкінських сходах і на борту військових крейсерів талановито змонтовані Кордюмом під очевидним впливом Ейзенштейна. Хоч «Мірабо» висвітлює пролетарську солідарність моряків французького військово-морського флоту з революціонерами Росії, та в прокат він не потрапив. Його було оголошено формалістичною стрічкою.

Така ж доля спіткала й фільм Миколи Шпиковського «Шкурник» (1929). Ця авантюрно-пригодницька комедія зовсім не характерна для свого часу. У ній висміяно бюрократизм, фанатичність і абсурдність більшовиків і клептократичну пихатість білих. У відверто саркастичних тонах змальована революційна аґітація червоних. Тож не дивно, що радянська влада побачила в цьому кінофарсі карикатуру на себе й заборонила фільм як шкідливий і заледве чи не антирадянський.

Понад 80 років стрічки пролежали в спецсховищах і були відомі тільки фаховим кінознавцям, та й то більше з оповідей. Реставрацію плівок, наданих російським Держфільмофондом, провели на Київській кіностудії імені Олександра Довженка 2012 року. Музичне оформлення «Мірабо» — Durban Poison (Німеччина). Це проект одного з провідних тубістів Європи, виконавця й композитора Клауса Бургера та флейтиста й електронщика Матіаса Шнайдера-Холлека. Музику до «Шкурника» створив композитор, мультиінструменталіст Марчін Пукалюк (Польща). Тож тепер, через 80 років небуття, відбулися ці дві світові кінопрем’єри.

Цікавою подією став і показ шедевра зірки російського дореволюційного кінематографа Івана Мозжухіна «Палаюче вогнище» (1922). Це є безумовний шедевр справжнього майстра кіно, у якому він виступив як режисер, автор сценарію та виконавець головної ролі. Неймовірна суміш мелодрами, комедії й сюрреалістичного експерименту стала для Мозжухіна водночас і зізнанням у любові своїй новій батьківщині — Парижу. Фільм озвучив відомий одеський джазмен, композитор і мультиінструменталіст-імпровізатор Юрій Кузнецов. Показ цієї стрічки на фестивалі було присвячено пам’яті актриси Наталії Лисенко, яка виконала в ньому головну жіночу роль. Ця видатна українська й французька актриса народилася в Миколаєві, у сім’ї громадського діяча Андрія Лисенка, рідного брата українського композитора Миколи Лисенка.

Заключним акордом фестивалю «Німі ночі» став концерт відомої німецької співачки родом зі Львова Мар’яни Садовської, яка представила свою нову програму Odessa Underground. Це — пісенний проект, де поєдналися міський фольклор, романси й еміґрантські пісні першої половини та середини минулого століття. Співачка, що уславилася виконанням українських народних пісень, цього разу зважилася на сміливий експеримент у формі театральної моно-вистави. Проект Odessa Underground згодом вийде окремим музичним альбомом.

Тож фільми, сучасна музика, вокальний концерт і ще виставка робіт польської художниці Ольги Чернявської, що розповідає про Дзиґу Вертова, який саме в Одесі зняв свій найкращий німий фільм «Людина з кіноапаратом», і склали програму третіх міжнародних «Німих ночей». Багато нового й цікавого повідали вони шанувальникам мистецтва.

Сергій Горицвіт

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...