Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Apr. 24, 2018

Самотній поет Олекса Стефанович у Баффало

Автор:

|

Жовтень 13, 2016

|

Рубрика:

Самотній поет Олекса Стефанович у Баффало

Олекса Стефанович

Літератор Олекса Коронатович Стефанович народився 5 жовтня 1899 року у с. Милятині Острозького повіту на Волині в родині православного священика. Закінчив духовну школу в Клевані 1914-го, а потім і духовну семінарію в Житомирі 1919-го. У 1920-1921 рр. він учителював у с. Садки. З 1922-го мешкав у Празі.
У 1922-1928 рр. юнак навчався на філософському факультеті Карлового університету, 1930-го захистив докторат із філософії (тема дисертації — «Метлинський як поет»). У 1928-1930 рр. викладав на філософському факультеті Українського вільного університету. У 1939-1941 рр. працював домашнім учителем.
1944-го, коли до Праги підійшли радянські війська, Олекса, рятуючи власне життя та волю, залишає столицю Чехії й еміґрує до Німеччини, де живе аж до 1949 року, а відтак перебирається до Америки у м. Баффало (штат Нью-Йорк). Працював на фабриці, після виходу на пенсію 1962 року став учителем в українській православній суботній школі.
Помер Олекса Стефанович 4 січня 1970 року в тому ж таки Баффало, і похований там, але був перепохований на цвинтарі у Бавнд-Бруку. Життя літератора й освітянина було сповнене постійних духовних пошуків і глибоких роздумів. Він жив дуже самотньо, коло його знайомих і товаришів було обмеженим і вузьким, відчуття страху та манія переслідування з боку радянської влади до самої смерті не залишали Олексу.
Він друкувався в «Новій Україні», «ЛНВ», «Пробоєм», «Христовому шляху», «Новому шляху», «Христовому голосі» тощо. Випустив збірки поезій: «Поезії» (1927), Stefanos І (1938) і «Зібрані твори» (1975), що містить недруковані збірки Stefanos II, «Кінцесвітне» та «Фраґменти». Хоч Стефанович і належав до празької групи, його творчість була позбавлена характеристичного для цього кола волюнтаризму. Поетична творчість літератора живилася спогадами про елегійні волинські краєвиди, постаті минулого (історичні чи міфологічні) і трагічні картини історії й сучасності. Ці тематичні площини були пронизані двома силами, які розривали творчість Стефановича, — поганством (з обертонами еротики) та християнством, яке домінувало в пізнішій творчості поета та часто сягало містичних вершин.
Основною характеристикою стилю Олекси була його дуже індивідуальна поетична мова, базована на вживанні архаїзмів і неологізмів (також творених в архаїчно-ритуальному дусі) та на своєрідному синтаксисі. У ранній творчості Стефановича переважають романтично-символістичні елементи (образно споріднені з народною творчістю), у пізнішій його мова стає рубаною та загостреною, поет часто ламає ритміку в різких спадистих каденціях, що дає відчуття рокованості, кінецьсвітності й апокаліптичності. Олекса Стефанович, філософ за своєю мистецькою натурою, заглиблювався думкою та почуттям у внутрішній сенс ідеї державності, звертався до перших її витоків та проектував це на сучасну добу. Так, через усю двадцятирічну творчість поета проходить образ язичницького бога Перуна, що є символом ідеї української державності, утвердженням її безсмертності й усепереможності. Попри те, що Стефанович жив і писав на еміґрації, Україна залишалася центральним образом його творчості. З далеких країв він спостерігав за життям Батьківщини, за тими перипетіями, які вона переживала. І це знайшло відгук у його творчості.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...