Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 22, 2018

Знищена краса. Обласний чиновник вирішив, що неоготична башта не варта уваги

Автор:

|

Січень 19, 2012

|

Рубрика:

Знищена краса. Обласний чиновник вирішив, що неоготична башта не варта уваги

Невеличке село Іванківці, що у Бердичівському районі Житомирської області й населення якого становить 683 особи, може похвалитися пречудовими пам’ятками архітектури. Точніше, могло. Бо ті 683 жителі примудрилися якимось чином майже вщент знищити їх.

Ідеться про колишній манеж, де свого часу дуже відомий колекціонер живопису Марцелі Журовський тримав скакунів власноруч виведеної арабсько-англійської породи, які неодноразово вигравали престижні перегони в Європі. Власне, нині зруйнований манеж є лише частиною маєтку цього польського поціновувача прекрасного, що постав у Іванківцях приблизно в 1820-х роках. Спершу для дідича звели двоповерховий дім, поруч із яким побудували гостьову офіцину (флігель).

А за чудовою традицією тих часів резиденцію прикрасили парком зі штучним ставком і садом з оранжереями, де дозрівали різноманітні екзоти. Ці роботи виконав уславлений садівник ірландського походження Діоніз Мак-Клер, який зробив собі ім’я, озеленивши численні магнатські резиденції Волині й Поділля.

На жаль, не відомі прі­звища майстрів, які займались оздобленням інтер’єрів садиби Журовського, але в будь-якому разі вони були неабиякими професіоналами. У цьому й сьогодні ще можна переконатися, завітавши до середньої школи, яка займає колишній маєток.

У трьох залах частково збереглась розкішна ліпнина. Праворуч від вестибюля, у колишньому Білому покої (нині учительська), на стелі вціліли зображення лір, смоло­скипів і сагайдаків зі стрілами.

Утім, каміна, який був тут колись, уже нема. Залишились прикраси у вигляді декоративного фриза та розетки в одному з класів, який називався Малим покоєм. На найбільше подивування заслуговує колишній Великий салон, де на стінах і стелі вціліла ліпнина в стилі ампір із зображенням вінків, левів і листя аканта. Саме в ній Марцелі Журовський розмістив близько 150 живописних полотен, які він збирав кілька років. Колекція складалась із картин фламандських, французьких і німецьких майстрів, просте найбільша її частина була представлена італійцями всіх без винятку тогочасних апеннінських художніх шкіл. Там були Бассано, Феррарі, Веронезе, Герціно, Ланфранко та ін.

Мандрівник Александр Пшездецький писав: «Не зважай ані на великий парк Мак-Клера, ані на чудову архітектуру палацу. Якщо ти є шанувальником мистецтв, попроси провести тебе до салону з картинами, замкнись там, і пий солодкі враження від цієї краси».

Ще одним доказом значущості іванковецької збірки було те, що великий князь Тосканський, прагнучи збагатити відому галерею Уффіци у Флоренції, пропонував Журовському 12 тисяч франків за чудовий автопортрет фламандського живописця Альберта Циупа, проте отримав відмову.

Після смерті палкого колекціонера (приблизно в 1875 році), його син Еуґеніуш Журовський перевіз більшу частину картин батька до іншого маєтку в село Лисоводи (Городоцький район Хмельниччини), проте кілька картин залишались в Іванківцях до 1917 року, коли вони, вірогідно, були вкрадені злодіями разом з іншим цінним рухомим майном.

Що ж до манежу, то він був споруджений значно пізніше за садибний будинок і флігель і представляв уже не класицизм, а неоготику. Окрасою споруди, як, між іншим, і всього села, була висока декоративна башта. Головний архітектор Бердичівського району Ніна Клименко привозила до села головного архітектора області Віктора Мединського, пропонуючи йому взяти на державний облік як пам’ятку архітектури комплекс маєтку Журовського загалом і манеж зокрема. Утім, чиновник вирішив, що неоготична башта з декоративними зубцями-мерлонами і сліпим аттиком не заслуговує на увагу. Тож у манежі громада тепер зберігає зерно, а башта, покинута напризволяще, валиться собі…

Віталій Стечишин

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...