Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Apr. 21, 2019

Уся суть Дрогобича — у солі

Автор:

|

Квітень 17, 2019

|

Рубрика:

Уся суть Дрогобича — у солі
Соляна копальня

Дрогобич — затишне місто, з цікавими архітектурними історичними будинками, місто колишніх магнатів і вихідців сьогоднішніх «олігархів», юності Івана Франка та творчості Бруно Шульца, багатовікової традиції варіння солі. Це місто дійсної, невигаданої історії, легенд і цікавих особистостей, що залишили унікальний спадок сучасності. На гербі міста зображено дев’ять топок солі. Саме такими мірками колись продавали сіль, а тепер видобуток цього стратегічного смакового інгредієнту у Дрогобичі опинився під загрозою.
Річ у тім, що за інформацією Мінагрополітики, у віданні якого перебуває завод, «Дрогобицький завод включений до Переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017-2020 рр., у т. ч. тих, що можуть бути приватизованими після внесення змін до актів законодавства, який затверджений урядом та є складовою частиною стратегії реформування державних підприємств». Торік приблизно у цей же час державне підприємство «Солевиварювальний Дрогобицький завод» кілька місяців не працював через судові колізії з Державною службою геології та надр. Остання позбавляла завод спецдозволу на видобування надр за нібито недопущення її працівників на перевірку. Хоча територія заводу нагадує радше прохідний двір.
Тепер завод перебуває у дуже занедбаному стані, його розкрадають на металобрухт, він занепадає, його руйнують погодні умови та час. Люди, котрі працюють на цьому підприємстві за мінімальні гроші — а це два з половиною десятка осіб — дивом підтримують виробництво, часто альтруїстично і десь підсвідомо хочуть зберегти це автентичне виробництво солі галицького Дрогобича. Їх болить цей процес занепаду.
«Ніхто нічого не робить, жодної копійчини не вкладає, ви самі все бачите. Стара коняка з возом і старий дід допомагають перевозити сіль на склад, а як занедужають, тоді ми на тачках, — розповідає старший працівник. — Нашу сіль люблять, ропу до Львова возять — хліб печуть, бо вона добра: домішок немає. Коли то зміниться? Я вже десяток років тут, а все, як було. Хіба туристів стало більше».
Видобуток солі (з літри розсолу отримують приблизно 300 г солі) став туристичним брендом Дрогобича, людям цікаво побачити, як видобували сіль з ХІІІ століття і зараз також використовують спосіб виварювання соляної ропи. На території заводу досі працює соляна 50-метрова шахта, збудована 1473 року, для виварювання соляної ропи. Гасло «Дрогобич — у ньому вся сіль» використовують зараз екскурсоводи у своїй практиці, залучаючи більше туристів до стародавнього галицького міста. За словами керівника інформаційно-туристичного центру Дрогобича (комунальне підприємство) Ігоря Чави, «Дрогобицький солеварний завод» — це унікальний туристичний об’єкт, який немає аналогів в Україні. Тому дрогобиччани хочуть, аби цей завод був у власності міста».
Чому б довкола дрогобицької солі не вибудувати цілу низку туристичних послуг. Сувеніри, екскурсії, у тому числі у шахту, а це розвиток інфраструктури, готельного бізнесу, сфери послуг, покращення транспортного сполучення, додаткові надходження у місцевий бюджет.
«Це підприємство державної власності. Місто Дрогобич немає до нього жодного стосунку, — розповідає міський голова Дрогобича Тарас Кучма. — Але це підприємство — душа нашого міста, це підприємство, навколо якого зароджувалося наше місто, навколо якого розросталось і дякуючи якому, мабуть, наше місто почало існування. Для нас це підприємство є важливим. Ми пропонуємо, щоб держава передала це підприємство в комунальну власність, щоб ми могли з нашого бюджету вкладати туди гроші і робити так, щоб воно ожило. Зрозуміло, що державі воно зиску жодного не приносить і промислового видобутку солі за тисячу років тут уже не буде. Але є інший — туристичний напрямок привабливості цього підприємства і нічого не треба зупиняти, адже сіль можна продавати тоннами, а можна продавати по кілька грамів. І наша сіль варта того, щоб її цінували, адже вона добувається методами, які були тисячу років тому. Це наше рідне і містяни Дрогобича готові вкладати туди гроші як у туристичний об’єкт, аби всі побачили, що таке дрогобицька сіль. Ціна питання — лише політична і добра воля держави, щоб передати місту в оренду чи будь-яким іншим способом у власність Дрогобича. Ми боролися за те, щоб виключили це підприємство зі списків приватизації. Тепер стоїть ряд юридичних питань стосовно передачі з державної власності на міський баланс. Натомість є чимало тих, хто хоче викупити підприємство, якому належить велика площа землі (майже сім гектарів) у центрі міста. Це дуже ласий шматок і ним зацікавлені деякі високопоставлені та заможні люди, котрі вдаються до різних планів, і ми маємо протистояти. Зараз на території заводу археологи знайшли артефакти і проводять дослідження».
До 2020 року залишилося небагато часу, щоб визначитися з долею солевидобувного заводу у Дрогобичі і чи стане його територія привабливим туристичним об’єктом, зі збереженими артефактами й екскурсійними стежками у соляні копальні, можливо, оздоровчим комплексом. Чи все ж процес «прихватизації» покрає територію на ділянки під забудову, які відберуть у дрогобиччан їхню історичну сіль?

Наталія Боруцька, «Вголос»

About Author

Meest-Online

Loading...