Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 28, 2020

Українська Венеція на Одещині

Автор:

|

Листопад 10, 2016

|

Рубрика:

Українська Венеція на Одещині

Вилкове

«Українська Венеція» — виправдано чи ні, але часто саме так, гучно й красномовно, називають одне невеличке місто на Одещині. Звісно, на вулицях Вилкового не почуєш італійської, проте дещо тут таки варте уваги вдячного слухача. Найкраще тут чутно воду, адже вона — повсюди.
Місто Вилкове розташовано в гирлі Дунаю, в Кілійському районі Одеської області. Засновано близько 270 років тому старообрядцями, або липованами, котрі досі складають більшу частину жителів міста. А два з трьох храмів Вилкового — липованські. Цього разу я потрапила в місто на свято — Успіння Богородиці. І, варто сказати, здавалося, ніби всі жителі цього дня висипали на вулиці та йшли до церков. Серед парафіянок не було жодної у штанах, короткій спідниці, з відкритими плечима чи навіть руками. Це забороняють суворі релігійні липованські настанови та традиції, збережені до наших днів.
«Де ж тут Венеція?» — здивується людина, котра вперше потрапить до міста. Церкви, великий базар, звичайні, хоч і вузенькі вулиці, та й навіть морський вокзал — усе це навряд чи здивує пересічного туриста. Він не дивуватиметься рівно до того часу, доки не потрапить до старої частини міста. Варто тільки запитати в когось із місцевих, і вам одразу запропонують «поплавати». Замість вулиць тут — канали або, як їх називають вилківчани, єрики, а для пішоходів — невеликі місточки чи маленькі дерев’яні кладки, на яких ледь можна втримати рівновагу. Тут навіть за хлібом до крамниці пливуть на човні, а не їдуть на автомобілі чи йдуть пішки. І цим пишаються.
Взагалі, гордість за свою унікальну малу батьківщину — невід’ємна частина кожного вилківчанина. Чи займаються вони рибальством, чи вирощують на одному з островів полуницю, чи роблять вино з винограду «Новака» — будь-що, пов’язане з містом і його унікальністю, викликає в місцевих жителів почуття гордості. І це не дивно.
Тут, мабуть, найкраще видно, якою різноманітною та багатою є Україна. Наприклад, коли пливеш Дунаєм до «нульового кілометра», де річка впадає в Чорне море, — прямуєш до місця, де зустрічаються дві великі й добре знайомі тобі води, і біля майже досягнутої цілі відчуваєш, як запах прісного Дунаю перебиває солений запах Чорного моря. Тут відчуваєш велику та чудову силу водної стихії.
Ось чому вони — жителі цього унікального куточка України — пишаються. А ще цінують. Бо живуть на воді, завдяки воді й, здається, заради неї. Навіть враховуючи популярність місцевого вина, істина в місті Вилкове далеко не в ньому. Тут істина — у воді.

Христина Петренко, «День»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply