Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 20, 2019

Церква-воїн у Сутківцях. Невеличке подільське село володіє справжньою «перлиною» давньої архітектури

Автор:

|

Листопад 10, 2011

|

Рубрика:

Церква-воїн у Сутківцях. Невеличке подільське село володіє справжньою «перлиною» давньої архітектури

На пагорбі посеред села Сутківців, що на Хмельниччині, стоїть дивовижної краси споруда — одразу й не скажеш: чи то замок, чи то церква… Насправді ж так воно і є, це — Покровська церква-фортеця, збудована багато століть тому, коли Поділля було ще мішенню для татарських набігів. Цікаво, що на сусідній горі, через річку Ушицю, видніються руїни ще однієї твердині. В одному селі — і два замки? Чи не забагато?!

Якби не ті татари…

Село Сутківці — дуже старе. У XIV ст. на замковому пагорбі було городище, укріплене з північно-західного боку кам’яною оборонною стіною. 1407 року ці землі Великий князь Литовський Вітовт дарує Хотькові Кроату, угорцю за походженням, «за його вірну службу — на віки вічні йому, і його дітям, і його намісникам» з обов‘язком служити «копієм і двома стрільцями». Його онук Федір, який уже величав себе Сутківським, у другій половині ХV ст. упритул до старих укріплень звів нову, муровану, твердиню. До кінця століття замок уже мав солідний вигляд — прямокутник із потужних мурів(60 х 66 метрів), по кутах якого стояли п’ятигранні вежі. В’їзд до фортеці захищала в’їзна брама. По периметру стін було викопано рови завширшки 15 метрів. За історичними даними, 1567 року замок був дуже поруйнований. Це й не дивно: цією місцевістю, а село входило тоді до Кам’янецького повіту Подільського воєводства Речі Посполитої, частенько прокочувалися хвилею татарсько-турецькі орди. Згодом Сутківці дістаються в посаг вінницькому старості Олександру Балабану. Той відбудовує й навіть зміцнює знищений татарами замок. Проте дуже скоро потреба у фортеці відпадає — і замок руйнується.

Перебудована фортеця?

Якщо від сутківської фортеці залишилася руїна, то її ровесниця — Покровська церква — виглядає, як на свій вік, вельми непогано — ніби справжній замок. Зрештою, вона ним і є, адже спеціально була побудована у вигляді твердині — на два поверхи: у нижньому розміщено храм, а верхній служив з оборонною метою. До основної будівлі з чотирьох боків прилягають могутні півкруглі башти, нижні яруси яких мають по 5 амбразур, а верхні оперезані великою кількість бійниць. Пораховано, що церква мала 95 бойових точок! Ширина стін теж говорить сама за себе — майже 1,7 м. Усередині однієї зі стін навіть влаштовані сходи на другий поверх.

Деякі дослідники вважають, що спершу то була справжня фортеця, яку перебудували під церкву після зведення в Сутківцях нового укріплення — повноцінного замку. Але коли саме вона була споруджена й коли була освячена, історики з архітекторами сперечаються донині. У багатьох довідниках дата її побудови подається під 1476 роком. Але це — дата, яка була виявлена на одному з її дзвонів.

Усе, як колись

Ця красуня могла зникнути з мапи пам’яток української держави. Нині важко повірити, але в 1960-ті роки церкву цілком серйозно хотіли виключити з реєстру пам’ятних споруд України. На щастя, такого вандалізму не допустили навіть у ті роки. Радянська епоха була досить жорстокою до церкви-воїна, а реставраційні роботи у 2000-х роках — надто довгими та непевними. Так, аж до 2008-го тут стояла псевдоросійського стилю дзвіниця, знизу — мурована, зверху — дерев‘яна. Храм змінив свій вигляд на псевдоросійський іще під час реконструкції 1903 року. Саме тоді було втрачено ґонтовий стрімкий середньовічний дах (його видно на старих світлинах храму), замість якого надбудували псевдоросійську баню. Тепер ситуація потроху змінюється на краще: на трасі Житомир—Чернівці стоїть покажчик до церкви-фортеці, сама споруда має новий ґонтовий дах, відновлений за історичними формами, за станом будівлі наглядає священик. А ще подейкують, що якась турецька компанія зацікавилася відродженням сутківського замку! Начебто планують його відбудувати, усе як має бути — чотири вежі й стіни.

…і Каліостро — на додачу

До речі, про сутківську твердиню існує багато леґенд. Так, розказують, що на замчищі, на горі біля башт, у великі релігійні свята можна вгледіти гурт людей у білих опанчах (це старовинний верхній одяг, щось на кшталт широкого плаща з каптуром) і кожухах. Що то за примари, відгомін яких часів — ніхто не знає. Особливо часто їх бачать начебто на Великдень, тоді навіть буває чутне під землею гудіння святкових дзвонів: якщо стати навколішки та притулитися вухом до землі. Але говорять також, що не всім дано побачити ці видіння, а лише щасливій та чистій душею й добрій серцем людині.

Чим ще цікаві Сутківці? У записах відомого історика й краєзнавця Єфима Йосифовича Сецінського є згадка про те, що на початку ХIX століття у тодішнього господаря Сутківців Тадея Грабянки, масона, шанувальника містики й спіритизму, деякий час гостював великий авантюрист граф Каліостро. Для Грабянки він видобував «філософський камінь» і еліксир вічної молодості, а також на прохання графа розробив для майбутніх українських лож особливий ритуал «Непереможного Скіфського Сонця». За деякими свідченнями, у цьому ритуалі успішно та плідно працювали чотири капітулярні філософські ложі українських вільних мулярів. А український письменник і філософ-метафізик Володимир Єшкілєв навіть зазначає: «Є підстави вважати, що «проект Каліостро» став першим окультно-політичним проектом української незалежності й, на відміну від проектів масонів-мазепинців середини ХVІІІ століття, не згинув у віках. Не забувся, не загубився, не виродився у забавки самозванців і дурисвітів». Але то вже інша історія…

Дарина Галицька

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...