Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Jan. 18, 2018

Церква, де знімали трилер «Вій» за Миколою Гоголем

Автор:

|

Липень 28, 2016

|

Рубрика:

Церква, де знімали трилер «Вій» за Миколою Гоголем

Георгіївська церква

Георгіївську церкву, яка зараз стоїть на узвишші урочища Коронний Замок, вважають чи не найдавнішим храмом селища Седнів, розташованого за 25 км від Чернігова. Седнів називають одним із найперших міст Сіверської землі, бо згадки про нього як про давньоруську фортецю є в «Повісті минулих літ». Зараз від тих часів лишилися тільки рештки валів стародавнього городища. А від пізніших часів — чудові приклади архітектурно-культурної спадщини. Зокрема Георгіївська, або Юріївська церква.
Її будівництво датують ХVІІІ ст., хоча є згадки й про давніший період заснування. Церква дивом збереглася до нашого часу, адже добре відомо, як легко розібрати або спалити дерев’яну будівлю. За період свого існування храм безліч разів горів, що зафіксовано історично, а у 2000-х рр. був приречений зникнути з мапи стародавніх дерев’яних храмів. І так би воно й сталося, якби не старання невтомного, та, на жаль, уже покійного, захисника чернігівської минувшини Андрія Карнабіда, голови Чернігівського обласного осередку Товариства охорони пам’яток. Завдяки його численним клопотанням церкву вдалося вберегти від остаточного руйнування, бо держава віднайшла кошти на її реставрацію.
2000-го реставраційні й опоряджувальні роботи на історичному об’єкті тодішні представники влади призначили виконувати фахівцям із «Чернігівреставрації», а розробку проекту доручили Українському науково-дослідному інститутові «Проектреставрація».
Перший етап реставрації тривав шість років. 2006 року церкву реставрували з поверненням до форм, притаманних їй до перебудови 1852 року, коли розібрали вежі-слупи. Остаточно ж завершили реставрацію 2009-го. Відтак у Георгіївської церкви з’явилися нові деталі, яких не було в старій споруді: обшивка і два додаткові куполи. Як пояснили тоді реставратори о. Тимону, настоятелю храму, котрий того ж року передали громаді Української православної церкви Київського патріархату, обшивка потрібна була для захисту стін від несприятливих погодних умов.
Якщо з цим священик погодився, то дві нові бані викликали запитання, й не лише в нього, а й у багатьох седнівців. Адже стара церква була однокупольною. Утім, як виявилося, справа не лише в обновках реставраторів, а в тому, що храм позбувся своєї унікальності — зі стін зникли стародавні фрески.
Тамара Блинець, матір о. Тимона, котра з часу відновлення храму проводить у ньому екскурсії для туристів, не приховує свого обурення. «Ми не хотіли приймати від підрядників храм, але мусіли, бо його б передали громаді Московського патріархату, — каже Тамара Петрівна. — Після їхньої так званої реставрації були знищені унікальні розписи. Старі колоди просто повикидали та замінили новими».
Дивом уціліло зображення козачка-янгола на одній із колод. За словами п. Блинець, місцева поціновувачка старовини Олена Міден мусила заплатити 50 грн будівельникові, щоб той залишив колоду зі залишками фрески. «Більшість колод підлягали відновленню, — вважає Тамара Петрівна. — Наші предки вміли вибирати дерево для будівництва, тому воно було міцним, відповідно обробленим і служило довго».

Сцена з «Вія»

Сцена з «Вія»

Мабуть, найвідомішою широкому загалу Георгіївська церква стала завдяки тому, що в ній було знято епізоди першого «радянського фільму жахів» — «Вій». 1967 року, коли знімали «Вія», седнівська церква, незважаючи на її занедбаний стан, потрапила в поле зору радянських кінематографістів. Існує версія, що в інтер’єрі Георгіївської церкви проходили початкові зйомки ключових епізодів фільму.
Тамара Блинець стверджує, що саме так і було. «Кінематографістам припав до душі інтер’єр церкви. Вона на той час стояла вже без купола, але козацькі фрески вразили кіношників, — розповідає жінка. — Все, що показували у «Вії», — звідси, крім ікон, які привезли з Козельця».
Якими були стародавні розписи храму, тепер можна побачити тільки на фото. На згадку про унікальні фрески п. Блинець створила при вході до храму Музей старовинної самобутності. Всі експонати — седнівські: від старих фотографій і фотокопій малюнків храму і до скіфських наконечників. «Більшість із цих експонатів знайшла в себе на городі, — хвалиться Тамара Петрівна. — Тут усе дихає історією».
Ще однією проблемою церкви стала погана обшивка, яка, за задумом будівельників, мала б на довгі роки захистити храм від протікань. Натомість у деяких місцях усередині храму з’явився грибок. «Під час дощів церква постійно протікає, — скаржиться п. Блинець. — Тече всюди. А зовні в обшивці такі тріщини, що там оселилася білка, й навіть вивела чотирьох білченят». Жінка переконує, якщо найближчим часом не «підрихтувати» храм, він із часом просто зігниє.

Віталій Назаренко, «День»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...