Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Feb. 19, 2018

Церемоніальна резиденція. Маріїнський палац у Києві — місце візитів сановних персон

Автор:

|

Липень 05, 2012

|

Рубрика:

Церемоніальна резиденція. Маріїнський палац у Києві — місце візитів сановних персон

У середині XVІІІ століття Київ займав невелику територію з населенням близько 30 тис. осіб. Коли 1744 року до Києва прибула імператриця Єлизавета (дочка Петра I), її зачарувало мальовничий древнє місто, побудоване на високому правому березі Дніпра. Єлизавета постановила спорудити палац як київську резиденцію для імператорської сім’ї.

Цілий ансамбль — за п’ять років

Місце для будівництва палацу вона обрала з видом на Дніпро неподалік Печерської лаври. 1750 року почалося зведення палацу в стилі бароко за проектом архітектора Бартоломео Растреллі, а спорудженням будівлі керував його учень зодчий Іван Мічурін. Будувався Маріїнський палац у Києві протягом п’яти років, а його оздоблення було закінчено вже при Катерині II.

Палац складався з трьох корпусів, двоповерхового центрального та двох бокових одноповерхових флігелів, окрасою цього архітектурного ансамблю був Реґулярний сад (заснований Петром I) із теплицями й оранжереями. Перший поверх був кам’яним, і в ньому розташовувалися службові приміщення, у лівому флігелі мешкала прислуга, а в правому містилися кухня, пекарня, кондитерська. На другому, дерев’яному, поверсі було 28 парадних кімнат, прикрашених різнокольоровими шпалерами в позолочених рамах, печами, облицьованими синім кахлем. Підлоги були викладені цінними породами дерева. Житлові приміщення обставили високохудожніми меблями й прикрасили численними дзеркалами. Фасади палацу були пофарбовані охрою, а ліпні прикраси побілені — палац набув урочистого вигляду.

Смуга чорна, смуга біла

Наприкінці XVІІІ й на початку ХІХ століть палац перетворили на резиденцією генерал-губернаторів Київської губернії, першим із яких був Петро Рум’янцев. Катерина II 1787 року подорожувала до Криму, і з січня по квітень замешкала в Маріїнському палаці (вона була першою монаршою особою, що зупинилася в ньому), до її приїзду з Москви привезли меблі, картини, у низці кімнат шпалери замінили на шовкові, що додало інтер’єру пишності. Під час перебування Катерини II проводилися розкішні прийоми, улаштовувалися феєрверки, театральні вистави, бали й маскаради.

Та вже невдовзі в палацу почалася чорна смуга. Спочатку 1812 року згорів його правий флігель, а після війни в палаці був розміщений лазарет для полонених французів. Будівлі було завдано великої шкоди, і знадобився ґрунтовний ремонт. Але нова пожежа в 1819 році не пощадила величної споруди, знищивши другий поверх з усіма парадними кімнатами й зробивши його не придатним для проживання. Залишки палацу в жалюгідному стані були відведені під казарми. В 1830-х від них залишилися жалюгідні руїни, і тільки в 1835-му й аж до 1860 рр. їх орендував Заклад штучних мінеральних вод.

Мало минути ще понад півстоліття, доки Олександр II доручив відновлення Маріїнського палацу в Києві архітекторові Маєвському. 1868 року почалася реставрація будівлі, замість згорілого дерев’яного було надбудовано кам’яний другий поверх, фасади були прикрашені новими архітектурними деталями, відновили скульптурні композиції.

Дві Марії

Дружина Олександра II імператриця Марія Олександрівна зробила чималий внесок у відновлення київського палацу та в оформлення його інтер’єрів, за її бажанням із південного боку палацу був розбитий великий парк (на особисті кошти імператриці). 1870 року відновлення палацу та його реконструкцію закінчили. І відтоді палац був перейменований на Маріїнський, кажуть, на честь імператриці Марії Олександрівни.

З 1915-го в палаці оселилася Марія Федорівна, королева-вдова Олександра III, яка протягом двох років займалася організацією санітарних поїздів, шпиталів і санаторіїв для поранених (є версія, що саме її іменем був названий палац). До революції 1917 року палац використовувався як київська резиденція імператорської сім’ї. Потому в палаці працювали Київська рада робітничих депутатів, Київський комітет РСДРП (б), Раднарком України. Під час громадянської війни в ньому розміщувався штаб військового округу.

Під час Другої світової війни попадання фугасної бомби в центральну частину Маріїнського палацу спричинило великі руйнування. Після війни, в 1945—1949 рр., проводилася відбудова та реставрація палацу за проектом українського академіка архітектури Альошина. Знову відбудований і відреставрований, Маріїнський палац з 1949 року став гостьовою урядовою резиденцією.

І домовик на додачу

В 1979—1982 роках палац знову реставрували (автором проекту реставрації була Ірина Іваненко). Проводились ретельні дослідницькі роботи для відтворення початкового вигляду палацу, максимально наближеного формами до архітектури Расстреллі. Палац оформлений старовинними меблями, відтворена паркетна підлога із цінних порід дерева, що вражає високою майстерністю й красою малюнка, ліпнина та позолота, старовинні картини відомих художників і нові,стилізовані під старовину, у деяких залах збереглися фраґменти настінного живопису, виконаного художником К. Алліауді, підбиралися колірні відтінки штор, меблів, стін, відповідні первісному вигляду палацу, старовинні люстри й світильники чергуються зі сучасними й зробленими під старовину, усе разом це створює інтер’єр, гідний прийому королів, президентів, вищих чинів і санів інших держав.

Після набуття Україною статусу незалежної держави в 1991 році Маріїнський палац став офіційною парадною резиденцією президента, у його Білому залі проводяться саміти, офіційні прийоми на вищому рівні, церемонії вручення вірчих грамот послами іноземних держав, нагород, зустрічі іноземних делеґацій, а також інавґурація президента України. На другому поверсі палацу — 25 залів, кожен із яких виконує свої функції (у Зеленому залі проводяться розширені засідання, у Блакитному спілкуються наодинці глави держав).

До слова, у цьому залі відбувалися містичні явища. Двічі падала картина зі стіни. При перевірці троси та кріплення не мали пошкоджень. Тоді запросили сліпого чаклуна Григорія Фудіма, який виявив згусток біоенерґії (щось на зразок придворного домовика) і переселив його в камін. Добрим людям, за словами чаклуна, боятися нічого, ну а погані одразу відчують його неприязнь. Наприклад, дві пані під час прийому розлили собі каву на сукні. А охоронці розповідали, що, якщо засинали на посту, їх щось будило, та вони нікого й нічого не бачили.

 Дарина Галицька

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...