Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 17, 2018

Скала над Збручем

Автор:

|

Жовтень 26, 2011

|

Рубрика:

Скала над Збручем

Замок розташований на високій скелі на правому березі річки Збруч. Із трьох боків природний захист забезпечує річка та її стрімкі скелясті береги. З єдиного доступного південного боку — глибокий рів, кам’яний мур із виступаючою напівкруглою пороховою вежею. Поряд із нею — в’їзна брама, ді­статися до якої можна було лише через підйомний міст… Упоперек замкової території розташований двоповерховий палац прямокутної форми, що розділяв внутрішнє подвір’я на господарське й парадне.

Королівський населений пункт

Давня назва замку — Скала над Збручем. Поселення при ньому відоме із часів Київської Русі. Перший дерев’яний замок, на думку багатьох дослідників, був збудований на місці давньоруського городища та зруйнований монголо-татарським нашестям. 1331 року тогочасні власники Поділля литовські князі Коріятовичі звели кам’яний замок. 1393-го його здобув литовський князь Вітольд.

Скала в ті роки є королівським населеним пунктом. В 1443-му містечко отримує маґдебурзьке право й стає повітовим центром Кам’янецького староства із замком як оборонно-житловим осередком, за історичними джерелами в поданні Михайла Грушевського — потужною фортецею.

Але 1485 року кримський хан Менґлі I Герей з усім належним сумлінням підійшов до руйнування містечка. Аби якось зарадити тому нещастю, польський король звільняє Скалу від податків на п’ять років. Цю операцію королю доведеться повторювати кілька разів, щоразу додаючи терміни податкових канікул.

Наче фенікс — із попелу

На початку XVI століття внаслідок майже щорічних татарських навал (1502, 1503, 1507, 1511, 1513 рр.) замок у Скалі вкрай занепав. Отож після численних розорень король Сігізмунд I передає в 1515-му нещасний замок кам’янецькому старості Станіславу Лянцкоронському. Воєначальник посилив його гарнізон та арсенал гарматного озброєння. Буквально наступного року, під час наймасовішої від початку

XVI ст. татарської навали, місто і замок палять дощенту. Шляхтичу доводиться відбудовувати твердиню чи не з нуля, але татари ще кілька разів плюндрували її, а напад волохів у 1538-му остаточно понищив фортецю.

Якісно нова перебудова в Скалі розпочалася в середині XVI ст. і здійснювалася за модерною новоголландською системою замків бастіонного типу з потужним артилерійським озброєнням. Твердиня була захищена скелями та річкою з трьох боків і лише з півдня була доступна. Із цього боку викопали глибокий рів, запустили в нього води Збруча, звели кам’яні стіни, в’їзну башту з підйомним мостом і монолітну порохову вежу. Замок став гордістю й символом міста. На міській печатці 1531 року є його зображення.

1620 року Скалі довелось витримати облогу турецької армії, яка розгромила перед тим польське військо на Цецорі. І хоча фортеця була суттєво пошкоджена попередньою облогою волохів, захопити її туркам не вдалося. А от 1648-го козацькі війська Богдана Хмельницького таки здобули твердиню й вигнали звідти польський гарнізон, виправивши цим історичну несправедливість. Значних руйнувань замок зазнав у 1657 році, коли ним заволодів трансільванський князь Д’єрдь II Ракоці. А після захоплення 1672-го турками Поділля замок у Скалі остаточно занепав і вже не відбудовувався.

У красі та величі

Лише в середині наступного XVIII століття занедбана Скала потрап­ляє в добрі руки. 1753-го старостою стає шляхтич Адам Тарло. На місці руїн він будує бароковий палац, оздоблений білокам’яним декором, для будівництва якого використовувалися матеріали стін фортеці. Навіть нині за декором віконних ніш, дверних проходів і стін можна уявити всю велич і красу палацу, залишки якого ми, власне, і можемо бачити. Так, залишки, бо вже за короткий час новобудова згоряє. У літописі за 1765 рік є згадка, що «…через кілька років після закінчення реставрації палац спалено вогнем блискавки і зараз він стоїть пустий, а особливо знищено бічні прибудови». Після такого багатовікового нещастя на старому місці ні палаців, ні замків більше не будуватимуть…

Від кінця XVIII століття до 1939-го замок був власністю родини Голуховських, які звели в місті окремий палац і заклали навколо нього великий парк. Парк створений у ландшафтному стилі. Кожна група дерев гармонує з парковою дорогою, ориґінально вирішена й кольорова композиція насаджень. Парк зберігся до нашого часу, правда, перебуває у вельми запущеному стані. А палацу поталанило значно менше, від нього не лишилося й сліду. У господарських приміщеннях поблизу палацу тепер розмістилися корпуси лікарні. Теплиця, яку звів Голуховський, стоїть і нині.

Про те й про се…

…В 1930-х влада забезпечувала збереження руїн замку, було зроблено його фотографії, проведено архітектонічні обміри. Але вже в наступні роки його розтягнули на будівельні матеріали.

Житель Скали Олесь Степовий 1930 року писав, що з порохової вежі вели, за переказами, підземні ходи на всі боки. Крім того, він стверджує, що польський письменник Крашевський у повісті «Болєщице» згадує про місцевий замок під час подій ХІІ ст.

А до нашого часу збереглися палац, вежа при в’їзді, оборонні стіни, оборонні башти в західній частині замку. Вражають розмірами підвали палацу. Варто зазначити, що замок починався з маленького укріпленого шматка виступаючого мису та під час перебудов і добудов розширився в п’ять разів — до краю мису. Сьогодні подвір’я замку всуціль порите австрійськими окопами та ямами шукачів скарбів. Що ж, цілком можливо розраховувати на знахідки, зважаючи на поважний вік руїн. Але чи треба остаточно знищити те, чого й так не пожаліла історія?

Дарина Галицька

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...