Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, May. 26, 2018

Садиба в Селезнівці

Автор:

|

Листопад 16, 2012

|

Рубрика:

Садиба в Селезнівці

Луганська область звично асоціюється в усіх із промисловим потенціалом – шахтами й заводами. Та й для самих жителів індустріальної Луганщини рідний край і туризм здаються речами несумісними. А між тим тут є свої «Гімалаї», «Женевські озера», моря, замки та печери. Варто лишень виїхати за місто Алчевськ і спуститися в долину річки Білої, як вашим очам відкриється мальовниче селище Селезнівка. Два століття тому тут діяв один із перших вугільних рудників у Луганській області.

Сьогодні це – досить тихе й чарівне селище з гарними пейзажами. Відразу за мостом через пересохлу річку Селезень розташувалася так звана Садиба Мсціховського. Навіть під вагою часу й занедбаності пам’ятка архітектури не втратила своєї благородної гідності.
Маєток у Селезнівці прославився завдяки польському дворянинові, вугільному промисловцеві Казимиру Мсціховському. Він був дійсним радником і приїхав із Санкт-Петербурга, щоби заснувати в цій місцевості вугільний рудник. Але будинок споруджував не він, а поміщик Графовський, – приблизно 1840 року. А пан Мсціховський через сорок років побачив і купив цю садибу. Пізніше він проводив тут зі своєю дружиною багато часу. Дітей у них не було. Уся околиця чекала на приїзд господарів як на свято. Із їх приїздом тут запановувала шляхетна атмосфера. Дружина Мсціховського не лише неспішно прогулювалася доглянутим парком чи сиділа з гостями в альтанці, а й обов’язково відвідувала хворих і бідних селян. При церкві вона організувала парафіяльну школу, де іноді й сама проводила уроки.
Куплений Мсціховським поміщицький маєток є вдалим прикладом італійської вілли у флорентійському стилі. Двоповерхову споруду будували, піклуючись про майбутнє, тож багато унікальних деталей збереглося донині. У будинку й зараз можна побачити багато ліпних прикрас. Дубова стеля в кожній із кімнат має свій оригінальний рельєф і малюнок.
До сьогодні вціліло три із чотирьох камінів. Не всі зберегли свій орнамент, але камін у передпокої досі викладений глазурованими кахлями. У часи розквіту садиби в склепінчастій кімнаті з величезним вікном, що виходить у сад, мешканці маєтку та їхні гості насолоджувалися живою класичною музикою, яка лилася з внутрішнього балкона (із другого поверху), де сиділи музиканти.
Понад століття тому будинок Мсціховського був просто «нафарширований» збірками вишуканих раритетів. Приміщення прикрашали різьблене флорентійське бюро, вази різних епох, гобелени з сюжетами з байок Лафонтена, картини художників Маковського, Свєрчкова, чудові копії Мурільйо та Рубенса. Старожили розповідають про прекрасний Селезнівський парк із алеями пірамідальних тополь, могутніми в’язами, липовими гротами, французькими статуями, альтанками й склепінчастими коридорами зі стриженої зелені.
Про долю Казимира Мсціховского після революції 1917-го не відома. За однією версією, він повернувся до Польщі, за іншою – був розстріляний більшовиками. У його колишній садибі спочатку заснували Будинок сиріт. Нібито сам Нестор Махно дорогою в Гуляй-полі заїжджав сюди, щоби привезти гроші на утримання дітей. Потім у різний час маєток служив будинком відпочинку для хворих шахтарів, військовим шпиталем для поранених, протитуберкульозним і наркологічним санаторієм. Останні роки садиба стоїть порожньою й щораз більше занепадає.

Віталій Стечишин

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...