Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 19, 2018

Ратуша в Бучачі. Це — головна туристська атракція міста

Автор:

|

Листопад 24, 2011

|

Рубрика:

Ратуша в Бучачі. Це — головна туристська атракція міста

Без світлини цього шедевра будівничого Бернарда Меретина та скульптора Іоана-Ґеорґія Пінзеля не обходиться жодне видання, присвячене українському бароко й архітектурі загалом. Ідеться, звичайно, про Ратушу. Споруджено її було на кошти бучацьких міщан і не без допомоги власника міста графа Миколая Потоцького 1751 року. Проект — авторства видатного архітектора Бернарда Меретина, а скульптури витесав із каменю його товариш Пінзель (обидва — творці львівського собору Св. Юра, костелів у Городенці, Гвіздцю тощо).

Ратуша — найбільш досконале творіння Меретина. У жодній іншій споруді епохи бароко в Україні скульптура не перебуває в такому ж неподільному єднанні з архітектурою. Оскільки на центральній площі Бучача було мало місця, архітектор вирішив будувати Ратушу у висоту — і створив неповторну будівлю в стилі українського бароко з елементами Відродження. Будинок у плані — квадратний, 14 на 14 м. Усередині в центрі знаходяться гвинтові сходи. Башта зроблена ширшою, ніж масив середнього приміщення, що несе її, тому її стіни частково спираються на кам‘яні консолі. Нижня двоповерхова частина Ратуші має невисокий парапет і величезний фігурний фронтон. Над нею підноситься струнка дво­ярусна башта, що первісно мала 18-метровий шпиль, а нині завершується вишуканим барочним куполом. Загальна висота споруди була 53 м. Та після пожежі 1811-го шпиль відновити не вдалося. Каріатиди підтримують 5 балконів на західному фасаді. У центрі кожного поверху міститься квадратне приміщення сходів, навколо якого в західній частині розташовано 5 кімнат і 4 — у східній, тоді як у бічних — північній і південній — по три. Тому й кількість пілястр на фасадах проти внутрішніх стін неоднакова: 6 — у головному, 5 — у протилежному, і тільки по чотири — у північному й південному. Це й зумовило їх різний ритм і дало будівничому змогу по-різному розв‘язати архітектуру фасадів, виділивши головний, і надати споруді велику мальовничість.

У Ратуші жителі міста втілили свої смаки й уподобання, свою силу, успіхи. Вони понад усе прагнули в житті порядку та незалежності, тому-то головною темою численних скульптур, яких спочатку могло бути близько 17 або навіть до 24, є боротьба проти сил зла й насильства, апофеоз перемоги. Це блискуче виявлено в скульптурах Нептуна, що грізним помахом тризубця заспокоює розбурхані хвилі, Давида, який убиває велетня Голіафа, і Геракла, котрий душить лернейську гідру або роздирає пащу левові. Симетрично по боках фронтону розташовано невільника, що розриває пута, Феміду, на яку покладали сподівання міщани — як-не-як, богиня правосуддя, і запорожець. Учений архітектор Г. Логвин зауважує, що Пінзель «із повним знанням законів монументального мистецтва сміливо та впевнено різьбив форми могутніх торсів Геракла та Нептуна або струнке тіло Давида». У скульптурах немає нічого зайвого, другорядного. За тонким синтезом скульптури й архітектури Ратуша є неперевершеним витвором не тільки української, а і європейської архітектури тих часів.

Уся Річ Посполита знала ратушу в Бучачі — і недарма: адже саме тут було підписано трактат від 18 жовтня 1672 року, за яким усе Поділля разом із Кам‘янцем і Хотином на 27 років перейшло під владу Туреччини.

Є дані, що зараз при Ратуші створюється музей скульптур Пінзеля, а поки що споруда вдяглася в риштування, неначе гусінь у кокон…

Віталій Стечишин

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...