Новини для українців всього свту

Monday, Aug. 19, 2019

Поморянський палац чекає на вас!

Автор:

|

Червень 26, 2019

|

Рубрика:

Поморянський палац чекає на вас!
Поморянський замок

Подорожувати Україною складно, якщо хочеш побачити її без прикрас і нальоту туристичного глянцю. Бо спершу потрібно всім пояснити, чому замість звичного відпочинку у Львові чи Одесі їдете до якихось забутих Богом периферій, де зазвичай ховаються від очей туристів порослі мохом руїни замків, дерев’яні церкви та старовинні костели. Потім треба якось дізнатися про непопулярну пам’ятку, проробити маршрут звивистими та порепаними українськими дорогами і, зрештою, всіма правдами й неправдами дістатися жаданої локації.
Дорогою можуть трапитися різні пригоди — від пробитого колеса десь у степу до втечі від злих дворових… ні, не псів, а не менш войовничих величезних індиків, які ладні нападати на всіх непроханих гостей. З якоїсь невідомої причини старовинні церкви часто розташовані посеред чийогось обійстя. І хоч їх конче хочеться подивитися та сфотографувати, індики завжди думають по-іншому.
Та коли очі знаходять те, заради чого проїхав сотні кілометрів і пережив усі подорожні поневіряння, з’являється досі незнане почуття. Коктейль із розпачу, захвату та дитячої цікавості… Ось він — неймовірний Поморянський палац — свідок королівського кохання, нападів татар, свавілля гестапівців і почервонілих облич юних бурсаків, які знову не виконали домашнього завдання. Втомлені та небайдужі готовий відкривати таємниці колись величного замку, який зараз більше схожий на руїну.
Поморянський палац зазвичай залишається поза увагою туристів, і це прикро, бо краєвиди тут дивовижні. Сама назва приваблює і навіює приємні морські асоціації — Поморяни, море, по морю… За старими переказами, річка Золота Липа колись була широкою та повноводною, більше схожою на море. Тож стародавнє поселення, яке постало в її долині, отримало назву Поморяни.
Вперше палац згадали в документі від 1497 року, і його будівництво пов’язують із ім’ям шляхтича Миколи Свинки. Втім, свої найкращі часи Поморянська твердиня пережила в XVІІ ст., коли перебуває у власності роду Собеських. За легендою, молодий Ян — майбутній король Речі Посполитої — якось після чергового полювання заблукав в околицях Поморян і потрапив до печери ченця-самітника, котрий чемно запропонував гостеві перепочити. Вночі монах побачив віщий сон: над головою Яна засяяла корона. І, прокинувшись, він сказав юнакові: «Ти будеш королем». За два тижні пророцтво справдилося, Ян ІІІ Собеський сів на трон і з удячності подарував монаху землі для майбутнього монастиря. Кажуть, саме цей випадок вплинув на особливу прихильність короля до Поморян і замку, на розбудову якого він неодноразово надавав величезні кошти. Ян ІІІ любив навідуватися сюди і влаштовувати пишні бали. Коли ж не мав на це часу — відправляв провідати Поморяни свою кохану дружину Марію Казимиру Луїзу де Лаґранж-Аркен, більше відому в історії як Марисенька.
Наступним володарем замку став один із найбагатших і найстаріших литовських родів — Радзивілли, палаци яких зараз стоять на теренах десятьох теперішніх держав. Але Радзивілли чомусь занапастили своє господарство в Поморянах. І відновлювати його взялися Прушинські: добудували два крила, відновили інтер’єри, створили навколо палацу парк і теплиці. Юзеф Прушинський був справжнім поціновувачем мистецтва і мав величезну колекцію монет, ікон, печаток польських королів і князів, посуду та гравюр. До того ж, стіни палацу прикрашали орієнтовно 300 картин найкращих майстрів світу, серед яких були й полотна Рембрандта і Леонардо да Вінчі. Після його смерті всі ці скарби загадковим чином зникли.
1876 року Поморянський палац викупили не менш знані за своїх попередників магнати Потоцькі. Вони ж і були останніми приватними власниками замку аж до 1939-го. Дипломат Єжи Потоцький постійно перебував у роз’їздах і відвідував Поморяни рідко. Однак він доклав значних зусиль для відновлення палацу після руйнувань, завданих Першою світовою війною. Свого часу граф урятував не лише замок, а й мешканців села. Впродовж 1930-х років на цих землях польська влада проводила так звану політику пацифікації, спрямовану на упокорення та пригнічення національних меншин, яка виявлялася в масових арештах, побиттях і вбивствах цивільного населення. Але граф Потоцький завжди був прихильним до українців, і завдяки його дзвінку особисто Юзефу Пілсудському жителі Поморян могли спати спокійно. Авторитарна рука маршала Польщі їх тоді не торкнулася.
Проте вже ніщо не могло порятувати мешканців Поморян у роки Другої світової війни. У замку жили два гестапівці, в чиїх руках була зосереджена вся влада. Вони повсякчас знущалися з місцевих мешканців, примушували їх понаднормово працювати, а за непослух нещадно карали. У відповідь на неволю хлопці з УПА розстріляли німців безпосередньо біля палацу та залишили тіла гнити біля замкової брами. Помста влади на таке зухвале вбивство не знала меж: усіх чоловіків Поморян заарештували та доправили до концентраційного табору.
По війні в Поморянському палаці розмістився районний комітет комуністичної партії, потім будівлю передали в користування професійно-технічному училищу. Лише в 1980-х рр., коли бурсаки назавжди покинули ці стіни, палац відрестраврували. Тут планували створити санаторій чи будинок творчості, але, на жаль, задум так і не вдалося втілити в життя.
Зараз палац — у надзвичайно жахливому стані. Оперезаний будівельним риштуванням і понівечений людською недбалістю, він із кожним сезоном зазнає дедалі більших руйнувань. Здається, що про нього забули всі. Ні туристичних вказівників, ні крамничок із сувенірами, ні готелю чи ресторану тут немає. Самотній мандрівник не сфотографується на тлі замку, бо попросити про допомогу буде нікого. Але, попри безнадійне становище, Поморянський палац чудовий і енергетика в нього дуже сильна. Оглядаючи його, почуваєшся сталкером, першопрохідцем, ба, навіть трохи королем. Бо сьогодні палац весь твій, ладний показати кожен свій куточок, кожну збережену деталь, кожен шматочок ліпнини і розповісти про кожну історичну епоху, яку йому довелося пережити.

Олександра Кльосова, «День»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...