Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, May. 21, 2019

Піраміда в урочищі. Монастирище приховує чимало таємниць: хто його створив — природа чи люди?

Автор:

|

Серпень 23, 2012

|

Рубрика:

Піраміда  в урочищі. Монастирище приховує  чимало таємниць: хто його створив — природа чи люди?

На нашій планеті є місця, які притягують, манять своєю таємничістю. Із давніх часів і донині люди намагаються розгадати їх загадку. Але поки що не знаходять відповіді на запитання: чим служили таємничі будови для наших далеких предків? І, напевно, істини не буде встановлено ніколи…

Диво первісної давнини

Одне з таких місць розташоване за сотню кілометрів від Кіровограда, в Устинівському районі. Жителі довколишніх сіл бережуть про нього леґенди, інтуїтивно відчуваючи чудотворність первісної давнини. А фахівці-історики не надто помічають незручне й трудомістке для наукових досліджень місце, щоби під час його вивчення не знадобилося змінювати багато що в системі нині діючих історичних координат. Але Монастирище (так називають його місцеві жителі) від того нікуди не зникне…

Урочище Монастирище охороняється державою як пам’ятка природи, проте рукотворний характер його створення не визнається. А це місце — унікальне, і для української культури означає не менше, ніж піраміди — для Стародавнього Єгипту.

Посеред широкого зеленого степу кам’янистий каньйон відкриває погляду дивовижну картину. У центрі — величезна овальна скеля, яка з одного боку омивається річкою Інгул, з іншого — обрамлена широким круглим амфітеатром. Заввишки скеля — приблизно 13, завдовжки — близько 50, завширшки — майже 20 метрів. Північна, східна й західна стіни — прямовисні, південна — полога. Уся споруда вимощена величезними прямокутними кам’яними блоками й за формою нагадує зрізану піраміду з плоским верхнім майданчиком. Особливо вражають розміри кам’яних блоків. Виникає запитання: хто й за допомогою яких механізмів вирізав ці брили, як пересував і складав їх? До речі, на аналогічне запитання щодо будови єгипетських пірамід однозначної відповіді немає досі.

Може, менгіри?..

Майданчик навколо цього кам’яного масиву, завширшки близько 100 метрів, вимощено великими білими каменями. Вони за своїм складом суттєво відрізняються від матеріалу, з якого зроблена сама піраміда. При уважному огляді одного з таких каменів було виявлено… сліди опалубки. Можливо, білі камені площі відлили з якогось архаїчного матеріалу? Більш пильне вивчення підтвердило цю гіпотезу. На деяких каменях біля підніжжя піраміди були знайдені відбитки чоловічих і жіночих ніг.

І, нарешті, про найзагадковіше — про прикраси споруди. На верхньому майданчику в різних місцях міститься безліч великих скульптурних брил, дуже виразних за формою. Минуло надто багато століть і навіть тисячоліть, вітер, вода, лишайники й час обточували камені. Однак ті зберегли-таки схожість із міфічними тваринами. Науці відомо про подібні скульптурні статуї сивої давнини. Їх зазвичай називають менгірами. Люди, ще не опанувавши мистецтво ліплення, шукали характерні камені в природі, асоціюючи їх із тваринами чи людиною. Певних рис надавали камінню за допомогою неглибокого рельєфу або подряпин.

І тут — леґенди!

Про Монастирище з покоління в покоління передаються леґенди, які досі розповідають старожили. За однією з них, у цій скелі заховано козацькі (або татарські) скарби, а вхід у сховище розташований десь зверху, вихід же — під водою посеред річки.

Деякі перекази по­в’я­зані з місцевим паном Требіновським, у якого була кохана — сільська красуня. Вона завагітніла й, уникаючи людських очей, на самоті жила в одній із печер Монастирища, як черниця в келії.

Місцеві жителі розказують також, що за гріх перелюбства на Монастирище відсилали черниць, де вони каторжною працею спокутували свій гріх.

Цікаво, що в багатьох леґендах фігурують саме жінки, які відмовилися виходити заміж або вчинили гріх перелюбства. Саме цей міф є основним у поширених в Україні леґендах про Дівич-гори, на яких вагітні або ж, навпаки, безплідні жінки ізолювалися на якийсь час в особливих місцях під наглядом жриць-віщунок. Тут вони лікувалися травами, енерґетичними полями цих місць, здійснювали культові обряди.

Люди пам’ятають, що колись тут хотіли навіть розпочати будівництво монастиря. Можливо, звідси й походить назва — Монастирище?..

Загадковий гігант

Шлях по білому камінню до підніжжя піраміди утворює S-подібну фігуру з овалом скелі в кінці. Інакше пройти не можна: праворуч і ліворуч — або болото, або чагарник, або скельні уламки. Подібні спіралі, що чіпляються одна за одну, відомі нам, в основному, за орнаментами трипільської кераміки Подніпров’я. На початку ХХ століття археолог К. Болсуновський висловив думку про те, що спіраль передає образ змія.

На верхній майданчик піраміди можна потрапити лише з її південного боку. Саме тут є щось на кшталт сходів. Праворуч і ліворуч — кам’яні брили. На одній із них примітивно, але чітко, як на дитячому малюнку, «подряпано» очі, ніс і рот. «Обличчя» цієї істоти — на людський зріст. А її тіло також вигнуто латинською буквою S.

Навколо та внизу біля скелі безладно розкидані великі брили каміння. Якщо би їх підняти й реконструювати, вийшла б ціла галерея древніх ідолів.

Місце кривавих жертвоприношень

На верхньому майданчику піраміди всі кам’яні плити — більш-менш однакового розміру й прямокутної форми. Виділяються два плоских овальних камені завдовжки близько чотирьох метрів, завширшки — близько двох. На одному з них і ще у двох місцях на скелі знайдено краплеподібні заглиблення однакового розміру, що дуже нагадують посудини зі стоком. Найвірогідніше, тут виконувалися культові криваві жертвопринесення. Адже, за уявленням древніх, саме в крові жила душа. Убиваючи своїх ворогів, дикуни вірили, що їх богам потрібні душі жертв, а значить — їхня кров. Імовірно, саме для її збирання й створювалися ці посудини.

Таких стоків-заглиблень — три: одне на плоскій великий плиті в південно-західній частині майданчика й два — прямо нагорі однієї з чотирьох кам’яних статуй піраміди. Ці ж скульптури є центром композиції верхнього майданчика споруди. Кожна з них, мабуть, зображувала якусь тварину й була скерована в одну зі сторін світу як своєрідний компас-вказівник. Тварина, що дивиться на південь, дуже схожа на бика. Східний напрям асоціюється з левом. Два інших образи — надто нечіткі.

Академік Б. А. Рибаков писав із цього приводу: «Космічне божество дивилося своїми сонячними очима на південь і на північ, на схід і на захід… Воно було воістину всюдисущим».

У південно-західній частині Монастирища також є заглиблення зі стоком посеред великої плоскої кам’яної плити. Від неї до центру скелі тягнеться нагромадження каменів. Імовірно, розгадка композиції стала би набагато доступнішою, якби вдалося сфотографувати її з повітря. А наразі піраміда в Монастирищі з її скульптурними нагромадженнями чекає на серйозне дослідження.

 Дарина Галицька

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...